Медичний порталПрепаратиССолу-Медрол

Солу-Медрол - инструкция, аналоги

Солу-Медрол Пфайзер Менюфекчуринг Бельгія Н.В., Бельгія / США Бельгия

Солу-Медрол Пфайзер Менюфекчуринг Бельгія Н.В., Бельгія / США Бельгия

Международное название:

Methylprednisolone

Тип:

Медичний препарат

Производитель:

Пфайзер Менюфекчуринг Бельгія Н.В., Бельгія / США

Страна производства:

Бельгия

Форма выпуска:

порошок ліоф. д/приг. р-на д/ін. по 1000 мг у флак.
порошок ліоф. д/приг. р-на д/ін. по 125 мг у флак.
порошок ліоф. д/приг. р-на д/ін. по 500 мг у флак.
порошок ліоф. д/приг. р-на д/ін. по 40 мг у флак.

Категория отпуска:

по рецепту

Дополнительноя информация

Оригинал/Дженерик:

Нет данных

Разрешен в России:

Нет данных

Разрешен в ЕС:

Нет данных

Разрешен в США:

Нет данных

Вождение авто:

Не рекомендовано

Грудным детям:

Не рекомендовано

Кормящим:

Не рекомендовано

Беременным:

Не рекомендовано

Инструкция по применению

Склад

діюча речовина: methylprednisolone;

1 флакон містить метилпреднізолону у вигляді натрію сукцинату 40, 125, 500 або 1000 мг; допоміжні речовини: для 125, 500 і 1000 мг: натрію дигідрофосфат моногідрат; натрію гідрофосфат безводний; натрію гідроксид; вода для ін’єкцій; для 40 мг: натрію дигідрофосфат моногідрат; натрію гідрофосфат безводний; натрію гідроксид; лактоза; вода для ін’єкцій;

розчинник: спирт бензиловий, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма

Порошок ліофілізований для приготування розчину для ін’єкцій. 

Фармакотерапевтична група

Кортикостероїди для системного застосування.

Код АТС Н02A В04.

Показання

Ендокринні захворювання:

  • первинна і вторинна недостатність надниркових залоз (разом з мінералокортикоїдами, якщо це необхідно);
  • гостра недостатність надниркових залоз (може виникнути необхідність в одночасному призначенні мінералокортикоїду);
  • шок, спричинений недостатністю надниркових залоз, або шок, який не піддається іншим видам лікування і підозрюється адренокортикальна недостатність (коли мінералокортикоїдна активність є небажаною);
  • у передопераційний період (при тяжких травмах чи захворюваннях) у пацієнтів із відомою або підозрюваною недостатністю надниркових залоз;
  • вроджена адреналова гіперплазія;
  • негнійний тиреоїдит;
  • гіперкальціємія на фоні онкологічного захворювання.

Ревматичні захворювання (як додаткова короткотривала терапія при гострих станах або загостренні хвороби):

  • посттравматичний остеоартрит;
  • синовіїт при остеоартриті;
  • ревматоїдний артрит, у тому числі ювенільний ревматоїдний артрит;
  • гострий та підгострий бурсит;
  • епікондиліт;
  • гострий неспецифічний тендосиновіїт;
  • гострий подагричний артрит;
  • псоріатичний артрит;
  • анкілозуючий спондиліт.

Захворювання колагенової тканини та імунокомплексні захворювання (в період загострення захворювання або як підтримуюча терапія у певних випадках):

  • системний червоний вовчак (і люпус-нефрит);
  • гострий ревмокардит;
  • системний дерматоміозит (поліміозит);
  • вузловий поліартеріїт;
  • синдром Гудпасчера.

Дерматологічні захворювання:

  • пухирчатка;
  • тяжка форма мультиформної еритеми (синдром Стівенса-Джонсона);
  • ексфоліативний дерматит;
  • тяжка форма псоріазу;
  • бульозний герпетиформний дерматит;
  • тяжка форма себорейного дерматиту;
  • фунгоїдний мікоз.

Алергічні стани (тяжкі або інвалідизуючі алергічні стани, які не піддаються відповідному консервативному лікуванню):

  • бронхіальна астма;
  • контактний дерматит;
  • атопічний дерматит;
  • сироваткова хвороба;
  • сезонний або цілорічний алергічний риніт;
  • реакції гіперчутливості до лікарських засобів;
  • трансфузійні реакції типу кропив’янки;
  • гострий неінфекційний набряк гортані.

Захворювання очей (тяжкі гострі та хронічні алергічні і запальні процеси в оці):

  • очна форма Herpes zoster;
  • ірит, іридоцикліт;
  • хоріоретиніт;
  • дифузний задній увеїт та хоріоїдит;
  • неврит зорового нерва;
  • симпатична офтальмія;
  • запалення переднього сегменту ока;
  • алергічний кон’юнктивіт;
  • алергічні виразки краю рогівки;
  • кератит.

Захворювання шлунково-кишкового тракту (лікування у критичні періоди захворювання):

  • виразковий коліт;
  • регіонарний ентерит.

Захворювання органів дихання:

  • симптоматичний саркоїдоз;
  • бериліоз;
  • блискавичний або дисемінований туберкульоз (при одночасній відповідній протитуберкульозній хіміотерапії);
  • синдром Леффлера, резистентний до інших методів лікування;
  • аспіраційний пневмоніт;
  • середня та тяжка форма пневмонії, спричиненої Pneumocystis carinii, у хворих на СНІД (як допоміжна терапія протягом перших 72 годин протипневмоцистної терапії);
  • загострення хронічного обструктивного захворювання легень.

Гематологічні захворювання:

  • набута (аутоімунна) гемолітична анемія;
  • ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура у дорослих;
  • вторинна тромбоцитопенія у дорослих;
  • еритробластопенія (еритроцитарна анемія);
  • врождена (еритроїдна) гіпопластична анемія.

Онкологічні захворювання (паліативна терапія):

  • лейкози та лімфоми у дорослих;
  • гострі лейкози у дітей;
  • для покращання якості життя хворих з термінальною стадією ракового захворювання.

Набряки:

  • для посилення діурезу або ремісії протеїнурії при нефротичному синдромі без уремії.

Нервова система:

  • набряк головного мозку внаслідок первинної чи метастатичної пухлини або оперативної чи радіаційної терапії;
  • розсіяний склероз у фазі загострення;
  • тяжка травма спинного мозку. Лікування необхідно розпочати протягом перших 8 годин після отримання травми.

Інші показання

  • туберкульозний менінгіт із субарахноїдальним блоком або загроза його розвитку (в комбінації з відповідною протитуберкульозною хіміотерапією);
  • трихіноз з ураженням нервової системи або міокарда;
  • трансплантація органів;
  • запобігання виникнення нудоти та блювання при хіміотерапії в онкології.

Протипоказання

Метилпреднізолону натрію сукцинат протипоказаний пацієнтам з відомою підвищеною чутливістю до метилпреднізолону чи інших компонентів препарату, системними грибковими інфекціями.

Спосіб застосування та дози

Метилпреднізолону натрію сукцинат можна призначати у вигляді внутрішньовенних ін’єкцій, інфузій або у вигляді внутрішньом′язових ін’єкцій. При наданні першої невідкладної допомоги рекомендовано вводити препарат внутрішньовенно. Див. таблицю щодо рекомендованих доз. Для немовлят та дітей доза може бути зменшена, але має залежати головним чином від тяжкості стану пацієнта та індивідуальної реакції на препарат, а не від віку чи маси тіла пацієнта. Педіатрична доза не має бути нижчою за 0,5 мг/кг маси тіла кожні 24 години.

Рекомендовані дози метилпреднізолону натрію сукцинату:

Показання
Доза
Додаткова терапія при станах, що загрожують життю
Вводити 30 мг/кг внутрішньовенно протягом щонайменше 30 хвилин. Введення препарату можна повторювати кожні 4-6 годин протягом двох діб.
Ревматоїдні захворювання, що не відповідають на стандартну терапію (або під час стадії загострення)
Пульс-терапія: препарат вводять внутрішньовенно протягом щонайменше 30 хв. Введення препарату можна повторити, якщо протягом 1 тижня після закінчення терапії не спостерігається покращення стану пацієнта або залежно від стану пацієнта.
1 г/добу протягом 1-4 днів
або
1 г/місяць протягом 6 місяців.
Системний червоний вовчак, що не відповідає на стандартну терапію (або під час стадії загострення)
Пульс-терапія: протягом 3 днів вводять внутрішньовенно 1 г препарату на добу протягом щонайменше 30 хвилин. Введення препарату можна повторити, якщо протягом 1 тижня після закінчення терапії не спостерігається покращення стану пацієнта, або залежно від стану пацієнта.
Розсіяний склероз, що не відповідає на стандартну терапію (або під час стадії загострення)
Пульс-терапія: протягом 3-5 днів вводять внутрішньовенно 1 г препарату на добу протягом щонайменше 30 хв. Введення препарату можна повторити, якщо протягом 1 тижня після закінчення терапії не спостерігається покращення стану пацієнта, або залежно від стану пацієнта.
Едематозні стани, такі як гломерулонефрит або люпус-нефрит, що не відповідають на стандартну терапію (або під час стадії загострення)
Пульс-терапія: препарат вводять внутрішньовенно протягом щонайменше 30 хв. Введення препарату можна повторити, якщо протягом 1 тижня після закінчення терапії не спостерігається покращення стану пацієнта, або залежно від стану пацієнта.
30 мг/кг через день протягом 4 днів або
1 г/добу протягом 3, 5 або 7 днів.
Термінальна стадія злоякісних захворювань (для покращення якості життя)
Вводять внутрішньовенно по 125 мг/добу до 8 тижнів.
Попередження нудоти та блювання при протипухлинній хіміотерапії
Низький та середній ступінь еметогенної хіміотерапії:
Вводять внутрішньовенно по 250 мг протягом щонайменше 5 хв за 1 годину до початку хіміотерапії, потім дозу повторюють на початку хіміотерапії та після її закінчення. Для посилення ефекту разом з першою дозою метилпреднізолону можна також застосувати хлорфенотіазин.
Високий ступінь еметогенної хіміотерапії:
Вводять внутрішньовенно по 250 мг протягом щонайменше 5 хв одночасно з відповідною дозою метоклопраміну чи бутирофенолу за 1 годину до початку хіміотерапії. На початку хіміотерапії та після її закінчення повторно вводять метилпреднізолон.
Гострі травматичні пошкодження спинного мозку
Лікування потрібно розпочати протягом перших  8 годин після травми.
Якщо лікування розпочато в перші 3 години після травми, препарат вводять внутрішньовенно в дозі 30 мг/кг маси тіла методом болюсного введення протягом 15 хв, потім перерва протягом 45 хв, потім безперервна внутрішньовенна інфузія з швидкістю 5,4 мг/кг на годину протягом 23 годин.
Пацієнтам, яким лікування розпочато в перші 3-8 годин після травми: препарат вводять внутрішньовенно болюсно в дозі 30 мг/кг протягом 15 хв., потім перерва протягом 45 хв, потім безперервна внутрішньовенна інфузія зі швидкістю 5,4 мг/кг на годину протягом 47 годин.
Препарат необхідно вводити через окремий внутрішньовенний доступ за допомогою інфузійного насоса.
Пневмонія, спричинена Pneumocystis carinii у хворих на СНІД
Терапію необхідно розпочати протягом перших 72 годин протипневмоцистної терапії.
Один із можливих режимів: вводити 40 мг внутрішньовенно кожні 6-12 годин, поступово зменшуючи дозу протягом 21 дня або до закінчення лікування пневмонії.
З огляду на прискорення темпів реактивації туберкульозу у хворих на СНІД необхідно розглянути призначення протитуберкульозної терапії пацієнтам групи підвищеного ризику, які приймають кортикостероїди. Цих пацієнтів також слід обстежувати щодо активізації латентних інфекцій.
 
Загострення хронічних обструктивних захворювань легень (ХОЗЛ)
Вивчено 2 режими дозування:
0,5 мг/кг внутрішньовенно кожні 6 годин протягом 72 годин, або
125 мг внутрішньовенно кожні 6 годин протягом 72 годин, потім перейти на пероральні кортикостероїди та поступово зменшувати дозу. Загальний термін лікування має становити щонайменше 2 тижні.
 
Супровідна терапія при інших показаннях
 
Початкова доза може становити від 10 до 500 мг внутрішньовенно, в залежності від клінічного стану пацієнта. Для короткострокової терапії при важких та гострих станах необхідна більш висока доза. Початкову дозу, що не перевищує 250 мг, необхідно вводити внутрішньовенно протягом 5 хв, а якщо доза перевищує 250 мг, то її необхідно вводити не менше 30 хв. Наступні дози можна вводити внутрішньом′язово або внутрішньовенно з інтервалами, які залежать від відповіді на лікування та клінічного стану хворого.

Приготування розчину

Для приготування розчину для внутрішньовенної інфузії спочатку необхідно розчинити метилпреднізолону натрію сукцинат згідно з інструкцією. Лікування розпочинають з внутрішньовенного введення метилпреднізолону натрію сукцинату протягом щонайменше 5 хвилин (при дозах до 250 мг включно) або щонайменше протягом 30 хвилин (при дозах 250 мг і вищих). Наступні дози препарату можуть бути приготовлені і призначені подібним чином. Препарат можна вводити розведеним, шляхом змішування приготованого розчину препарату з 5 % водним розчином декстрози, ізотонічним розчином натрію хлориду, 5 % розчином декстрози в 0,45 % або 0,9 % розчині натрію хлориду. Отримані розчини зберігають фізичну та хімічну стабільність протягом 48 годин.

Двоємкісний флакон

1. Видаліть захисний ковпачок, підніміть на четверть пробку-поршень і натисніть, щоб розчинник перелився у нижню ємкість.

2. Обережно струшуйте флакон до отримання розчину. Використайте розчин протягом 48 годин.

3. Обробіть поверхню пробки антисептиком.

4. Проколіть голкою центр пробки-поршня так, щоб було видно кінчик голки. Переверніть флакон та наберіть необхідну кількість розчину.

Препарати для парентерального введення слід перевіряти візуально перед введенням для виявлення змін кольору розчину або появи часток.

Побічні реакції

Наступні побічні реакції є типовими для усіх системних кортикостероїдів. Їх включення у даний перелік не обов′язково означає, що конкретна побічна реакція була пов′язана із застосуванням цієї лікарської форми.

Інфекції та інвазії: маскування інфекційного процесу, загострення латентних інфекцій, розвиток інфекцій, спричинених умовно-патогенними збудниками.

Порушення функції імунної системи: реакція гіперчутливості, включаючи анафілаксію, з циркуляторним колапсом або без нього, зупинку серця, бронхоспазм.

Порушення функції ендокринної системи: розвиток кушингоїдного статусу, пригнічення гіпофізарно-адреналової системи.

Порушення метаболізму та обміну речовин: затримка натрію, затримка рідини, гіпокаліємічний алкалоз, зниження толерантності до вуглеводів, маніфестація латентного цукрового діабету, підвищення потреби в інсуліні або пероральних гіпоглікемічних препаратах у хворих на цукровий діабет.

Порушення психіки: психічні розлади.

Порушення функції нервової системи: підвищення внутрішньочерепного тиску з набряком диску зорового нерва (псевдопухлина головного мозку), судоми.

Порушення функції органа зору: задня субкапсулярна катаракта, екзофтальм.

Порушення функції серця: застійна серцева недостатність у схильних пацієнтів, розрив міокарда як наслідок інфаркту міокарда, аритмія.

Порушення функції судинної системи: артеріальна гіпертензія та гіпотензія, петехії.

Порушення органів дихання, грудної клітки та середостіння: високі дози кортикостероїдів можуть спричинити стійку гикавку.

Порушення функції ШКТ: пептична виразка з можливою перфорацією та кровотечею, шлункова кровотеча, панкреатит, езофагіт, перфорація кишечнику.

Шкіра та підшкірні тканини: екхімози, зниження еластичності шкіри.

Порушення функції опорно-рухового аппарату та сполучної тканини: стероїдна міопатія, слабкість м’язів, остеопороз, асептичний некроз.

Порушення функції репродуктивної системи і молочних залоз: порушення менструального циклу.

Загальні порушення і порушення в місці введення препарату: погіршення загоєння ран, затримка росту у дітей.

Результати досліджень: зниження рівня калію, підвищення рівня АлАТ, АсАТ і лужної фосфатази, від’ємний азотний баланс, зумовлений катаболізмом протеїнів, підвищення внутрішньоочного тиску, супресія реакцій на алергічні тести.

Травми, отруєння, ускладнення при проведенні процедури: патологічні переломи, компресійні переломи хребта, розрив сухожилля (найчастіше Ахілового).

Передозування

При гострому передозуванні метилпреднізолоном натрію сукцинатом клінічного синдрому не спостерігається. Метилпреднізолон виводиться при діалізі.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність. Дослідження на тваринах показали, що у деяких випадках високі дози кортикостероїдів, які вводились вагітним самкам, можуть призвести до порушень розвитку плода. Однак кортикостероїди не призводять до появи вроджених вад у дітей при призначенні препарату вагітним жінкам. У ході ретроспективного дослідження виявлено підвищення частоти народження дітей з низькою масою тіла у тих жінок, які приймали кортикостероїди. Незважаючи на отримані дані щодо тварин, імовірність шкідливого впливу препарату на плід може бути іншою при застосуванні препарату під час вагітності у людей. Оскільки неможливо виключити імовірність шкідливого впливу, метилпреднізолону натрію сукцинат призначають у період вагітності лише за крайньої необхідності.

Кортикостероїди вільно проникають через плацентарний бар’єр. Неонатальна недостатність надниркових залоз рідко спостерігалась у новонароджених, які зазнали впливу кортикостероїдів in utero, тому таких дітей слід обстежувати і оцінювати стан щодо симптомів недостатності надниркових залоз. Невідомо, чи кортикостероїди впливають на процес пологів і розродження.

Лактація. Кортикостероїди, в тому числі преднізолон, екскретуються з грудним молоком.

Діти

Препарат можна призначати дітям з народження.

Особливості застосування

У деяких дослідженнях не встановлено ефективності метилпреднізолону натрію сукцинату при септичному шоці і припускається, що більш висока смертність може бути серед пацієнтів підгруп підвищеного ризику (наприклад, пацієнти з вторинними інфекціями або рівнем креатиніну >2,0 мг/дл).

Пацієнтам, які отримують кортикостероїдну терапію та зазнають впливу стресорних факторів, показані підвищені дози швидкодіючих стероїдів до, під час та після стресової ситуації.

Метилпреднізолону натрію сукцинат не можна застосовувати регулярно для лікування травм голови, що підтверджено результатами багатоцентрового дослідження. Результати дослідження показали підвищення рівня смертності через 2 тижні після травми у пацієнтів, які отримували метилпреднізолон натрію сукцинат у порівнянні з плацебо (відносний ризик 1,18). Причинний зв'язок лікування метилпреднізолоном натрію сукцинату не доведений.

Імуносупресивні ефекти/Підвищена чутливість до інфекцій.

Кортикостероїди можуть маскувати деякі симптоми інфекції, а також на фоні лікування цими препаратами можуть виникнути нові інфекційні процеси. Може знижуватись резистентність до інфекцій та ускладнюватись можливість локалізувати інфекційний процес при прийомі кортикостероїдів. Бактеріальні, вірусні та грибкові інфекції будь-якої локалізації можуть бути асоційованими із застосуванням кортикостероїдів. Вони можуть бути спричинені застосуванням лише кортикостероїдів або у комбінації з іншими імуносупресорами, що впливають на клітинний або гуморальний імунітет, або на функцію нейтрофілів. Іноді ці інфекції можуть бути незначними, але в деяких випадках тяжкими і навіть фатальними. При збільшені доз кортикостероїдів імовірність інфекційних ускладнень зростає.

Вакцинація живою або живою ослабленою вакциною протипоказана пацієнтам, які отримують імуносупресивні дози кортикостероїдів. Таким пацієнтам можна вводити нейтралізовану або інактивовану вакцину, але у цьому випадку відповідь на вакцинацію може бути слабкою. Вакцинацію можна проводити тим пацієнтам, котрі отримують кортикостероїди в дозах, що не спричиняють імуносупресії.

Застосування метилпреднізолону натрію сукцинату при активному туберкульозі має обмежуватись формами фулмінантного або дисемінованого туберкульозу, коли кортикостероїди призначають для лікування захворювання разом з відповідною протитуберкульозною терапією.

Якщо кортикостероїди призначають пацієнтам з латентним туберкульозом або в період реактивності на туберкулін, необхідно проводити постійний контроль їх стану, оскільки можлива реактивація захворювання. Під час тривалої терапії кортикостероїдами пацієнтам необхідно проводити відповідне хіміопрофілактичне лікування.

Вплив на імунну систему.

Іноді у хворих, які отримували парентеральну терапію кортикостероїдами, виникали анафілактоїдні реакції (наприклад, бронхоспазм), тому перед початком лікування слід вжити відповідних заходів безпеки, особливо якщо у пацієнтів в анамнезі є алергія до будь-якого лікарського засобу.

Вплив на серцево-судинну систему.

Спостерігалися випадки серцевої аритмії та/або серцево-судинної недостатності та/або зупинки серця після швидкого внутрішньовенного введення великих доз метилпреднізолону натрію сукцинату (більше 0,5 г протягом менше 10 хвилин). Брадикардія також спостерігалася під час або після введення великих доз метилпреднізолону натрію сукцинату і може бути непов’язана зі швидкістю або тривалістю введення.

Вплив на орган зору.

Кортикостероїди слід застосовувати з обережністю пацієнтам з очною формою простого герпесу, оскільки можлива перфорація рогівки ока.

Вплив на нервову систему.

При застосуванні кортикостероїдів можливі порушення психіки від ейфорії, безсоння, змін настрою, зміни особистості, тяжкої депресії до виражених психотичних проявів. Таким чином, застосування кортикостероїдів може призводити до посилення емоційної лабільності та схильності до психотичних реакцій.

Вплив на шлунково-кишковий тракт.

Кортикостероїди слід призначати з обережністю при неспецифічному виразковому коліті, оскільки існує можливість розвитку перфорації кишечнику, абсцесу або іншої гнійної інфекції. Також з обережністю призначають кортикостероїди при дивертикуліті, недавніх кишкових анастомозах, активній або латентній пептичній виразці, нирковій недостатності, артеріальній гіпертензії, остеопорозі або міастенії gravis.

Вплив на опорно-руховий аппарат.

Після введення високих доз кортикостероїдів відзначались випадки гострої міопатії, найчастіше у пацієнтів із порушеннями нейром’язової передачі (наприклад, міастенія gravis) або у пацієнтів, які одночасно отримують препарати, що блокують нервово-м′язову передачу (наприклад, панкуроній). Такий вид міопатії є генералізованим, може розповсюджуватись на очні та респіраторні м’язи та призводити до квадріпарезу. Також може спостерігатись підвищення рівня креатинкінази. Після того, як лікування кортикостероїдами буде припинене, клінічне покращення або одужання пацієнта може настати через декілька тижнів або навіть років.

Інші побічні ефекти.

У пацієнтів, які отримували кортикостероїди, спостерігалися випадки виникнення саркоми Капоші. Припинення застосування кортикостероїдів зазвичай призводить до клінічної ремісії.

До складу препарату входить бензиловий спирт, що може спровокувати виникнення смертельного «синдрому ядухи» (Gasping Syndrome) у недоношених дітей.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Вплив метилпреднізолону натрію сукцинату на керування автотранспортом та іншими механізмами систематично не вивчався.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

При одночасному призначенні метилпреднізолону та циклоспорину відбувається взаємне пригнічення метаболізму. Цілком імовірно, що побічні ефекти, пов’язані із застосуванням кожного з цих препаратів, при одночасному застосуванні можуть виникати частіше. Спостерігалися випадки виникнення судом.

Препарати, що індукують печінкові ферменти (такі як фенобарбітал, фенітоїн, рифампін), можуть підвищувати кліренс метилпреднізолону, а це, в свою чергу, може обумовлювати необхідність підвищення дози для досягнення необхідного терапевтичного ефекту.

Інгібітори CYP 3A4 (макроліди, триазольні протигрибкові засоби, деякі блокатори кальцієвих каналів) можуть уповільнювати метаболізм метилпреднізолону і тим самим знижувати його кліренс. У таких випадках дозу метилпреднізолону необхідно титрувати для уникнення стероїдної токсичності.

Метилпреднізолон може прискорювати кліренс ацетилсаліцилової кислоти, яку застосовують тривалий час у високих дозах. Це може призвести до зниження рівня саліцилатів у сироватці крові або до підвищення ризику токсичності саліцилатів після припинення прийому кортикостероїдів. Кислоту ацетилсаліцилову необхідно призначати з обережністю в комбінації з кортикостероїдами пацієнтам з гіпопротромбінемією.

Вплив кортикостероїдів на фармакокінетику пероральних антикоагулянтів може бути різним. Відомі випадки як підвищення, так і зниження ефективності антикоагулянтів при одночасному застосуванні з кортикостероїдами. Таким чином, необхідно проводити моніторинг показників коагулограми для підтримання необхідного антикоагуляційного ефекту.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Метилпреднізолон - сильнодіючий протизапальний стероїдний засіб з більш вираженою протизапальною дією і меншим впливом на індукування затримки води і натрію в порівнянні з преднізолоном.

Метилпреднізолон натрію сукцинат чинить таку ж протизапальну та метаболічну дію, як і метилпреднізолон. При парентеральному введенні еквімолярних доз біологічна активність обох сполук однакова. Відносна ефективність метилпреднізолону натрію сукцинату та гідрокортізону натрію сукцинату після внутрішньовенного введення, судячи з впливу на кількість еозинофілів, становить щонайменше 4:1. При пероральному застосуванні це співвідношення зберігається.

Фармакокінетика.

Концентрація метилпреднізолону в плазмі крові визначалась методом рідинної хроматографії високого тиску. Після внутрішньом′язового введення 40 мг метилпреднізолону натрію сукцинату 14 здоровим дорослим добровольцям чоловічої статі максимальна концентрація препарату, що становила 454 нг/мл, спостерігалась у середньому через 1 годину. Через 12 годин концентрація метилпреднізолону у плазмі крові знижувалась до 31,9 нг/мл. Через 18 годин метилпреднізолон не визначається у плазмі крові. Ефективність метилпреднізолону натрію сукцинату при внутрішньом′язовому введенні не відрізняється від внутрішньовенного, базуючись на рівні AUC, що вказує на загальний рівень абсорбції препарату.

Результати досліджень показали, що при всіх способах введення метилпреднізолону натрію сукцинат швидко і повністю перетворюється на активний метилпреднізолон. Рівень абсорбції вільного метилпреднізолону, введеного внутрішньовенно, дорівнював рівню абсорбції даного лікарського засобу, введеного внутрішньом′язово, та набагато перевищував рівень абсорбції після перорального застосування метилпреднізолону як у вигляді розчину, так і в таблетках. Хоча абсорбція метилпреднізолону після внутрішньовенного і внутрішньом′язового введення еквівалентна, більша кількість ефіру гемісукцинату проникає в кровоток після внутрішньовенної ін’єкції. Очевидно, після внутрішньом′язової ін’єкції ефір перетворюється в тканинах у метилпреднізолон із наступною абсорбцією у вигляді вільного метилпреднізолону.

Основні фізико-хімічні властивості

білий ліофілізат у вигляді шматочка; розчинник: прозорий, безбарвний розчин з легким запахом бензилового спирту.

Несумісність

При внутрішньовенному введені сумісність та стабільність розчинів метилпреднізолону натрію сукцинату та інших препаратів, що входять до складу розчинів для внутрішньовенного введення, залежать від рівня рН, концентрації, часу, температури, а також від розчинності метилпреднізолону. Для попередження виникнення проблем, пов’язаних із сумісністю та стабільністю, рекомендовано по можливості вводити метилпреднізолону натрію сукцинат окремо від інших лікарських засобів внутрішньовенно, крапельно або за допомогою інфузійної системи «піггібек».

Термін придатності

2 роки для Солу-Медрол, порошок для приготування розчину для ін’єкцій по 40 мг: 1 Act-O-Val двоємкісний флакон та Солу-Медрол, порошок для приготування розчину для ін’єкцій по 125 мг: 1 Act-O-Val двоємкісний флакон.

5 років для Солу-Медрол, порошок для приготування розчину для ін’єкцій по 500 мг: 1 флакон з порошком + 1 флакон з розчинником (7,8 мл) та для Солу-Медрол, порошок для приготування розчину для ін’єкцій по 1000 мг: 1 флакон з порошком + 1 флакон із розчинником (15,6 мл).

Умови зберігання

Зберігають у недоступному для дітей місці при температурі 15-25 °С. Приготований розчин можна зберігати при кімнатній температурі не більше 48 годин.

Упаковка

Солу-Медрол, порошок для приготування розчину для ін’єкцій по 40 мг: 1 Act-O-Val двоємкісний флакон;

Солу-Медрол, порошок для приготування розчину для ін’єкцій по 125 мг: 1 Act-O-Val двоємкісний флакон;

Солу-Медрол, порошок для приготування розчину для ін’єкцій по 500 мг: 1 флакон з порошком + 1 флакон із розчинником (7,8 мл);

Солу-Медрол, порошок для приготування розчину для ін’єкцій по 1000 мг: 1 флакон з порошком + 1 флакон із розчинником (15,6 мл).

Картонна упаковка, що містить двоємкісний флакон (або 1 флакон з порошком та 1 флакон із розчинником).

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Пфайзер Менюфекчуринг Бельгія Н.В., Бельгія/Pfizer Manufacturing Belgium N.V., Belgium.

Місцезнаходження

Рейксвег 12, 2870 Пуурс, Бельгія/Rijksweg 12, 2870 Puurs, Belgium.

Аналоги препарата: Солу-Медрол