терцеф - инструкция, аналоги

терцеф Балканфарма-Разград АТ. Болгария

терцеф Балканфарма-Разград АТ. Болгария

Международное название:

Ceftriaxone

Тип:

Медичний препарат

Производитель:

Балканфарма-Разград АТ.

Страна производства:

Болгария

Форма выпуска:

Терцефу порошок д / приг. р-на д / ін. по 1 г у флак. №5
Терцефу порошок д / приг. р-на д / ін. по 2 г у флак. №5

Категория отпуска:

по рецепту

Дополнительноя информация

Оригинал/Дженерик:

Нет данных

Разрешен в России:

Да

Разрешен в ЕС:

Нет данных

Разрешен в США:

Нет данных

Вождение авто:

Не рекомендовано

Грудным детям:

Не рекомендовано

Кормящим:

Не рекомендовано

Беременным:

Не рекомендовано

Инструкция по применению

Склад

діюча речовина: сеftriaxone;

1 флакон містить цефтриаксону натрієвої солі 1,193 г еквівалентно 1 г цефтриаксону або цефтриаксону натрієвої солі 2,386 г еквівалентно 2 г цефтриаксону.

Лікарська форма

Порошок для приготування розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Бета-лактамні антибіотики. Цефалоспорини третьої генерації. Код АТС J01D D04.

Показання

Лікування тяжких інфекцій, спричинених чутливими до цефтриаксону мікроорганізмами:

інфекції ЛОР-органів;

інфекції дихальних шляхів – гострі та хронічні бронхіти, бронхопневмонії, запалення легень, легеневий абсцес, інфіковані бронхоектазії, постопераційні легеневі інфекції;

менінгіт;

інтраабдомінальні інфекції – перитоніт; інфекції біліарних шляхів та гастроінтестинального тракту;

інфекції нирок та сечовивідних шляхів;

інфекції статевих органів, включаючи гонорею;

септицемія;

дисемінований бореліоз Лайма (ранні та пізні стадії захворювання);

інфекції шкіри, кісток, суглобів, м’яких тканин, інфіковані рани;

інфекції у хворих з імунодефіцитом;

передопераційна профілактика у хірургії.

Спосіб застосування та дози

Препарат застосовують за призначенням лікаря!

Терцеф® застосовують глибоко внутрішньом’язово або внутрішньовенно шляхом ін’єкції чи інфузії. Внутрішньом’язове введення цефтриаксону протипоказано дітям молодше 2 років.

Перед застосуванням проводять шкірні проби на чутливість.

Дорослі та діти старше 12 років: звичайна доза 1 - 2 г одноразово на добу, а при тяжких інфекціях, що загрожують життю хворого, препарат вводять через 12 годин. Максимальна добова доза не має перевищувати 4 г.

Для лікування неускладненої гонококової інфекції рекомендується одноразове внутрішньом’язове застосування 250 мг препарату.

Як профілактичний захід при хірургічних втручаннях рекомендується одноразова внутрішньовенна ін’єкція 1 г Терцефу® за 0,5 - 2 години до операції.

Діти віком до 12 років: звичайна доза становить 50 - 75 мг/кг маси тіла 1 раз на добу. Максимальна добова доза не має перевищувати 2 г.

Недоношені та новонароджені діти (від 41 тижня скоригованого віку): 20 - 50 мг/кг 1 раз на добу.

При менінгітах Терцеф® можна застосовувати у дозі 100 мг/кг маси тіла 1 раз на добу. Максимальна добова доза не має перевищувати 4 г. Звичайна тривалість терапії 7 - 14 діб. Терцеф® слід вводити протягом не менше двох діб після зникнення симптомів інфекції. При ускладнених інфекціях тривалість терапії може бути збільшена.

Хворим з порушеннями функції нирок або печінки дозу не коригують. При тяжкому функціональному ураженні нирок та печінки необхідно контролювати плазмову концентрацію через відповідні інтервали часу.

Тривалість лікування Терцефом® залежить від перебігу захворювання і зазвичай курс лікування триває від 4 до 14 днів, але лікування слід продовжувати ще 2 - 3 доби після усунення симптомів захворювання та отримання мікробіологічного підтвердження про знищення бактеріальної інфекції. Лікування інфекцій, спричинених Streptococcus pyogenes, терапію проводять не менш ніж 10 днів. Ускладнені інфекції потребують тривалішого лікування.

Хворим, які знаходяться на гемодіалізі, немає потреби в додатковому введенні препарату після діалізу. Слід однак контролювати концентрацію цефтриаксону в сироватці крові на предмет можливої корекції дози, оскільки у цих хворих може знижуватися швидкість виведення. Добова доза Терцефу® у хворих, які знаходяться на гемодіалізі, не має перевищувати 2 г.

Спосіб приготування. Для внутрішньом’язової ін’єкції: 1 г або 2 г Терцефу® розчиняють у 3,6 мл або відповідно 7,2 мл 1 % розчину лідокаїну (утворюється концентрація цефтриаксону 250 мг/мл). Попередньо проводять тест на чутливість пацієнта до лідокаїну. Внутрішньом’язова ін’єкція розчинів цефтриаксону з водою надто болюча. У разі необхідності можна застосовувати менш концентровані розчини. Вводиться глибоко у сідничний м’яз.

Розчини з лідокаїном, приготовані для внутрішньом’язового застосування, не вводять внутрішньовенно!

Для прямої внутрішньовенної ін’єкції: 1 г або 2 г Терцефу® розчиняють у 9,6 мл або відповідно 19,2 мл стерильної бідистильованої води (концентрація 100 мг/мл цефтриаксону). Тривалість введення ін’єкції – 2 - 5 хвилин.

Для короткої внутрішньовенної інфузії: 1 г або 2 г Терцефу® розчиняють як для прямої внутрішньовенної ін’єкції і розводять до концентрації цефтриаксону 100 мг/мл відповідно 50 мл і 100 мл розчинника. Добрими розчинниками для внутрішньовенної інфузії є вода для ін’єкцій, 0,9 % розчин натрію хлориду, 5 % розчин глюкози, 10 % розчин глюкози, 5 % розчин левульози. Тривалість інфузії – 15 - 30 хвилин.

Побічні реакції

Зареєстровані поодинокі тяжкі, а в деяких випадках – фатальні побічні реакції у недоношених і доношених новонароджених (віком < 28 днів), які отримували внутрішньовенно цефтриаксон і препарати кальцію. Були виявлені в легенях і нирках преципітати цефтриаксону-кальцію. Високий ризик преципітації у новонароджених пов’язаний з меншим об’ємом крові та довшим періодом напіввиведення цефтриаксону порівняно з дорослими.

Побічні ефекти, інформація про які наведена нижче, класифіковані за органами і системами та частотою їх виникнення: дуже часті (≥ 10 %); часті (≥ 1 % та < 10 %); нечасті (≥ 0,1 % та < 1 %); поодинокі (≥ 0,01 % та < 0,1 %); рідкісні (< 0,01 %).

З боку травного тракту: нечасті – рідкі випорожнення/діарея, дисбіоз, диспепсія, нудота, блювання; стоматит, глосит, порушення смаку, біль у животі, зниження апетиту (зазвичай помірно виражені, минають протягом/після припинення лікування); рідкісні – псевдомембранозний ентероколіт, панкреатити (можливо, через обструкцію жовчних шляхів).

З боку гепатобіліарної системи: дуже часто – преципітація кальцієвих солей цефтриаксону у жовчному міхурі у дітей/ зворотній холелітіаз у дітей з відповідною симптоматикою (у дорослих це зустрічається вкрай рідко, зазвичай при застосуванні доз, вищих за рекомендовані); часто – підвищення активності печінкових трансаміназ, лужної фосфатази, білірубіну у плазмі крові, дисфункція печінки, жовтяниця.

З боку системи кровотворення: часті – еозинофілія, лейкопенія, нейтропенія, лімфопенія, тромбоцитопенія, гранулоцитопенія, анемія, включаючи гемолітичну анемію, подовження протромбінового часу; рідкісні – агранулоцитоз (зазвичай після 10 днів лікування і сумарної дози цефтриаксону ≥ 20 г; порушення згортання крові, зниження рівня плазмових факторів згортання крові (II, VII, IX, X).

З боку центральної нервової системи: нечасті – головний біль, запаморочення, вертиго, можливі судомні напади.

З боку сечостатевої системи: поодинокі – підвищення рівня креатиніну, поява циліндрів, глюкозурія, гематурія, олігурія; рідкісні – утворення конкрементів цефтриаксону у нирках (зазвичай оборотне), особливо у дітей віком від 3 років, які отримували великі добові дози препарату (≥ 80 мг/кг на добу) або при кумулятивній дозі понад 10 г та мали додаткові фактори ризику (обмежене вживання рідини, дегідратація, постільний режим), анурія, ниркова недостатність.

З боку імунної системи: часті – алергічні шкірні реакції (у тому числі дерматити, кропив’янка, макулопапульозні висипання або екзантема), свербіж, набряки шкіри та суглобів; поодинокі – анафілактичні (в т. ч. бронхоспазм, анафілактичний шок) або анафілактоїдні реакції, сироваткова хвороба, алергічні пневмонії, мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), синдром Стівенса-Джонсона.

Місцеві реакції: часті – біль або інфільтрат у місці введення; поодинокі – флебіт або тромбофлебіт при внутрішньовенному введенні, яких можна уникнути, застосовуючи повільну ін’єкцію (2-4 хв).

Ефекти, зумовлені біологічною дією: можливий розвиток суперінфекції (у т.ч. кандидомікоз, мікоз статевих органів), спричиненні резистентними мікроорганізмами.

Інші: носові кровотечі, озноб, пропасниця, відчуття серцебиття, аритмії, підвищене потовиділення, припливи, порушення зору, гіперазотемія.

Вплив на результати лабораторних аналізів: можуть відзначатися хибнопозитивні результати реакції Кумбса, проби на галактоземію при визначенні глюкози в сечі неферментативними методами.

Передозування

Можливе посилення побічних ефектів.

Симптоми: можливі пропасниця, лейкопенія, тромбоцитопенія, гостра гемолітична анемія, шкірні, шлунково-кишкові реакції та реакції печінки, задишка, ниркова недостатність, стоматит, анорексія, тимчасова втрата слуху, втрата орієнтації у просторі.

Лікування: проводять симптоматичну і підтримуючу терапію. Гемодіаліз і перитонеальний діаліз неефективні. Специфічного антидоту немає.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Цефтриаксон проникає через плацентраний бар’єр. Безпека застосування цефтриаксону жінкам у період вагітності не вивчалась, тому застосування можливе лише за умови ретельної оцінки співвідношення користі і ризику для матері та плода.

У малих концентраціях цефтриаксон проникає у грудне молоко. Тому при застосуванні препарату годування груддю слід припинити.

Діти

Протипоказано застосовувати недоношеним новонародженим до скоригованого віку 41 тиждень (гестаційний тиждень + тижні після народження). 

Внутрішньом’язове введення цефтриаксону протипоказано дітям молодше 2 років.

Особливості застосування

Терцеф® рекомендується застосовувати після того, коли доведена чутливість патогенних мікроорганізмів до препарату, яка визначається за допомогою дифузії або розведення, використовуючи стандартні живильні середовища. 

Перед початком кожного нового курсу лікування Терцефом® необхідно визначити наявність попередніх реакцій гіперчутливості до цефалоспоринів, пеніцилінів або інших ліків. Рекомендується особлива обережність і медичне спостереження після першої ін’єкції у хворих із гіперчутивістю до пеніциліну, пеніциламіну і гризеофульвіну (перехресна алергія), а також у хворих з будь-якою формою алергії, особливо IgE-опосередкованою.

При відсутності даних про алергію в анамнезі проводять скарифікаційну шкірну пробу розчином препарату. При наявності таких даних спочатку виконується внутрішньошкірна проба, при негативному результаті проводять скарифікаційну пробу. Проби перевіряються через 30 хвилин.

У випадках розвитку тяжкої гострої реакції гіперчутливості застосовують 0,5 - 1 мг адреналіну підшкірно; внутрішньовенно інфузійно – кортикостероїдні препарати; парентерально вводять антигістамінні препарати, при наявності бронхоспазму вводять теофілін і селективні бета-адреноміметики, кисень, застосовують штучне дихання, якщо необхідно – інтубацію.

Можливе подовження протромбінового часу, тому потрібен його контроль, особливо пацієнтам з порушеним продукуванням та низьким депо вітаміну К, наприклад, при хронічному захворюванні печінки та недоїданні. При необхідності застосовують вітамін К (10 мг на тиждень).

Терцеф® призначають з обережністю хворим, що мають в анамнезі гастроінтестинальні захворювання, особливо коліт.

При застосуванні Терцефу®, як і інших антибактеріальних засобів, може змінюватися нормальна кишкова флора, тому можливе виникнення псевдомембранозного коліту. У зв’язку з тим необхідно проявляти особливу увагу до хворих, у яких після застосування препарату з’явився понос. Якщо встановлено діагноз псевдомембранозного коліту, варто розпочати відповідні терапевтичні заходи. У легких випадках достатнє припинення застосування антибіотика, у середніх або важчих випадках слід вводити рідини, електроліти і білки, а при необхідності призначають внутрішньо антибактеріальні препарати проти Clostridium difficile.

Лікування Терцефом® припиняють у пацієнтів з початковими ознаками або симптомами, що вказують на захворювання жовчного міхура (жовтяниця або жовчна коліка).

Пацієнтам з гранулоцитопенією, Терцеф® призначають у комбінації з аміноглікозидними антибіотиками. Тривале застосування Терцефу® може привести до надмірного росту Candida spp., Enterococcus spp. тощо. При виникненні вторинної інфекції під час терапії необхідно вжити відповідних заходів.

Зважаючи на високий ступінь зв’язування з плазмовими протеїнами, Терцеф® застосовують з обережністю новонародженим з гіпербілірубінемією та хворим, які лікуються тривалий час верапамілом.

При тривалому застосуванні Терцефу® необхідно періодично контролювати стан периферичної крові.

Під час лікування можливі хибнопозитивні реакції при дослідженні глюкози у сечі за методом редукції міді і тому рекомендується проводити аналіз не менш ніж через 4 години після введення антибіотика або за допомогою глюкозо-оксидазного методу. Можливий хибнопозитивний результат проби Кумбса.

Не рекомендується застосувати Терцеф® з метою профілактики інфекції у нейрохірургії.

Хворим, які дотримуються дієти з обмеженим уживанням натрію, варто мати на увазі його кількісний вміст (~70 мг/г) у препараті.

На сьогоднішній день відсутні достовірні наукові дані щодо виникнення внутрішньосудинних преципітатів у пацієнтів (крім новонароджених) при одночасному застосуванні цефтриаксону та кальційвмісних препаратів. Проте не варто застосовувати розчинники, що містять кальцій, (наприклад, розчин Рінгера або Гартмана), змішувати або одночасно вводити цефтриаксон та кальційвмісні препарати всім категоріям пацієнтів. Кальційвмісні розчини не слід призначати протягом 48 годин після останнього введення цефтриаксону.

Повідомлялося про розвиток антибіотикіндукованої імунної гемолітичної анемії (в тому числі з летальними наслідками) у пацієнтів, які отримували цефалоспорини, включаючи цефтриаксон. При розвитку анемії під час лікування цефтриаксоном необхідно відмінити антибіотик до визначення етіології анемії.

У хворих, яким вводили цефтриаксон, описано поодинокі випадки панкреатину, що розвинувся, можливо, внаслідок обструкції жовчовивідних шляхів. Більшість із цих хворих мали фактори ризику застою у жовчовивідних шляхах, наприклад, лікування в анамнезі, тяжкі захворювання та повністю парентеральне харчування. При цьому не можна виключати роль преципітатів у розвитку панкреатиту, що утворилися під дією цефтриаксону у жовчовивідних шляхах.

Слід виявляти обережність при застосуванні цефтриаксону хворим із нирковою недостатністю, які одночасно отримують аміноглікозиди та діуретики.

Внутрішньом’язеві ін’єкції Терцефу® без лідокаїну болісні. При застосуванні лідокаїну в якості розчинника обов’язково необхідно зробити пробу на гіперчутливість до нього.

Не допускається внутрішньовенне введення розчинів Терцефу® на лідокаїні!

При внутрішньом’язових ін’єкціях одразу ж після уколу рекомендується витягнути поршень шприца (не повинна з’являтися кров), щоб переконатися, що голка не потрапила у кровоносну судину. Рекомендується використання свіжоприготовлених розчинів.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Доки не буде з’ясована індивідуальна реакція пацієнта на препарат, слід утримуватись від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами, враховуючи, що під час лікування можуть спостерігатися такі порушення з боку нервової системи як розлад функції зору, запаморочення, судомні напади.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Через ризик виникнення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону в жодному разі не можна застосовувати цефтриаксон з кальційвмісними розчинами (розчини Рінгера, Гартмана тощо)! Кальційвмісні розчини не слід призначати протягом 48 годин після останнього введення цефтриаксону.

У новонароджених та недоношених дітей описані випадки виникнення преципітатів у легенях та нирках, які спричинили летальні наслідки, при одночасному введенні цефтриаксону та кальційвмісних препаратів.

Аміноглікозиди: внаслідок синергізму підвищується ефективність відносно грамнегативних мікроорганізмів, але підвищується ризик ото- та нефротоксичності. Необхідно регулювати дози препаратів та при потребі комбінованого лікування вводити їх окремо у різні місця і не змішувати в одному шприці або в одному розчині для інфузії через фізіко-хімічну несумісність.

Нестероїдні протизапальні засоби, антиагреганти, антагоністи вітаміну К (такі як варфарин): підвищення можливості кровотечі.

Петльові діуретики та нефротоксичні препарати – підвищується ризик нефротоксичності. Бактеріостатичні антибіотики (хлорамфенікол, тетрацикліни): знижують бактерицидний ефект цефтриаксону.

Гормональні контрацептиви: знижується ефективність гормональних контрацептивів, тому рекомендується використовувати додаткові (негормональні) методи контрацепції під час лікування та протягом 1 місяця після його завершення.

Інші бета-лактамні антибіотики: можливість розвитку перехресних алергічних реакцій.

Після застосування етанолу одразу після прийому цефтриаксону не спостерігалося ефектів, схожих на дію дисульфіраму.

Цефтриаксон не містить N-метилтіотетразольну групу, яка б могла спричинити непереносимість етанолу або кровотечі, що властиво деяким іншим цефалоспоринам.

Пробенецид: не впливає на тубулярну секрецію цефтриаксону (на відміну від інших цефалоспоринів).

Як і інші антибіотики, цефтриаксон може знижувати терапевтичний ефект вакцини проти тифу, проте такий ефект розповсюджується лише на ослаблений штам Ту21.

Розчин Терцефу®  не слід змішувати або одночасно вводити з іншими антимікробними препаратами у зв’язку з фармацевтичною несумісністю.

Цефтриаксон несумісний і його не можна змішувати з амзакрином, ванкоміцином, флуконазолом та аміноглікозидами.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Активно діючою речовиною Терцефу® є цефтриаксон – цефалоспориновий антибіотик третього покоління з бактерицидною дією, що характеризується тривалим періодом напіввиведення. Речовина має підвищену стійкість відносно більшості бактеріальних бета-лактамаз, що продукуються бактеріями, розширений антибактеріальний спектр і високу активність, особливо відносно грамнегативних бактерій. Механізм бактерицидної дії цефтриаксону, як і взагалі цефалоспоринів, схожий з механізмом інших пеніцилінів і зумовлений пригніченням біосинтезу у клітинній мембрані.

Антибактеріальний спектр цефтриаксону поширюється на:

грамнегативні мікроорганізми – Enterobacter spp., Escherichia coli, Haemophilus influenzae (включаючи ампіцилін-резистентні штами), Haemophilus parainfluenzae, Haemophilus ducreyi, Klebsiella spp., Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae (включаючи пеніциліназопродукуючі штами), Neisseria meningitides, Proteus spp. (індолпозитивні та індолнегативні), Moraxella (Branchamella) catharrhalis, Serratia marcescens, Salmonella spp. (включаючи S. typhi), Shigella spp., Borrelia burgdorferi (збудник хвороби Лайма), Acinetobacter calcoaceticus, Pseudomonas spp. тощо.

Більшість із перелічених штамів мікроорганізмів, полірезистентних до інших антибіотиків, наприклад, пеніцилінів, цефалоспоринів та аміноглікозидів, є резистентними до цефтриаксону;

грампозитивні мікроорганізми: Streptococcus pneumonіае, Streptococcus гр. А та В (Str. аgalactiae), Streptococcus bovis гр.D, Streptococcus viridans, Staphylococcus epidermidis, Staphylococcus aureus, Peptostreptococcus spp., Peptococcus spp., Clostridium spp.

Метицилінрезистентні стафілококи та стрептококи є резистентними щодо цефтриаксону. Більшість штамів стрептококів групи D та ентерококів також резистентні стосовно цефтриаксону.

Фармакокінетика. Після внутрішньом’язового застосування 0,5 г або 1 г цефтриаксону максимальна плазмова концентрація 43–80 мкг/мл утворюється приблизно через 2 години. Бактерицидні концентрації препарату зберігаються приблизно 24 години.

Унаслідок високого ступеня оборотного зв’язування з білками плазми (83 - 96 %) цефтриаксон має нелінійну, залежну від плазмової концентрації та дози фармакокінетику. При одноразовому добовому введенні високих доз препарату місця зв’язування на білках заповнюються, що призводить до зв’язування стосовно малого відсотка введеного цефтриаксону. Тому рекомендується вводити цефтриаксон у високій разовій добовій дозі замість розподілу на менші дози.

Період напіввиведення цефтриаксону варіює від 6 до 9 годин і не залежить від дози, але може бути довшим у хворих, які страждають на важкі ниркові ураження з супутніми порушеннями функціонування печінки та у немовлят.

Цефтриаксон добре проникає у тканини та біологічні рідини організму – перитонеальну, синовіальну, амніотичну. При запальних менінгах терапевтичні концентрації досягаються у цереброспінальній рідині. Переходить крізь плаценту та виявляється у низьких концентраціях у грудному молоці. Високі концентрації досягаються в жовчі.

Майже 40 - 65 % застосованої дози цефтриаксону екскретується у незмінному активному стані з сечею головним чином за рахунок клубочкової фільтрації, а інші 35 - 60 % дози виводиться з жовчю та виявляється у фекаліях у незмінній активній формі та у вигляді неактивного метаболіта.

У пацієнтів з порушеною нирковою функцією збільшується виведення цефтриаксону з жовчю, а при порушеній печінковій функції збільшується виведення препарату з сечею.

Основні фізико-хімічні властивості

порошок майже білого або білого з жовтуватим відтінком кольору.

Несумісність

Терцеф® не можна змішувати з кальційвмісними розчинами, такими як розчин Рінгера чи розчин Гартмана.

Цефтриаксон несумісний з амсакрином, ванкоміцином, флуконазолом і аміноглікозидами.

Не слід змішувати з іншими розчинниками, крім тих, що зазначені в розділі «Спосіб застосування та дози».

Термін придатності

3 роки.

Розчини Терцефа® стабільні протягом доби при зберіганні в холодильнику (2 - 8 °С).

Вводити розчини безпосередньо після їх приготування.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 оС в місцях недоступних для дітей.

Упаковка

По 1 г або 2 г препарату у безбарвних скляних флаконах.

5 флаконів, вкладені у картонну коробку.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Балканфарма-Разград АТ.

Місцезнаходження

7200 Болгарія, Разград, Апрілско вастаніє, № 68.