Еналаприл-Астрафарм - инструкция, аналоги

Инструкция по применению

Склад

діюча речовина: enalapril; 

1 таблетка містить еналаприлу малеату 10 мг або 20 мг;

допоміжні речовини:

для таблеток по 10 мг: лактоза, моногідрат; крохмаль картопляний; повідон; магнію стеарат; барвник «Азорубін» (кармоїзин) (Е 122);

для таблеток по 20 мг: лактоза, моногідрат; крохмаль картопляний; повідон; магнію стеарат.

Лікарська форма

Таблетки.

Фармакотерапевтична група

Інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту. Код ATC C09A A02.

Показання

• Есенціальна гіпертензія будь-якої стадії.
• Реноваскулярна гіпертензія.
• Серцева недостатність будь-якої стадії.

Пацієнтам з клінічно вираженою серцевою недостатністю препарат застосовують з метою:

• поліпшення виживання;
• сповільнення прогресування серцевої недостатності;
• зниження частоти госпіталізацій з приводу серцевої недостатності.

Профілактика розвитку клінічно вираженої серцевої недостатності.

У пацієнтів з безсимптомною дисфункцією лівого шлуночка препарат сприяє:

• сповільненню розвитку клінічно вираженої серцевої недостатності;
• зменшенню кількості госпіталізацій з приводу серцевої недостатності.

Профілактика коронарної ішемії у пацієнтів з дисфункцією лівого шлуночка з метою:

• зменшення частоти розвитку інфаркту міокарда;
• зменшення частоти госпіталізацій з приводу нестабільної стенокардії.

Протипоказання

Підвищена чутливість до еналаприлу або до будь-якої допоміжної речовини препарату, або до інших інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ); пацієнти із зафіксованим в анамнезі ангіоневротичним набряком, пов’язаним із застосуванням інгібіторів АПФ, пацієнти зі спадковим або ідіопатичним ангіоневротичним набряком.

Спосіб застосування та дози

Оскільки прийом їжі не впливає на всмоктування таблеток еналаприл, препарат можна приймати до, під час та після їди.

Оскільки таблетки не діляться, у випадку призначення препарату у дозі менше 5 мг слід застосовувати препарати еналаприлу з можливістю такого дозування.

Есенціальна гіпертензія

Початкова доза препарату для дорослих становить 10-20 мг 1 раз на добу, залежно від ступеня гіпертензії. При гіпертензії легкого ступеня рекомендована початкова доза становить 10 мг на добу. При інших ступенях гіпертензії початкова доза становить 20 мг 1 раз на добу. Підтримуюча доза – 1 таблетка 20 мг 1 раз на добу. Дозування потрібно добирати індивідуально для кожного пацієнта, але воно не повинно перевищувати 40 мг на добу.

Реноваскулярна гіпертензія

У дорослих пацієнтів цієї групи терапію слід розпочинати з низької початкової дози, наприклад, з 5 мг або менше. Оскільки таблетка не ділиться, у разі призначення препарату у дозі менше 5 мг слід застосовувати препарати еналаприлу з можливістю такого дозування. Потім дозу добирають відповідно до потреб пацієнта. Можна очікувати, що для більшості пацієнтів препарат виявиться ефективним при щоденному прийомі 1 таблетки 20 мг. Слід бути обережним при лікуванні еналаприлом пацієнтів, які незадовго до цього приймали діуретики.

Супутнє лікування гіпертензії діуретиками

Після першого прийому еналаприлу може виникнути артеріальна гіпотензія. Такий ефект найбільш імовірний у пацієнтів, які отримують лікування діуретиками. У цьому випадку препарат рекомендується призначати з обережністю, оскільки у таких пацієнтів може спостерігатися дефіцит рідини або натрію. Лікування діуретиками слід припинити за 2-3 дні до початку лікування еналаприлом. Якщо це неможливо, початкову дозу препарату слід зменшити (до 5 мг або менше), щоб визначити первинний вплив препарату на артеріальний тиск. Далі дозу слід добирати відповідно до потреб пацієнта.

Дозування при нирковій недостатності

Загалом необхідно збільшити інтервал між прийомами еналаприлу і/або зменшене дозування препарату.

Стан нирок	Кліренс креатиніну (мл/хв)	Початкова доза (мг/доб)
Незначні порушення функції	< 80 > 30 млхв	5-10 мг
Помірні порушення функції	< 30 > 10 млхв	2,5-5 мг
Виражені порушення. Зазвичай такі хворі знаходяться на гемодіалізі*	<10 мл/хв	2,5 мг у дні діалізу**

*Див. розділ «Особливості застосування – Пацієнти на гемодіалізі».

**Еналаприл видаляється шляхом гемодіалізу. Корекцію дозування у дні, коли гемодіаліз не проводиться, необхідно здійснювати залежно від рівня артеріального тиску.

 Серцева недостатність/безсимптомна дисфункція лівого шлуночка

Початкова доза еналаприлу для дорослих пацієнтів з серцевою недостатністю становить 2,5 мг, при цьому застосування препарату необхідно проводити під ретельним лікарським контролем для того, щоб встановити первинний ефект препарату на артеріальний тиск. Еналаприл можна застосовувати для лікування симптоматичної серцевої недостатності зазвичай разом з діуретиками та, у разі необхідності, препаратами наперстянки. У випадку відсутності ефекту або після відповідної корекції симптоматичної гіпотензії, що виникла у результаті лікування еналаприлом, дозу слід поступово підвищувати до цільової дози – 20 мг, яку слід призначати або одноразово або розділяти на 2 прийоми залежно від того, що краще переносить пацієнт. Добір дози можна здійснювати протягом 2-4 тижнів або у коротші терміни. Подібний терапевтичний режим ефективно зменшує показники летальності пацієнтів з клінічно вираженою серцевою недостатністю.

Як до, так і після початку лікування еналаприлом хворим із серцевою недостатністю слід здійснювати ретельний контроль артеріального тиску і функцій нирок. Розвиток артеріальної гіпотензії після початкової дози еналаприлу не означає, що артеріальна гіпотензія зберігатиметься при тривалому лікуванні, і не свідчить про необхідність припинення прийому препарату. При лікуванні еналаприлом слід також контролювати вміст калію у сироватці крові (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Діти з артеріальною гіпертензією віком від 6 до 16 років

Еналаприл  можна застосовувати дітям віком від 6 років. Дозування залежить від маси тіла дитини.

Для пацієнтів з масою тіла менше 50 кг початкова доза становить 2,5 мг еналаприлу на добу та для пацієнтів з масою тіла більшою або рівною 50 кг початкова доза становить 5 мг на добу. Максимальна досліджувана доза для дітей – 0,58 мг/кг (до 40 мг) 1 раз на добу.

Побічні реакції

При застосуванні еналаприлу у більшості випадків побічні ефекти були незначними, мали тимчасовий характер і не вимагали відміни терапії.

Гіперчутливість/ангіоневротичний набряк

Рідко при застосуванні еналаприлу спостерігали ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані. Дуже рідко були повідомлення про ангіоневротичний набряк кишечнику при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ, включаючи еналаприл.

З боку серцево-судинної системи: інфаркт міокарда або інсульт можуть бути вторинними при значній артеріальній гіпотензії у пацієнтів, які належать до групи ризику; біль у грудях, прискорене серцебиття, порушення ритму, стенокардія, феномен Рейно, артеріальна гіпотензія, ортостатична гіпотензія, непритомність, м’язові судоми, тахікардія.

З боку ендокринної системи: синдром порушення секреції антидіуретичного гормона.

З боку травного тракту: кишкова непрохідність, панкреатит, печінкова недостатність, гепатит (гепатоцелюлярний або холестатичний), жовтяниця, біль у ділянці живота, блювання, диспепсія, запор, анорексія, стоматит, нудота, діарея, подразнення шлунка, сухість у роті, пептичні виразки, глосит, афтозні виразки.

З боку гепатобіліарної системи: печінкова недостатність; гепатит; гепатоцелюлярний або холестатичний гепатонекроз; холестаз, включаючи жовтяницю, еритродермія.

Метаболічні порушення: повідомлялося про випадки гіпоглікемії у пацієнтів, хворих на діабет, які приймають пероральні цукрознижувальні засоби або інсулін.

З боку центральної нервової системи: депресія, сплутаність свідомості, сонливість, безсоння, нервозність, парестезії, запаморочення, розлади сну, головний біль, підвищена втомлюваність, астенія. З боку дихальної системи: легеневі інфільтрати, бронхоспазм/астма, задишка, ринорея, фарингіт, хрипота, сухий кашель, риніт, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія. З боку шкіри: підвищена пітливість, поліморфна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, пемфігус, свербіж, почервоніння шкіри обличчя, кропив’янка, облисіння, висипання.

З боку сечовидільної системи: порушення функцій нирок, ниркова недостатність, олігурія, протеїнурія.

З боку системи крові: анемія (включачи апластичну та гемолітичну), панцитопенія, лімфаденопатія, аутоімунні хвороби.

Інші прояви: імпотенція, порушення смакових відчуттів, шум у вухах, вертиго, запалення язика, нечіткість зору, гінекомастія, спазми у м’язах, припливи.

Повідомлялося про розвиток складного симптомокомплексу, який включав деякі або всі з таких проявів: гарячку, серозит, васкуліт, міалгію/міозит, артралгію/артрит, позитивний тест на антинуклеарні антитіла, підвищення ШОЕ, еозинофілію і лейкоцитоз. Як побічні реакції можуть також виникати фотосенсибілізація та інші реакції з боку шкіри.

Діти

Профіль небажаних явищ у дітей не відрізняється від такого у дорослих.

Зміни лабораторних показників

Клінічно значущі зміни стандартних лабораторних показників рідко пов’язані із застосуванням еналаприлу. Спостерігалися випадки підвищення вмісту сечовини у крові, креатиніну в сироватці крові, підвищення рівня ферментів печінки і/або білірубіну в сироватці. Ці зміни зазвичай мали оборотний характер і нормалізувалися після припинення прийому еналаприлу. Інколи зустрічалися гіперкаліємія та гіпонатріємія. Повідомлялося про зниження рівня гемоглобіну і гематокриту. З часу застосування препарату повідомлялося про окремі випадки нейтропенії, тромбоцитопенії, пригнічення функції кісткового мозку та агранулоцитозу, коли не можна було виключити зв’язок із застосуванням еналаприлу.

Передозування

Симптоми: шок з боку серцево-судинної системи; електролітний дисбаланс; ниркова недостатність; гіпервентиляція легенів; тахікардія; прискорене серцебиття; брадикардія; запаморочення; відчуття страху; кашель; виражена артеріальна гіпотензія, яка починається приблизно через 6 годин після прийому препарату і збігається з блокадою системи ренін-ангіотензин, і ступор. Рівні еналаприлату у плазмі крові, які перевищують у 100 і 200 разів максимальні рівні, що досягаються при прийомі терапевтичних доз, за повідомленнями, реєструвалися після прийому відповідно 300 мг і 440 мг еналаприлу.

Лікування: рекомендуються внутрішньовенні інфузії ізотонічного розчину. У разі необхідності слід зробити інфузію ангіотензину ІІ. Якщо препарат був прийнятий нещодавно, рекомендується промивання шлунка. Еналаприлат можна видалити із системного кровообігу шляхом гемодіалізу.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Не рекомендоване застосування еналаприлу у період вагітності. При виявленні вагітності прийом препарату слід негайно припинити, окрім випадків, коли його призначення вважається життєво необхідним для матері.

В опублікованих даних ретроспективного епідеміологічного дослідження немовлята, матері яких приймали інгібітор АПФ протягом І триместру вагітності, мали високий ризик тяжких вроджених вад розвитку порівняно з тими, чиї матері не приймали інгібітори АПФ протягом І триместру вагітності. Кількість випадків вроджених аномалій є невеликою та результати цього дослідження до даного часу не були повторені.

Інгібітори АПФ можуть спричиняти захворювання або загибель плода чи новонародженого при застосуванні жінками у період ІІ та ІІІ триместрів вагітності. Застосування інгібіторів АПФ у ці періоди супроводжувалися негативним впливом на плід та новонародженого, включаючи артеріальну гіпотензію, ниркову недостатність, гіперкаліємію, та/або гіпоплазію черепа. Можливий розвиток олігоамніону, вірогідно, внаслідок зниження функції нирок плода. Це ускладнення може призводити до контрактури кінцівок, деформації черепа, включаючи його лицьову частину, гіпоплазії легенів. При призначенні еналаприлу необхідно інформувати пацієнтку щодо потенційної загрози для плода.

У випадках, коли призначення препарату у період вагітності вважають необхідним, слід проводити періодичні ультразвукові обстеження для оцінки інтраамніотичного простору. При виявленні олігоамніону прийом еналаприлу потрібно припинити, за винятком випадків, коли його призначення вважають життєво необхідним для матері. Однак як лікарі, так і пацієнти повинні знати про те, що олігоамніон може розвинутися вже після появи у плода необоротних ушкоджень.

За новонародженими, матері яких приймали еналаприл, потрібно ретельно спостерігати з метою виявлення у них артеріальної гіпотензії, олігурії та гіперкаліємії. Еналаприл, який має здатність проникати крізь плаценту, можна частково вивести з організму новонародженого шляхом перитонеального діалізу; теоретично його можна вивести шляхом обмінного переливання крові.

Еналаприл проникає у грудне молоко у слідових кількостях. При призначенні еналаприлу жінкам у період годування груддю слід дотримуватися обережності.

Діти

Препарат застосовують дітям віком від 6 років.

Через відсутність даних еналаприл не рекомендується для лікування у дітей з рівнем клубочкової фільтрації менше 30 мл/хв/1,73 м2.

Особливості застосування

Симптоматична артеріальна гіпотензія

Симптоматична гіпотензія дуже рідко спостерігається у пацієнтів з неускладненою артеріальною гіпертензією. Її поява більш імовірна у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, у яких був зменшений об’єм крові, наприклад, унаслідок терапії діуретиками, обмеження вживання харчової солі, діалізу, діареї чи блювання. Симптоматична артеріальна гіпотензія може виникнути у пацієнтів із серцевою недостатністю, з супутньою нирковою недостатностю або без неї. Її поява більш імовірна у пацієнтів з більш тяжкими формами серцевої недостатності внаслідок прийому високих доз петльових діуретиків, гіпонатріємії або порушення функції нирок. Таким пацієнтам лікування слід розпочинати під контролем лікаря і за пацієнтами слід ретельно спостерігати, навіть якщо буде відкоригована доза еналаприлу та/або діуретика. Подібні дії можна вжити і для пацієнтів з ішемічною хворобою серця або цереброваскулярною хворобою, у яких надмірне зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту.

Якщо розвивається артеріальна гіпотензія, пацієнта треба покласти на спину і, у разі необхідності, збільшити об’єм плазми крові за допомогою вливання 0,9 % розчину натрію хлориду. Тимчасова артеріальна гіпотензія не є протипоказанням для лікування еналаприлом. Після нормалізації артеріального тиску та об’єму плазми зазвичай пацієнти добре переносять наступні дози.

У деяких пацієнтів із серцевою недостатністю з нормальним або низьким артеріальним тиском при застосуванні еналаприлу може відбуватися додаткове зниження артеріального тиску. Такий ефект є передбаченим, та зазвичай не є причиною для припинення лікування. Якщо артеріальна гіпотензія стає симптоматичною, необхідно провести зниження дози та/або припинення прийому діуретичних препаратів та/або еналаприлу.

Стеноз аорти або мітрального клапана серця/гіпертрофічна кардіоміопатія

Як і з усіма судиннорозширювальними препаратами, інгібітори АПФ слід застосовувати дуже обережно пацієнтам з обструкцією вивідного тракту лівого шлуночка та уникати застосування у випадках кардіогенного шоку та гемодинамічно значної обструкції вивідного тракту лівого шлуночка з генералізованим атеросклерозом. У таких пацієнтів надмірне зниження артеріального тиску може призвести до гіпоперфузії та ішемії серця, мозку або нирок. 

Порушення функції нирок

Пацієнти з порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну < 1,33 мл/с) потребують коригування дозування відповідно до кліренсу креатиніну, а потім відповідно до реакції у відповідь на лікування. Регулярно слід перевіряти рівні креатиніну та калію в сироватці крові.

У пацієнтів з тяжкою формою серцевої недостатності або існуючою хворобою нирок, включаючи стеноз ниркових артерій, під час лікування еналаприлом може виникнути ниркова недостатність. При своєчасному виявленні та відповідному лікуванні вона зазвичай має оборотний характер. Подібний характер змін найбільш імовірний у пацієнтів з нирковою недостатністю.

У деяких пацієнтів, у яких не було виявлено захворювання нирок до початку лікування, еналаприл разом із діуретиками може спричинити незначне та скороминуче підвищення вмісту сечовини у крові та креатиніну у сироватці крові. У цих випадках необхідно зменшити дозу та/або відмінити діуретик і/або еналаприл. Такий стан пацієнта може вказувати на можливість існування стенозу ниркових артерій.

Реноваскулярна артеріальна гіпертензія

У пацієнтів з двобічним стенозом ниркової артерії або зі стенозом артерії однієї нирки, які приймають інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ), може спостерігатися тимчасова гіпотензія або ниркова недостатність. Може мати місце втрата функціонування нирки з дуже незначними змінами креатиніну в сироватці крові. Таким пацієнтам лікування слід розпочинати під контролем лікаря з малих доз; протягом лікування необхідним є обережне титрування та моніторинг функції нирок.

Трансплантація нирки

Відсутній досвід щодо застосування еналаприлу пацієнтам з нещодавно проведеною трансплантацією нирки, тому таким пацієнтам не рекомендується приймати препарат.

Печінкова недостатність

Під час лікування інгібіторами АПФ рідко може виникнути синдром, що розпочинається з холестатичної жовтяниці та прогресує до раптового некротичного гепатиту та (іноді) призводить до летального результату. Механізм цього синдрому є незрозумілим. Якщо під час лікування інгібіторами АПФ виникає жовтяниця або помітне підвищення рівня ферментів печінки, лікування слід негайно припинити, за пацієнтом слід ретельно спостерігати та при необхідності призначити лікування.

Нейтропенія/агранулоцитоз

Були повідомлення про виникнення нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ. У пацієнтів з нормальною функцією нирок та при відсутності інших ускладнень нейтропенія виникає рідко. Еналаприл слід застосовувати дуже обережно пацієнтам з колагенозом судин (наприклад, системний червоний вовчак, склеродермія), які одержують супутню терапію антидепресантами, лікування алопуринолом або прокаїнамідом, або при комбінації цих факторів, особливо при порушенні функції нирок. У деяких із цих пацієнтів може розвинутися серйозна інфекція, яка іноді не реагує на інтенсивну терапію антибіотиками. Якщо таким пацієнтам застосовують еналаприл, рекомендується проводити періодичний аналіз кількості лейкоцитів у крові. Пацієнтів слід поінформувати щодо негайного повідомлення лікарю про будь-які ознаки інфекції.

Підвищена чутливість/ангіоневротичний набряк

Рідко під час лікування інгібіторами АПФ, включаючи еналаприл, виникає ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані. Це може трапитись у будь-який момент протягом лікування. У таких випадках слід повністю припинити лікування та запровадити відповідний моніторинг, щоб упевнитись, що зникли повністю всі симптоми.

Навіть якщо відзначається лише набряк язика без порушень дихальних шляхів, пацієнтам може знадобитися тривале спостереження, оскільки лікування антигістамінними препаратами і кортикостероїдами може бути недостатнім. Дуже рідко повідомлялося про летальні випадки через ангіоневротичний набряк гортані і язика.

При ангіоневротичному набряку язика, голосової щілини або гортані, який може спричинити обструкцію дихальних шляхів, особливо у пацієнтів з хірургічними втручаннями в анамнезі, слід негайно ввести адреналін (0,3-0,5 мл розчину адреналіну для підшкірної ін’єкції у співвідношенні 1:1000), і/або заходи для забезпечення прохідності дихальних шляхів та забезпечити пацієнту доступ до повітря.

Пацієнти, у яких в анамнезі були випадки ангіоневротичного набряку, не пов’язаного з терапією інгібіторами АПФ, мають підвищений ризик появи ангіоневратичного набряку під час прийому інгібіторів АПФ.

Анафілактоїдні реакції протягом десенсибілізації

У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ протягом десенсибілізації до осиної або бджолиної отрути, рідко можуть виникнути реакції, схожі на алергічні (псевдоанафілактичні), що становлять загрозу життю. Таких реакцій можна уникнути шляхом тимчасового призупинення терапії інгібіторами АПФ перед кожною десенсибілізацією.

Анафілактоїдні реакції протягом аферезу ліпопротеїдами низької щільності

У пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ протягом аферезу ліпопротеїдами низької щільності з декстрину сульфатом, рідко можуть виникнути реакції, схожі на алергічні (псевдоанафілактичні), що становлять загрозу життю. Таких реакцій можна уникнути шляхом тимчасового призупинення терапії інгібіторами АПФ перед кожним аферезом.

Пацієнти, які проходять сеанси гемодіалізу

Були повідомлення про підвищену чутливість, реакції, схожі на алергічні (псевдоанафілактичні), у пацієнтів, які проходять сеанси діалізу із застосуванням поліакрилонітрильних мембран (наприклад, AN 69) та супутньо приймають інгібітори АПФ. Для таких пацієнтів необхідно розглянути можливість застосування інших типів діалізних мембран або іншого класу антигіпертензивних засобів.

Гіпоглікемія

У пацієнтів, хворих на цукровий діабет, які застосовують пероральні антидіабетичні препарати або інсулін, необхідний ретельний глікемічний контроль, особливо протягом перших кількох місяців супутнього лікування інгібіторами АПФ.

Кашель

Безперервний сухий непродуктивний кашель, який припиняється після відміни лікування, може виникнути протягом лікування інгібіторами АПФ. Це має розглядатися як частина диференціального діагнозу кашлю.

Хірургічні операції/анестезія

У пацієнтів, яким проводять серйозні хірургічні операції або анестезію препаратами, що викликають артеріальну гіпотензію, еналаприл може заблокувати утворення ангіотензину II внаслідок компенсаторного викиду реніну. Якщо виникає гіпотензія та вважається, що вона розвинулася завдяки такому механізму, необхідно провести коригування за допомогою збільшення об’єму крові.

Гіперкаліємія

Протягом лікування інгібіторами АПФ, включаючи еналаприл, у деяких пацієнтів можуть збільшитися рівні калію в крові. До факторів ризику виникнення гіперкаліємії належать ниркова недостатність або зниження функції нирок, вік (понад 70 років), цукровий діабет, інтеркурентні стани, такі як дегідратація, гостра серцева недостатність, метаболічний ацидоз та одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад спіронолактон, еплеренон, триамтерен або амілорид), харчових добавок, що містять калій, або замінників солі з калієм; або інших препаратів, що спричиняють підвищення концентрації калію у сироватці крові (наприклад гепарин). Застосування харчових добавок, що містять калій, калійзберігаючі діуретики або замінники солі з калієм, особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок, може призвести до значного збільшення рівня калію в сироватці крові. Гіперкаліємія може спричинити виникнення серйозної, іноді летальної аритмії. Якщо супутній прийом вищезгаданих препаратів вважається необхідним, рекомендовано регулярно перевіряти рівень калію в сироватці крові.

Літій

Зазвичай комбінація літію та еналаприлу не рекомендована.

Вагітність або період годування груддю

Прийом інгібіторів АПФ не слід розпочинати у період вагітності. Якщо продовження терапії інгібіторами АПФ не вважається важливим, пацієнток, які планують вагітність, слід перевести на альтернативне антигіпертензивне лікування, яке має затверджений профіль безпеки застосування у період вагітності. Якщо виявлена вагітність, лікування інгібіторами АПФ слід негайно припинити, та, якщо це можливо, слід розпочати альтернативну терапію.

Особливі попередження щодо неактивних інгредієнтів

Препарат містить лактозу. Пацієнтам з рідкісними спадковими порушеннями галактозної недостатності, лактозного дефіциту Лаппа або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не можна застосовувати цей препарат.

Пацієнтам слід враховувати, що препарат містить барвник «Азорубін» (кармоїзин), який може спричинити алергічні реакції.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

З огляду на можливість розвитку таких побічних реакцій як запаморочення, непритомність, артеріальна гіпотензія, м’язові судоми, сплутаність свідомості, сонливість, нечіткість зору, слід утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Калійзберегаючі діуретики, добавки з калієм

При клінічних дослідженннях рівень калію сироватки крові залишався у межах норми. У пацієнтів з артеріальною гіпертензію, які приймали еналаприл як монотерапію тривалістю до 48 тижнів, середнє підвищення калію в сироватці крові становило 0,2 мекв/л. Якщо пацієнти застосовували комбіновану терапію еналаприлом і тіазидовим діуретиком, то втрата калію, зумовлена дією діуретика, зазвичай зменшувалася завдяки ефекту еналаприлу.

Якщо еналаприл застосовують у комбінації з діуретиком, який спричиняє втрату калію, гіпокаліємія, спричинена діуретиком, зменшується.

До факторів ризику розвитку гіперкаліємії належать ниркова недостатність, цукровий діабет і супутнє застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактону, тріамтерену або амілориду), а також застосування харчових добавок або сольових замінників, що містять калій.

Застосування добавок, що містять калій, калійзберігаючих діуретиків або солей, які містять калій, особливо при лікуванні пацієнтів з порушенням функції нирок, може призвести до істотного підвищення рівня калію у сироватці крові.

Якщо застосування наведених вище засобів вважається виправданим, їх слід застосовувати з обережністю, регулярно визначаючи рівень калію в сироватці крові.

Діуретики (тіазид або петльові діуретики)

Попереднє лікування діуретиками у великих дозах може призвести до зниження об’єму циркулюючої крові та підвищення ризику надмірної артеріальної гіпотензії. Гіпотензивний ефект можна зменшити шляхом припинення застосування діуретика, збільшення споживання солі та рідини або розпочати терапію з низької дози еналаприлу.

Інші антигіпертензивні препарати

Супутнє застосування еналаприлу та інших антигіпертензивних препаратів може збільшити антигіпертензивний ефект еналаприлу. Еналаприл можна застосовувати разом з будь-якими іншими препаратами для лікування артеріальної гіпертензії. Супутнє застосування з нітрогліцерином, іншими нітратами або іншими судинозвужувальними препаратами може додатково зменшити артеріальний тиск.

Літій

Сумісне застосування інгібіторів АПФ і літію може спричинити тимчасове підвищення рівня літію в сироватці крові та інтоксикацію літієм. Супутній прийом інгібіторів АПФ та тіазидних діуретиків може додатково збільшити рівні літію в сироватці та підвищити ризик інтоксикації літієм. Не рекомендується прийом еналаприлу з літієм. Якщо така комбінація є необхідною для пацієнта, слід здійснювати ретельний моніторинг рівнів літію в сироватці крові.

Трициклічні антидепресанти/нейролептики/анестетики/наркотики

Супутній прийом певних анестетиків, трициклічних антидепресантів та нейролептиків з інгібіторами АПФ може призвести до додаткового зниження тиску крові.

Нестероїдні протизапальні препарати

Постійний прийом нестероїдних протизапальних засобів може зменшити антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ.

Інгібітори АПФ та нестероїдні протизапальні засоби, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2 інгібітори), здійснюють додатковий ефект на збільшення рівнів калію в сироватці, що може спричинити порушення функції нирок та/або серцеву недостатність. Зазвичай цей ефект є оборотним. Рідко може мати місце гостра ниркова недостатність, особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок (наприклад, пацієнти літнього віку або пацієнти зі зниженим об’ємом циркулюючої крові, включаючи тих, які приймають діуретики). Пацієнтів слід забезпечити достатньою кількістю рідини та контролювати функцію нирок після початку супутньої терапії та періодично протягом лікування.

Золото

Рідко повідомлялося про реакції, подібні на реакції на нітрити (симптоми включають почервоніння обличчя, нудоту, блювання та артеріальну гіпотензію) у пацієнтів, яким призначали ін’єкції золота (натрію ауротіомалату) та супутньо інгібітори АПФ, включаючи еналаприл.

Антидіабетичні препарати

Епідеміологічні дослідження показали, що сумісне застосування інгібіторів АПФ та протидіабетичних препаратів (інсуліну, пероральних засобів) може спричинити зниження рівня глюкози в крові з ризиком розвитку гіпоглікемії. Цей феномен найбільш вірогідно може траплятися протягом перших тижнів сумісного прийому та у пацієнтів з нирковою недостатністю. У пацієнтів, хворих на діабет, які приймають пероральні протидіабетичні засоби або інсулін, слід ретельно контролювати рівень глікемії з метою виявлення гіпоглікемії, особливо протягом першого місяця лікування інгібітором АПФ.

Етанол

Етанол підсилює гіпотензивний ефект інгібіторів АПФ.

Симпатоміметики

Симпатоміметики можуть зменшити антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ.

Ацетилсаліцилова кислота, тромболітики та β-блокатори

Еналаприл можна безпечно застосовувати паралельно з ацетилсаліциловою кислотою (у дозах за кардіологічними показаннями), тромболітиками та β-блокаторами.

Циклоспорин

Слід обережно приймати циклоспорин сумісно з еналаприлом, та слід перевіряти функцію нирок.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Еналаприл – сіль малеїнової кислоти та еналаприлу, похідної двох амінокислот, L-аланіну та L-проліну. Після прийому внутрішньо еналаприл швидко всмоктується, після чого гідролізується до еналаприлату, що є високоспецифічним, тривалої дії інгібітором АПФ, який не належить до сульфгідрильних сполук.

Механізм дії

АПФ – пептидилова дипептидаза, яка каталізує конверсію ангіотензину І у пресорну субстанцію ангіотензин ІІ. Після абсорбції еналаприл гідролізується до еналаприлату, який пригнічує АПФ. Пригнічення АПФ спричиняє зниження рівня у плазмі ангіотензину ІІ, що призводить до збільшення активності реніну плазми (через пригнічення негативного зворотного зв’язку між активністю ангіотензину ІІ і вивільненням реніну) і зменшення секреції альдостерону.

Еналаприл збільшує вміст оксиду азоту, простагландину Е. Препарат має натрійуретичний та урикозуричний ефекти, спричиняє незначну затримку іонів калію. Препарат не впливає на метаболізм глюкози, ліпопротеїнів, знижує рівень циркулюючих катехоламінів і впливає на їх вміст у мозковій тканині.

Механізм, через який еналаприл знижує артеріальний тиск, передусім пов’язують з пригніченням активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, еналаприл може виявляти антигіпертензивний ефект навіть у пацієнтів з низькореніновою гіпертензією.

Застосування препарату пацієнтам з артеріальною гіпертензією спричиняє зниження артеріального тиску у горизонтальному і вертикальному положеннях без істотного збільшення частоти серцевого ритму.

Симптомна постуральна гіпотензія виникає нечасто. У деяких пацієнтів досягнення оптимального зниження артеріального тиску може вимагати кількох тижнів терапії. Раптова відміна еналаприлу не асоціювалася зі швидким підвищенням артеріального тиску.

Ефективне пригнічення активності АПФ зазвичай досягається через 2-4 години після перорального застосування разової дози еналаприлу. Початок антигіпертензивної активності зазвичай спостерігається через 1 годину, а пікове зниження артеріального тиску досягається через 4-6 годин після прийому препарату. Тривалість збереження ефекту залежить від дози. Втім, у рекомендованих дозах антигіпертензивний та гемодинамічний ефект зберігався принаймні протягом 24 годин.

Антигіпертензивна терапія еналаприлом призводить до істотного регресу гіпертрофії лівого шлуночка зі збереженням систолічної функції лівого шлуночка.

У пацієнтів, хворих на цукровий діабет або без нього з ураженням нирок і протеїнурією після застосування еналаприлу спостерігали зменшення альбумінурії, екскреції із сечею IgG і загального протеїну сечі.

У пацієнтів, хворих на есенціальну гіпертензію, зниження артеріального тиску зазвичай супроводжується зменшенням периферичного опору артерій зі збільшенням серцевого викиду і незначними змінами серцевого ритму або без таких змін. Після застосування Еналаприлу-Астрафарм зазвичай збільшується нирковий кровотік; швидкість гломерулярної фільтрації зазвичай не змінюється.

Еналаприл зменшив частоту шлуночкових аритмій у пацієнтів із серцевою недостатністю.

У результаті проведених досліджень доведено кардіопротективну дію еналаприлу.

Клінічна фармакологія у дітей

Результати проведених клінічних досліджень застосування препарату дітям віком від 6 до 16 років з артеріальною гіпертензією показали, що фармакокінетика еналаприлу при пероральному застосуванні була подібна до такої у дорослих. Пацієнтам з масою тіла менше 50 кг еналаприл призначали у дозі 0,625; 2,5 або 20 мг на добу, а пацієнтам з масою тіла 50 кг або більше – 1,25; 5 або 40 мг на добу. Прийом еналаприлу 1 раз на добу знижував нижнє значення артеріального тиску залежно від дозування. Залежність гіпотензивного ефекту еналаприлу від дози простежувалась у всіх підгрупах (вік, стадія розвитку Таннера, стать, раса).

Фармакокінетика. Після перорального прийому еналаприл швидко всмоктується, максимальна концентрація еналаприлу у сироватці крові досягається протягом 1 години після прийому всередину. Ступінь всмоктування еналаприлу малеату при прийомі всередину становить приблизно 60 %. Прийом їжі не впливає на всмоктування еналаприлу.

Після всмоктування еналаприл швидко гідролізується з утворенням активної речовини еналаприлату, потужного інгібітора АПФ.

Максимальна концентрація еналаприлату в сироватці крові спостерігається через 3-4 години після прийому дози еналаприлу перорально.

Тривалість всмоктування та гідролізу еналаприлу є подібною дл