Медичний порталПрепаратиТТорвакард

Торвакард - инструкция, аналоги

Торвакард ТОВ «Зентіва» Чехия

Торвакард ТОВ «Зентіва» Чехия

Международное название:

Atorvastatin

Тип:

Медичний препарат

Производитель:

ТОВ «Зентіва»

Страна производства:

Чехия

Форма выпуска:

Торвакард таблетки, п/о, по 20 мг №30 (10х3)
Торвакард таблетки, п/о, по 20 мг №90 (10х9)
Торвакард таблетки, п/о, по 40 мг №30 (10х3)
Торвакард таблетки, п/о, по 10 мг №30 (10х3)
Торвакард таблетки, п/о, по 10 мг №90 (10х9)
Торвакард таблетки, п/о, по 40 мг №90 (10х9)

Категория отпуска:

без рецепта

Похожие ТМ:

- Аторвакор

- Туліп

- Лівостор

Дополнительноя информация

Оригинал/Дженерик:

Оригинал

Разрешен в России:

Да

Разрешен в ЕС:

Да

Разрешен в США:

Нет данных

Вождение авто:

Противопоказаний нет

Грудным детям:

Не рекомендовано

Кормящим:

Не рекомендовано

Беременным:

Не рекомендовано

Инструкция по применению

Склад

діюча речовина: аторвастатин;

1 таблетка, вкрита оболонкою, містить аторвастатину 10 мг, 20 мг або 40 мг (у формі аторвастатину кальцієвої солі);

допоміжні речовини: магнію оксид важкий; целюлоза мікрокристалічна; лактоза, моногідрат; натрію кроскармелоза; гідроксипропілцелюлоза; кремнію діоксид колоїдний безводний; магнію стеарат; гіпромелоза; макрогол 6 000; титану діоксид (Е 171); тальк.

Лікарська форма

Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група

Препарати, що знижують рівень холестерину і тригліцеридів у сироватці крові. Інгібітори ГМГ-КоА-редуктази. Код АТС C10A A05.

Показання

Гіперхолестеринемія.

Торвакард застосовують як доповнення до дієти для зниження підвищених рівнів загального холестерину (загального ХС), холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ХС-ЛПНЩ), аполіпопротеїну Б та тригліцеридів у пацієнтів із первинною гіперхолестеринемією, у тому числі сімейною гіперхолестеринемією (гетерозиготна форма) або комбінованою (змішаною) гіперліпідемією (відповідає типу IIa та IIb за класифікацією Фредриксона), у випадках, коли дієта та інші немедикаментозні заходи не дають належного ефекту.

Торвакард також застосовують для зниження рівнів загального холестерину та ХС-ЛПНЩ у дорослих та дітей віком від 10 років із гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією як доповнення до інших ліпідознижуючих терапевтичних заходів (наприклад аферезу ЛПНЩ) або у випадку, коли ці методи лікування неможливі.

Вторинна профілактика серцево-судинних подій у пацієнтів, які мають високий ризик виникнення першої серцево-судинної події на тлі корекції інших факторів ризику.

Протипоказання

Гіперчутливість до діючої речовини або до будь-якого компонента препарату (див. розділ «Склад»).

Захворювання печінки в активній фазі або тривале підвищення рівнів трансаміназ у сироватці крові (більш ніж у 3 рази порівняно з верхньою межею норми) нез’ясованого ґенезу.

Вагітність, період годування груддю, у жінок дітородного віку, які не використовують належні заходи контрацепції (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Спосіб застосування та дози

Перед початком терапії препаратом Торвакард потрібно визначити рівень гіперхолестеринемії на тлі відповідної дієти, призначити фізичні вправи та заходи, спрямовані на зменшення маси тіла у пацієнтів з ожирінням, і провести лікування інших захворювань. Під час лікування пацієнтам слід дотримуватися стандартної антихолестеринової дієти.

Дозування коригують індивідуально залежно від вихідних показників рівня ХС-ЛПНЩ, мети лікування та досягнутого терапевтичного ефекту у пацієнта.

Зазвичай початкова доза препарату становить 10 мг один раз на добу.Змінювати дозу слід через інтервали часу тривалістю 4 тижні чи більше. Максимальна доза препарату – 80 мг 1 раз на добу.

Первинна гіперхолестеринемія та комбінована (змішана) гіперліпідемія.

У більшості випадків достатньо призначити 10 мг 1 раз на добу. Результат лікування стає помітним через 2 тижні, максимальний ефект спостерігається через 4 тижні. Позитивні зміни підтримуються шляхом тривалого застосування.

Гетерозиготна сімейна гіперхолестеринемія.

Лікування пацієнтів розпочинають із дози 10 мг аторвастатину 1 раз на добу. Дозу підбирають індивідуально та коригують кожні 4 тижні до досягнення добової дози 40 мг. Після цього дозу можна збільшити до максимальної добової дози 80 мг або призначити секвестрант жовчних кислот у комбінації з аторвастатином у дозі 40 мг 1 раз на добу.

Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія.

Доза аторвастатину у пацієнтів із гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією становить від 10 до 80 мг 1 раз на добу. Таким пацієнтам аторвастатин застосовують як доповнення до інших ліпідознижуючих терапевтичних заходів (наприклад аферезу ЛПНЩ) або у випадку, коли ці методи лікування неможливі.

Профілактика серцево-судинних захворювань.

У ході випробувань із вивчення можливості проведення первинної профілактики доза становила 10 мг на добу. Для досягнення цільових рівнів Х-ЛПНЩ, визначених в існуючих настановах, може виникнути потреба застосовувати вищі дози препарату.

Застосування для лікування пацієнтів із нирковою недостатністю.

Захворювання нирок не впливають на концентрацію аторвастатину чи зменшення рівня Х-ЛПНЩ у плазмі крові. Тому немає потреби у корекції дози.

Застосування для лікування пацієнтів із печінковою недостатністю.

Пацієнтам із печінковою дисфункцією Торвакард слід застосовувати з обережністю. Торвакард протипоказаний пацієнтам із активним захворюванням печінки.

Застосування пацієнтам літнього віку.

Ефективність та безпека застосування препарату пацієнтам віком від 70 років, які приймають препарат у рекомендованих дозах, подібні до тих, що спостерігаються у загальній групі пацієнтів.

Застосування дітям.

Гіперхолестеринемія.

Застосовувати препарат дітям повинні тільки лікарі, які мають досвід лікування педіатричної гіперліпідемії, при цьому у пацієнтів необхідно регулярно виконувати повторні оцінки прогресу лікування.

Для пацієнтів віком від 10 років рекомендована початкова доза аторвастатину становить 10 мг на добу з титруванням до 20 мг на добу.Титрування у педіатричних пацієнтів слід здійснювати з врахуванням індивідуальної відповіді на препарат та його переносимості. Дані щодо безпеки застосування препарату у педіатричних пацієнтів, які отримували його у дозах понад 20 мг, що відповідає приблизно 0,5 мг/кг маси тіла, дотепер обмежені.

Досвід застосування препарату дітям віком від 6 до 10 років обмежений (див. розділ «Фармакодинаміка»), тому аторвастатин не показаний для лікування пацієнтів даної вікової категорії.

Інші лікарські форми/концентрації препарату можуть бути більш прийнятними для цієї групи пацієнтів.

Спосіб застосування.

Торвакард призначений для перорального прийому. Кожну добову дозу аторвастатину приймають одноразово у будь-який час доби незалежно від прийому їжі.

Побічні реакції

Система-орган-клас
Прояви побічних реакцій
 
 
 
Інфекційні та паразитарні захворювання
Назофарингіт
 
З боку крові та лімфатичної системи
Тромбоцитопенія
З боку імунної системи
Алергічні реакції, анафілаксія, в тому числі анафілактичний шок
Метаболічні та аліментарні розлади
Гіперглікемія, гіпоглікемія, збільшення маси тіла, відсутність апетиту
З боку психіки
Нічні кошмари, безсоння
З боку нервової системи
Головний біль, запаморочення, парестезія, гіпестезія, дисгевзія, амнезія, периферична нейропатія
З боку органів зору
Нечіткість зору, порушення зору
З боку органів слуху та рівноваги
Шум/дзвін у вухах, втрата слуху
З боку респіраторної системи, грудної клітки та середостіння
Фаринголарингеальний біль, носова кровотеча,
З боку шлунково-кишкового тракту
Закреп, метеоризм, диспепсія, нудота, діарея, блювання, біль у верхніх та нижніх відділах живота, відрижка, панкреатит
Гепатобіліарні розлади
Гепатит, холестаз, печінкова недостатність
З боку шкіри і підшкірної клітковини
Кропив’янка, шкірні висипання, свербіж, алопеція, ангіоневротичний набряк, бульозний дерматит, у тому числі мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз
З боку опорно-рухового апарату і сполучної тканини
Міалгія, артралгія, біль у кінцівках, м’язові спазми, припухлість суглобів, біль у спині, біль у шиї, м’язова слабкість, міопатія, міозит, рабдоміоліз, тендопатія, іноді ускладнена розривом сухожилля
З боку репродуктивної системи та молочних залоз
Гінекомастія, імпотенція
Загальні розлади та реакції у місці введення
Загальне нездужання, астенія, біль у грудній клітці, периферичні набряки, підвищена втомлюваність, пірексія.
 
Результати досліджень
Патологічні зміни показників функції печінки, підвищення рівня креатинкінази в крові, наявність лейкоцитів у сечі

Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМК-КоА-редуктази, у пацієнтів, які отримували аторвастатин, спостерігалося підвищення активності трансаміназ у сироватці крові. Ці явища, як правило, є легкими та минущими та не потребують відміни лікування. Клінічно значущі (більш ніж у 3 рази порівняно з верхньою межею норми) підвищення рівнів трансаміназ у сироватці крові спостерігалися у 0,8 % пацієнтів, які отримували аторвастатин. У всіх пацієнтів ці підвищення були дозозалежними та мали зворотний розвиток.

У ході клінічних випробувань підвищення рівнів креатинфосфокінази (КФК), що перевищували верхню межу норми у понад 3 рази, спостерігалися у 2,5 % пацієнтів, які отримували аторвастатин, так само, як і при застосуванні інших інгібіторів ГМК-КоА-редуктази. Рівні, що у понад 10 разів перевищували верхню межу норми, спостерігалися у 0,4 % пацієнтів, які отримували аторвастатин.

При застосуванні окремих статинів повідомлялося про такі побічні реакції:

  • інсульт;
  • сексуальна дисфункція;
  • депресія;
  • окремі випадки розвитку інтерстиціальних захворювань легень, особливо при тривалій терапії;
  • інфекції сечовивідного тракту;
  • Цукровий діабет: частота виникнення випадків захворювання залежить від наявності або відсутності факторів ризику (концентраціяг люкози натще ≥ 5,6 ммоль/л, ІМТ > 30 кг/м2, підвищені рівні тригліцеридів вкрові, артеріальна гіпертензія в анамнезі).

Діти

З боку нервової системи: головний біль.

З боку шлунково-кишкового тракту:біль у животі.

Результати досліджень: Підвищені рівні аланінамінотрансферази, підвищені рівні креатинфосфокінази в крові.

Враховуючи доступні на сьогоднішній день дані, можна очікувати, що частота, тип та тяжкість побічних реакцій у дітей будуть подібними до таких у дорослих. Дані з безпеки застосування препарату при довготривалому застосуванні у дітей наразі обмежені.

Передозування

Специфічного лікування при передозуванні аторвастатином немає. У випадках передозування проводять симптоматичну та підтримуючу терапію (при потребі). Оскільки аторвастатин зв’язується з білками плазми крові, гемодіаліз не знижує суттєво концентрації препарату у плазмі крові.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Жінки дітородного віку

Жінки дітородного віку під час прийому препарату повинні використовувати належні методи контрацепції (див. розділ «Протипоказання»).

Вагітність

Торвакард протипоказаний під час вагітності (див. розділ «Протипоказання»). Безпека застосування препарату у вагітних жінок не оцінювалася. Контрольовані клінічні дослідження аторвастатину у вагітних жінок не виконувалися. Надходили рідкісні повідомлення про вроджені вади розвитку у дітей, які зазнавали впливу інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази внутрішньоутробно. За результатами експериментальних досліджень на тваринах було показано токсичність препарату по відношенню до репродуктивної функції.

Прийом аторвастатину вагітною жінкою може зменшити у плода рівні мевалонату, який є попередником холестерину при його біосинтезі. Атеросклероз – це хронічний процес, і зазвичай відміна ліпідознижуючих лікарських засобів під час вагітності не повинна виявляти значного впливу на довгостроковий ризик, асоційований із первинною гіперхолестеринемією.

У зв’язку з цим Торвакард не повинен застосовуватися вагітним жінкам, жінкам, які намагаються завагітніти або підозрюють у себе вагітність. Лікування препаратом Торвакард необхідно відмінити на період вагітності або поки не буде підтверджено, що жінка не вагітна (див. «Протипоказання»).

Період годування груддю

Невідомо, чи екскретується аторвастатин або його метаболіти у грудне молоко людини. У тварин плазмові концентрації аторвастатину та його активних метаболітів подібні до їхніх концентрацій у молоці. Враховуючи можливість серйозних побічних реакцій, жінки, які приймають Торвакард, не повинні годувати немовлят грудним молоком (див. розділ «Протипоказання»). Аторвастатин протипоказаний під час годування груддю (див. розділ «Протипоказання»).

Фертильність

За результатами експериментальних досліджень на тваринах аторвастатин не виявляв ніякого впливу на фертильність самців або самок.

Діти

Досвід лікування дітей обмежений застосуванням препарату невеликій кількості пацієнтів з тяжкими дисліпідеміями, такими як гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія.

Особливості застосування

Вплив на печінку

Перед початком лікування та періодично протягом усього курсу лікування необхідно проводити функціональні печінкові проби. Функціональні печінкові проби необхідно проводити пацієнтам, у яких спостерігаються ознаки або симптоми, які можуть вказувати на ураження печінки. Пацієнти, у яких спостерігається підвищення рівнів трансаміназ, повинні перебувати під ретельним спостереженням до повної нормалізації показників. Якщо підвищення рівнів трансаміназ, яке втричі перевищує верхню межу норми, зберігається, то рекомендується зменшити дозу препарату Торвакард або відмінити препарат (див. розділ «Побічні реакції»).

Торвакард слід з обережністю призначати пацієнтам, які вживають алкоголь та/або мають захворювання печінки в анамнезі.

Дослідження з вивчення профілактики інсульту шляхом агресивного зниження рівнів холестерину (SPARCL [Stroke Prevention by Aggressive Reductionin Cholesterol Levels])

За результатами posthoc аналізу за підтипами інсульту у пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС), які нещодавно перенесли інсульт або транзиторну ішемічну атаку (ТІА), у пацієнтів, які почали лікування аторвастатином у дозі 80 мг, спостерігалася більш висока частота геморагічного інсульту порівняно з групою плацебо. Підвищений ризик цієї події був особливо помітний у пацієнтів, які на момент включення у дослідження мали в анамнезі перенесений геморагічний інсульт або лакунарний інфаркт мозку. Для пацієнтів з раніше перенесеним геморагічним інсультом або лакунарним інфарктом мозку співвідношення ризику та користі застосування аторвастатину у дозі 80 мг невідоме, тому перед початком лікування цим препаратом у таких пацієнтів необхідно ретельно зважити потенційний ризик геморагічного інсульту (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Вплив на скелетні м’язи 

Як і інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, аторвастатин у поодиноких випадках може впливати на скелетні м’язи та спричиняти міалгію, міозит і міопатію, які можуть прогресувати до виникнення рабдоміолізу – стану, що потенційно загрожує життю і який характеризується значним збільшенням рівнів креатинкінази (КК) (у понад 10 разів порівняно з верхньою межею норми), міоглобінемією та міоглобінурією, що може призвести до ниркової недостатності.

Перед початком лікування

Аторвастатин слід з обережністю призначати пацієнтам, які мають фактори, що сприяють виникненню рабдоміолізу. Вимірювати рівні креатинкінази (КК) перед початком лікування статинами необхідно у таких випадках:

  • при нирковій недостатності;
  • при гіпотиреозі;
  • при наявності спадкових м’язових захворювань в індивідуальному або сімейному анамнезі;
  • якщо раніше при лікуванні статинами або фібратами спостерігалася м’язова токсичність;
  • якщо пацієнт раніше переніс захворювання печінки та/або якщо він вживає алкоголь;
  • у пацієнтів літнього віку (віком від 70 років) необхідність проведення цього вимірювання визначається з урахуванням наявності інших факторів, що сприяють виникненню рабдоміолізу.
  • Ситуації, за яких може виникнути підвищення плазмових рівнів препарату, наприклад, при лікарських взаємодіях (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») та у особливих груп пацієнтів, у тому числі генетичних субпопуляціях (див. «Фармакокінетика»).

У подібних ситуаціях необхідно ретельно зважити співвідношення користь/ризик лікування. Рекомендується проводити ретельний клінічний моніторинг. При значному підвищенні вихідних рівнів КК (більш ніж у 5 разів порівняно з верхньою межею норми) лікування цим препаратом не розпочинають.

Вимірювання рівнів креатинкінази

Вимірювання рівнів креатинкінази (КК) не слід проводити після інтенсивних фізичних навантажень або у разі наявності будь-яких інших факторів, що можуть підвищувати рівень КК, оскільки це може призводити до хибних результатів. При значному підвищенні вихідних рівнів КФК (більше ніж у 5 разів порівняно з верхньою межею норми) їх слід знову перевірити через 5-7 днів, щоб підтвердити отримані результати.

Під час лікування

  • Пацієнтам слід негайно повідомляти лікаря про всі випадки виникнення болю у м’язах, судом або слабкості, особливо якщо вони супроводжуються нездужанням та підвищенням температури тіла.
  • Якщо подібні симптоми виникають у пацієнта під час лікування аторвастатином, тоді необхідно визначити рівень КК. У випадку значного підвищення цього показника (більш ніж у 5 разів порівняно з верхньою межею норми) препарат слід відмінити.
  • У випадку, якщо м’язові симптоми є дуже тяжкими та викликають значний дискомфорт, навіть якщо рівні КК менш ніж у 5 разів перевищують верхню межу норми, лікування слід припинити.
  • Якщо симптоми повністю зникають і рівні КК повертаються до норми, тоді можна знову призначити аторвастатин або інший препарат із групи статинів, знизивши його дозу та встановивши ретельний нагляд за пацієнтом.
  • Лікування аторвастатином слід припинити при клінічно значущому підвищенні рівнів КК (понад 10 разів порівняно з верхньою межею норми) або якщо діагностовано рабдоміоліз чи існує підозра на його виникнення.

Супутнє застосування інших лікарських засобів

Ризик розвитку рабдоміолізу збільшується при одночасному застосуванні аторвастатину з деякими лікарськими засобами, які можуть збільшувати плазмові концентрації аторвастатину, такими як потужні інгібітори ферменту CYP3A4 або транспортних білків (наприклад циклоспорин, телітроміцин, кларитроміцин, делавірдин, стирипентол, кетоконазол, вориконазол, ітраконазол, позаконазол, а також інгібітори ВІЛ-протеази, такі як ритонавір, лопінавір, атазанавір, індинавір, дарунавір та інші). Ризик міопатії може зростати при супутньому застосуванні препарату з гемфіброзилом та іншими похідними фіброєвої кислоти, еритроміцином, ніацином та езетимібом. По можливості слід зважити доцільність застосування інших лікарських засобів (які не взаємодіють з аторвастатином) замість цих препаратів.

У випадках, коли супутнє застосування цих лікарських засобів та аторвастатину необхідне, слід ретельно зважити користь та ризик такої одночасної терапії. Якщо пацієнт отримує лікарські засоби, які збільшують плазмову концентрацію аторвастатину, рекомендовано знизити максимальну дозу аторвастатину. Крім того, при застосуванні потужних інгібіторів CYP3A4 показане призначення аторвастатину у найнижчій початковій дозі, і у таких пацієнтів рекомендоване належне клінічне моніторування.

Супутнє застосування аторвастатину та фузидової кислоти не рекомендоване, у зв’язку з цим при застосуванні фузидової кислоти може бути зважена доцільність тимчасового припинення прийому аторвастатину.

Застосування у педіатричних пацієнтів

Безпека застосування препарату по відношенню до росту і розвитку дитячого організму не оцінювалася.

Інтерстиційне захворювання легень

Повідомлялося про виняткові випадки розвитку інтерстиційного захворювання легень на тлі застосування деяких статинів, особливо при довгостроковій терапії (див. розділ “Побічні реакції”). Це захворювання може проявлятися такими ознаками, як задишка, непродуктивний кашель та загальне погіршення стану здоров’я (підвищена втомлюваність,зниження маси тіла та підвищення температури тіла).Якщо у пацієнта підозрюється розвиток інтерстиційного захворювання легень, терапію статином слід відмінити.

Цукровий діабет

Деякі доказові дані свідчать про те, що статини як клас підвищують рівень глюкози в крові, і в окремих пацієнтів, які мають високий ризик розвитку цукрового діабету в майбутньому, можуть обумовлювати такі рівні гіперглікемії, які вимагають призначення протидіабетичного лікування. Проте цей ризик компенсується зменшенням ризику судинного ураження на фоні застосування статинів і тому не повинен бути приводом для припинення лікування статинами. За пацієнтами групи ризику (рівень глюкози натще 5,6-6,9 ммоль/л, індекс маси тіла (ІМТ) > 30 кг/м2, підвищені рівні тригліцеридів, артеріальна гіпертензія) необхідно здійснювати нагляд з оцінкою як клінічного стану, так і біохімічних показників відповідно до національних рекомендацій.

Допоміжні речовини

Торвакард містить лактозу. Пацієнти, що страждають на такі рідкісні вроджені проблеми, як непереносимість галактози, дефіцит лактази саамів або синдром мальабсорбції глюкози-галактози, не повинні приймати цей лікарський засіб.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Торвакард має незначний вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Вплив на аторвастатин лікарських засобів, що призначаються разом із ним

Аторвастатинметаболізується цитохромом P450 3A4 (CYP3A4) і є субстратом для транспортних білків, наприклад, для транспортеру OATP1B1, який опосередковує печінкове захоплення препарату. Супутнє застосування лікарських засобів, які є інгібіторами CYP3A4 або транспортних білків, може обумовлювати збільшення плазмових концентрацій аторвастатину та підвищення ризику розвитку міопатії. Цей ризик також може зростати при супутньому застосуванні аторвастатину з іншими лікарськими засобами, які здатні індукувати міопатію, наприклад похідними фіброєвої кислоти та езетимібом (див. розділ «Особливості застосування»).

Інгібітори CYP3A4

Було показано, що потужні інгібітори CYP3A4 обумовлюють значне підвищення концентрації аторвастатину . По можливості слід уникати супутнього застосування потужних інгібіторів CYP3A4 (таких як циклоспорин, телітроміцин, кларитроміцин, делавірдин, стирипентол, кетоконазол, вориконазол, ітраконазол, позаконазол, а також інгібітори ВІЛ-протеази, такі як ритонавір, лопінавір, атазанавір, індинавір, дарунавір та інші). У тих випадках, коли застосування цих лікарських засобів разом із аторвастатином уникнути не можна, слід зважити доцільність призначення аторвастатину у нижчих початкових та максимальних дозах, і таким пацієнтам рекомендоване належне клінічне моніторування .

Інгібітори CYP3A4 помірної сили дії (такі як еритроміцин, дилтіазем, верапаміл та флуконазол) можуть збільшувати плазмові концентрації аторвастатину . При застосуванні еритроміцину у комбінації зі статинами було відмічено збільшення ризику розвитку міопатії. Дослідження з вивчення лікарської взаємодії, в яких би оцінювався вплив аміодарону або верапамілу на аторвастатин, не проводилися. І для аміодарону, і для верапамілу відома їхня здатність інгібувати активність CYP3A4, і призначення цих препаратів разом з аторвастатином може призводити до збільшення експозиції аторвастатину. У зв’язку з цим при супутньому застосуванні інгібіторів CYP3A4 помірної сили дії слід зважити доцільність застосування нижчої максимальної дози аторвастатину, і таким пацієнтам рекомендоване належне клінічне моніторування. Належне клінічне моніторування показане після початку прийому інгібітору або після змін його дози уподальшому.

Індуктори CYP3A4

Супутнє застосування аторвастатину та індукторів цитохрому P450 3A (таких як ефавіренз, рифампін, препарати звіробою звичайного) може призводити до варіабельного зменшення плазмових концентрацій аторвастатину. Через двоякий механізм взаємодії рифампіну (індукування цитохрому P450 3A та інгібування транспортеру OATP1B1, який опосередковує печінкове захоплення) при застосуванні аторвастатину разом із рифампіном рекомендований їхній одночасний (одномоментний) прийом, оскільки прийом аторвастатину через деякий час після прийому рифампіну був асоційований зі значущим зниженням плазмових концентрацій аторвастатину. Проте вплив рифампіну на концентрації аторвастатину у гепатоцитах невідомий, і якщо супутнього застосування цих препаратів уникнути не можна, за такими пацієнтами слід здійснювати ретельний нагляд для оцінки ефективності лікування.

Інгібітори транспортних білків

Інгібітори транспортних білків (наприклад циклоспорин) можуть збільшувати системну експозицію аторвастатину . Вплив інгібування транспортерів, які опосередковують печінкове захоплення, на концентрацію аторвастатину у гепатоцитах невідомий. Якщо супутнього застосування цих лікарських засобів уникнути не можна, рекомендовано зменшення дози аторвастатину та клінічне моніторування для оцінки ефективності лікування.

Гемфіброзил/похідні фіброєвої кислоти

Застосування фібратів як монотерапії асоціювалося з окремими випадками побічних явищ з боку м’язів, у тому числі з випадками рабдоміолізу. Ризик цих побічних явищ може зростати при застосуванні похідних фіброєвої кислоти разом із аторвастатином.Якщо супутнього застосування цих лікарських засобів уникнути не можна, слід застосовувати найнижчу дозу аторвастатину, яка дозволить досягнути терапевтичних цілей, і здійснювати у таких пацієнтів належне клінічне моніторування (див. «Особливості застосування»).

Езетиміб

Застосування езетимібу як монотерапії асоціювалося з окремими випадками побічних явищ з боку м’язів, у тому числі з випадками рабдоміолізу. Ризик цих побічних явищ може, таким чином, зростати при застосуванні езетимібу разом із аторвастатином. У таких пацієнтів рекомендовано здійснювати належне клінічне моніторування.

Холестипол

При застосуванні холестиполу разом із препаратом Торвакард плазмові концентрації аторвастатину та його активних метаболітів були нижчими (приблизно на 25 %). Однак сприятливий вплив на ліпідний обмін при застосуванні холестиполу разом із препаратом Торвакард був більш виражений, ніж при застосуванні кожного з цих лікарських засобів як монотерапії.

Фузидова кислота

Дослідження з вивчення лікарської взаємодії аторвастатину та фузидової кислоти не проводилися. Як і при застосуванні інших статинів, за результатами постмаркетингового досвіду при супутньому застосуванні аторвастатину та фузидової кислоти повідомлялося про випадки побічних явищ з боку м’язів, у тому числі випадки рабдоміолізу. Механізм цієї взаємодії не відомий. За такими пацієнтами слід здійснювати ретельний нагляд, і у них може бути доцільною тимчасова відміна аторвастатину.

 

Діти

Дослідження з вивчення лікарських взаємодій дотепер виконувалися лише у дорослих осіб. Вираженість цих взаємодій у дітей не відома. Зазначені вище взаємодії, які спостерігалися у дорослих осіб, та застереження, наведені у розділі «Особливості застосування», слід враховувати при застосуванні препарату дітям.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Аторвастатин – селективний конкурентний інгібітор ГМГ-КоА-редуктази, яка є ферментом, що обмежує швидкість реакції, що відповідає за конверсію 3-гідрокси-3-метилглутарил-коензиму А до мевалонату – попередника стеролів, у тому числі холестерину. Тригліцериди та холестерин у печінці інкорпоруються в ліпопротеїни дуже низької щільності (ЛПДНЩ) та вивільнюються у плазму крові для доставки у периферичні тканини. Ліпопротеїни низької щільності (ЛПНЩ) утворюються із ЛПДНЩ та катаболізуються переважно шляхом взаємодії з рецептором з високою афінністю до ЛПНЩ (рецептор ЛПНЩ).

Аторвастатин знижує плазмові концентрації холестерину та сироваткові концентрації ліпопротеїнів, інгібуючи ГМГ-КоА-редуктазу і, відповідно, біосинтез холестерину в печінці, та збільшує кількість печінкових рецепторів ЛПНЩ на поверхні клітин, що посилює захоплення та катаболізм ЛПНЩ.

Аторвастатин зменшує утворення ЛПНЩ та кількість часточок ЛПНЩ. Аторвастатин призводить до вираженого та стійкого збільшення активності рецепторів ЛПНЩ, що обумовлює сприятливі якісні зміни циркулюючих часточок ЛПНЩ. Аторвастатин ефективно знижує Х-ЛПНЩ у пацієнтів з гомозиготною родинною гіперхолестеринемією – групи пацієнтів, які не завжди відповідають на терапію ліпідознижуючими лікарськими засобами.

У дослідженні з оцінки дозозалежності ефекту було показано, що аторвастатин знижує концентрації загального холестерину (30-46 %), Х-ЛПНЩ (41-61 %), аполіпопротеїну B (34-50 %) та тригліцеридів (14-33 %), обумовлюючи при цьому варіабельне підвищення рівнів Х-ЛПВЩ та аполіпопротеїну A1.Ці результати справедливі і для пацієнтів з гетерозиготною родинною гіперхолестеринемією, неродинними формами гіперхолестеринемії та змішаною гіперліпідемією, в тому числі для пацієнтів з інсуліннезалежним цукровим діабетом.

Було підтверджено, що зниження рівнів загального холестерину, Х-ЛПНЩ та аполіпопротеїну B обумовлює зменшення ризику серцево-судинних подій та серцево- судинної смертності.

Фармакокінетика.

Абсорбція

Аторвастатин швидко абсорбується після перорального прийому; максимальні концентрації в плазмі крові (Cmax) досягаються протягом 1-2 годин. Ступінь абсорбції аторвастатину зростає пропорційно прийнятій дозі. Після перорального прийому біодоступність аторвастатину у таблетках, покритих плівковою оболонкою, становила 95-99 % від біодоступності препарату у розчині для перорального прийому. Абсолютна біодоступність аторвастатину становить приблизно 12 %, а системна доступність інгібуючої активності препарату по відношенню до ГМГ-КоА-редуктази становить приблизно 30 %. Низький рівень системної доступності обумовлений пресистемним кліренсом препарату у слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту та/або пресистемним метаболізмом у печінці (ефектом «першого проходження» через печінку).

Розподіл

Середній об’єм розподілу аторвастатину становить приблизно 381 л. Аторвастатин зв’язується з білками плазми крові на ≥ 98 %.

Біотрансформація

Аторвастатин метаболізується цитохромом P450 3A4 до орто- та парагідроксильованих похідних та різних продуктів бета-окислення. Окрім інших шляхів метаболізму, ці продукти додатково метаболізуються шляхом глюкуронідації. In vitro інгібування ГМГ-КоА-редуктази орто- та парагідроксильованими метаболітами еквівалентне до її інгібування аторвастатином. Приблизно 70 % циркулюючої інгібуючої активності препарату по відношенню до ГМГ-КоА-редуктази забезпечується активними метаболітами.

Екскреція

Аторвастатин виводиться переважно з жовчю після печінкового та/або позапечінкового метаболізму. Проте аторвастатин, судячи з усього, не включається у значущу ентерогепатичну рециркуляцію. Середній період напіввиведення аторвастатину із плазми крові людини становить приблизно 14 годин. Період напіввиведення інгібуючої активності препарату по відношенню до ГМГ-КоА-редуктази становить приблизно від 20 до 30 годин за рахунок внеску активних метаболітів препарату.

Основні фізико-хімічні властивості

  • Торвакард 10: овальні двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, білого або майже білого кольору, розміром приблизно 9,0´4,5 мм;
  • Торвакард 20: овальні двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, білого або майже білого кольору, розміром приблизно 12,0´6,0 мм;
  • Торвакард 40: овальні двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, білого або майже білого кольору, розміром приблизно 13,9´6,9 мм.

Термін придатності

4 роки.

Умови зберігання

Не потребує спеціальних умов зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері; по 3 або 9 блістерів у картоннійкоробці.

Категоріявідпуску. За рецептом.

Виробник

ТОВ «Зентіва», Чеська Республіка.

АТ «Зентіва», Словацька Республіка.

Місцезнаходження

У кабеловни 130, 102 37 Прага 10, Долні Мєхолупи, Чеська республіка.

Нітрянська, 100, 920 27 Глоговець, Словацька Республіка.

 

Аналоги препарата: Торвакард