Плавикс - инструкция, аналоги

Плавикс Санофі Вінтроп Індастріа, Франція Франция

Плавикс Санофі Вінтроп Індастріа, Франція Франция

Международное название:

Clopidogrel

Тип:

Медичний препарат

Производитель:

Санофі Вінтроп Індастріа, Франція

Страна производства:

Франция

Форма выпуска:

Плавикс таблетки, п/о, по 75 мг №28 (14х2)
Плавикс таблетки, п/о, по 75 мг №14 (14х1)
Плавикс таблетки, п/о, по 300 мг №10 (10х1)
Плавикс таблетки, п/о, по 300 мг №30 (10х3)
Плавикс таблетки, п/о, по 75 мг №56 (14х4)

Категория отпуска:

по рецепту

Дополнительноя информация

Оригинал/Дженерик:

Оригинал

Разрешен в России:

Нет

Разрешен в ЕС:

Да

Разрешен в США:

Да

Вождение авто:

Не рекомендовано

Грудным детям:

Не рекомендовано

Кормящим:

Не рекомендовано

Беременным:

Не рекомендовано

Инструкция по применению

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви:clopidogrel;

основні фізико-хімічні властивості: рожеві, круглі, злегка опуклі таблетки, вкриті оболонкою, з гравіюванням “75” на одному боці та “1171” - на іншому;

склад:1 таблетка містить 75 мг клопідогрелю гідросульфату у вигляді основи;

допоміжні речовини: манітол, целюлоза мікрокристалічна 90 мкм, макрогол 6000, гідроксипропіл целюлоза низько заміщена, олія касторова гідрогенізована, Опадрі 32К 14834 (лактоза, гіпромелоза, титану діоксид, триацетин, заліза оксид червоний), віск Карнауба.

Форма випуску.Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група.Антитромботичні засоби. Код АТС BO1A C04.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Клопідогрель селективно пригнічує зв’язуванняаденозиндифосфату (АДФ) з рецептором на поверхні тромбоциту та наступну активацію комплексу GPIIb/IIIa під дією АДФ, і, таким чином, пригнічує агрегацію тромбоцитів.

Для утворення активного інгібітору агрегації тромбоцитів необхіднабіо трансформація клопідогрелю. Клопідогрель також пригнічує агрегацію тромбоцитів, індуковану іншими агоністами, шляхом блокування підвищення активності тромбоцитів вивільненим АДФ. Клопідогрель не зворотно зв’язується зАДФ-рецепторами тромбоцитів. Отже, тромбоцити, що увійшли у взаємодію зклопідогрелем, ушкоджуються до кінця їх життєвого циклу, і нормальна функція тромбоцитів відновлюється зі швидкістю, що відповідає швидкості оновлення тромбоцитів.

З першого дня застосування у повторних добових дозах 75 мг виявляється суттєве уповільнення АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів; ця дія прогресивно посилюється, і стабілізується між 3 і 7 днями. При стабільному стані середній рівень пригнічення агрегації під дією добової дози 75 мг становить від 40% до 60%. Агрегація тромбоцитів і термін кровотечі повертаються до початкового рівняв середньому через 5 днів після припинення лікування.

Фармакокінетика. Після повторного перорального прийому дози 75 мг надобу клопідогрель швидко абсорбується. Однак концентрація основної сполуки вплазмі дуже низька та через 2 години після прийому не досягає межі вимірювання (0,00025 мг/л). Абсорбція становить принаймні 50%, виходячи з рівня метаболітівклопідогрелю, що виводяться з сечею.

Клопідогрель швидко метаболізується в печінці. Його основний метаболіт (карбоксильне похідне) є неактивним і становить 85% циркулюючої в плазмі сполуки. Максимальна концентрація даного метаболіту в плазмі (близько 3 мг/лпісля застосування повторних пероральних доз 75 мг) спостерігається приблизно через годину після прийому.

Клопідогрель є попередником діючої речовини. Його активний метаболіт (тіолове похідне) утворюється шляхом окислення клопідогрелю в 2-оксо-клопідогрель із подальшим гідролізом. Окислювальна реакція регулюється, переважно, ізоферментами цитохрому Р4502В 6 і 3А 4 та меншою мірою –1А 1, 1А 2 і 2С 19. Активний тіоловий метаболіт, який був виділений in vitro, швидко та необоротно зв’язується з рецепторами тромбоцитів, пригнічуючи агрегацію тромбоцитів. Цей метаболіт в плазмі не виявляється.

Кінетика основного циркулюючого метаболіту має лінійну залежність (підвищення концентрації в плазмі пропорційно до дози) у межах доз від 50 до 150 мг клопідогрелю.

Клопідогрель та основний циркулюючий метаболіт зворотно зв’язуються збілками людської плазми in vitro (98% і 94% відповідно). Зв’язування не насичується in vitro у широкому діапазоні концентрацій.

Після застосування пероральної дози клопідогрелю з міткою14Сблизько 50% препарату виділяється з сечею та приблизно 46% з калом протягом 120годин після прийому. Період напів виведення головного циркулюючого метаболіт установить 8 годин після одноразового й повторного прийому.

Концентрації основного циркулюючого метаболіту у плазмі крові при застосуванні 75 мг клопідогрелю на добу були нижче у пацієнтів з тяжкими захворюваннями нирок (кліренс креатині ну від 5 до 15 мл/хв) порівняно з особамиз захворюванням нирок середньої тяжкості (кліренс креатині ну від 30 до 60мл/хв) і з рівнями, що спостерігалися в інших дослідженнях у здорових осіб. Хоча пригнічення АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів було нижче (25%), ніж спостерігалося у здорових осіб, подовження тривалості кровотечі було таким самим, як у здорових осіб, які приймали 75 мг клопідогрелю на добу. Крім того, клінічна переносимість була доброю в усіх пацієнтів.

Фармакокінетика і фармакодинаміка клопідогрелю визначалися під час досліджень з однократними та повторними дозами з залученням як здорових осіб, так і хворих на цироз (за шкалою Child-Pugh клас А або В). Застосування добових доз 75 мг клопідогрелю протягом 10 днів було безпечним і добре переносилося. Максимальна концентрація клопідогрелю як при одноразовий дозі, так і у стані рівноваги, була у багато разів вище у хворих на цироз, ніж у здорових осіб. Однак рівні головного циркулюючого метаболіту у плазмі, а також діяклопідогрелю на АДФ-індуковану агрегацію тромбоцитів і тривалість кровотеч, були порівнянними в обох цих групах.

Показання для застосування.Профілактика проявів атеротромбозу удорослих:

у хворих, які перенесли інфаркт міокарда (початок лікування в терміни від кількох днів до 35 після виникнення), ішемічний інсульт (початок лікування в терміни від 7 днів до 6 місяців після виникнення) або у яких діагностовано захворювання периферичних артерій (ураження артерій і атеротромбоз судин нижніх кінцівок);

у хворих з:

гострим коронарним синдромом без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія або інфаркт міокарда без зубця Q) у комбінації з ацетил саліциловою кислотою;

гострим інфарктом міокарда з підйомом сегмента ST у комбінації з ацетил саліциловою кислотою, у хворих, які отримують стандартне медикаментозне лікування та яким показана тромболітична терапія.

Спосіб застосування та дози.Дорослі та хворі літнього віку. Плавікспризначають по 75 мг один раз на добу, незалежно від прийому їжі.

У хворих із гострим коронарним синдромом без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія або інфаркт міокарда без зубця Q на ЕКГ) – лікування клопідогрелем починають з одноразової навантажувальної дози 300 мг, а потім продовжують лікування дозою 75 мг одинраз на добу (з ацетил саліциловою кислотою (АСК) в дозі 75–325 мг на добу). Оскільки застосування більш високих доз АСК підвищує ризик кровотечі, рекомендується не перевищувати дозу ацетил саліцилової кислоти 100 мг. Оптимальна тривалість лікування формально не встановлена. Результати клінічних досліджень свідчать на користь застосування до 12 місяців, а максимальний ефект спостерігався через 3 місяці лікування.

У хворих із гострим інфарктом міокарда з підйомом сегмента ST – клопідогрельпризначають по 75 мг один раз на добу, починаючи з одноразової навантажувальної дози у комбінації з АСК, з тромболітиками або без них. Лікування хворих старше 75 років починають без навантажувальної дози клопідогрелю. Комбіновану терапію слід починати якомога раніше після реєстрації симптомів і продовжувати принаймні чотири тижні. Користь від комбінації клопідогрелю з АСК понад чотири тижні при цьому захворюванні не вивчалася.

  Діти та підлітки. Безпека та ефективність препарату в осіб вікомдо 18 років не встановлені.

Побічна дія.

Досвід клінічних досліджень.

Безпека застосування Плавіксу досліджена на більш як 42 000 пацієнтів, у тому числі понад 9000 особах, курс лікування яких тривав 1 рік і більше. Клінічно значущі побічні дії, що спостерігалися у дослідженнях CAPRIE, CURE,CLARITY та COMMIT, описані нижче. Застосування клопідогрелю у дозі 75 мг надобу добре переносилося, порівняно з АСК 325 мг на добу у дослідженні CAPRIE. Загальна переносимість Плавіксу у цьому дослідженні була подібна до АСК, незалежно від віку, статі й раси.

Геморагічні ускладнення (кровотечі):шлунково-кишкова кровотеча, пурпура/синці/гематома та носова кровотеча, гематурія й крововилив в око (насамперед у кон’юнктиву), внутрішньо черепні крововиливи, кровотеча у місцях пункції.

Під час дослідження CAPRIE у пацієнтів, які отримували клопідогрель абоАСК, загальна частота кровотечі становила 9,3%. Частота тяжких випадків становила 1,4% для клопідогрелю та 1,6% для АСК.

У пацієнтів, які застосовували клопідогрель, шлунково-кишкова кровотеча спостерігалася з частотою 2,0% і вимагала госпіталізації у 0,7% випадках. У пацієнтів, які застосовували АСК, відповідні частоти становили 2,7% та 1,1%.

Частота інших видів кровотеч була вище в осіб, які застосовуваликлопідогрель, ніж у випадку АСК (7,3% проти 6,5%). Однак частота тяжких випадків була однаковою в обох дослідних групах (0,6% проти 0,4%). Частішими явищами в обох дослідних групах були: пурпура/синці/гематома та носова кровотеча. Менш часто спостерігалися: гематома, гематурія й крововилив в око (насамперед у кон’юнктиву).

Частота внутрішньо черепних крововиливів становила 0,4% у хворих, які застосовували клопідогрель, і 0,5% – у хворих, які застосовували АСК.

Під час дослідження CURE застосування клопідогрель + АСК, порівняно з комбінацією плацебо + АСК, не спричиняло статистично значущого підвищення життєво-небезпечних кровотеч (частоти подій: 2,2% проти 1,8%) або летальних кровотеч (0,2% проти 0,2%), але ризик виникнення тяжких, слабких та інших кровотеч був значно вище при застосуванні клопідогрель + АСК: тяжка кровотеча без загрози життю (1,6% клопідогрель + АСК проти 1,0% плацебо + АСК), переважно шлунково-кишкова та у місцях пункції, та слабка кровотеча (5,1% клопідогрель +АСК проти 2,4% плацебо + АСК). Частота виникнення внутрішньо черепнихкрововиливів становила 0,1% в обох групах.

Частота виникнення тяжкої кровотечі при застосуванні клопідогрелю + АСКзалежала від дози АСК (200мг: 4,9%), які частота виникнення тяжкої кровотечі при застосуванні плацебо + АСК (<100мг: 2,0%; 100–200 мг: 2,3%; >200мг: 4,0%).

Ризик виникнення кровотечі (з загрозою життю, тяжкої, слабкої тощо) зменшувався під час дослідження: 0–1 місяць [клопідогрель: 599/6259 (9,6%); плацебо: 413/6303 (6,6%)], 1–3 місяці [клопідогрель: 276/6123 (4,5%); плацебо:144/6168 (2,3%)], 3–6 місяців [клопідогрель: 228/6037 (3,8%); плацебо: 99/6048(1,6%)], 6–9 місяців [клопідогрель: 162/5005 (3,2%); плацебо: 74/4972 (1,5%)],9–12 місяців [клопідогрель: 73/3841 (1,9%); плацебо: 40/3844 (1,0%)].

Не спостерігалося підвищення частоти виникнення тяжкої кровотечі протягом 7 днів після операції по коронарному шунтуванню у пацієнтів, які припинили лікування більш як за п’ять днів до операції (4,4% клопідогрель + АСКпроти 5,3% плацебо + АСК). У пацієнтів, які продовжували лікування протягомп’яти днів коронарного шунтування частота події становила 9,6% для комбінаціїклопідогрель + АСК та 6,3% для комбінації плацебо + АСК.

Під час дослідження CLARITY спостерігалося загальне підвищення частоти виникнення кровотечі у групі, що отримувала клопідогрель + АСК (17,4%) порівняно з групою, що отримувала плацебо + АСК (12,9%). Частота виникнення тяжкої кровотечі була близькою в обох групах (1,3% проти 1,1% у групах, що отримували клопідогрель + АСК та плацебо + АСК, відповідно). Ця величина була стійкою у підгрупах хворих, що відзначалися за висхідними параметрами і типом лікування – фібринолітики або гепарин. Частота виникнення летальної кровотечі (0,8% проти 0,6% у групах, що отримували клопідогрель + АСК та плацебо + АСК, відповідно) та внутрішньо черепних крововиливів (0,5% проти 0,7% у групах, що отримували клопідогрель + АСК та плацебо + АСК відповідно) була низькою іподібною в обох групах.

Під час дослідження COMMIT загальна частота виникнення тяжкоїне церебральної кровотечі була низькою і подібною в обох групах (0,6% проти 0,5% у групах, що отримували клопідогрель + АСК та плацебо + АСК, відповідно).

Порушення кровотворення:тяжка нейтропенія (<0,45 х 109/л), тяжка тромбоцит опенія (9/л).

Під час дослідження CAPRIE тяжка нейтропенія (<0,45 х 109/л) спостерігалася у 4 хворих (0,04%), які застосовували клопідогрель, і 2 хворих (0,02%), які приймали АСК. У двох з 9599 хворих, які застосовуваликлопідогрель, і жодного з 9586 хворих, які приймали АСК, кількість нейтрофілівбула рівною “0”. Зареєстрований один випадок а пластичної анемії при лікуванніклопідогрелем.

Частота тяжкої тромбоцит опенії (9/л) становила 0,2% при застосуванні клопідогрелю та 0,1% при застосуванні АСК.

Під час досліджень CURE та CLARITY тромбоцит опенія й нейтропеніяспостерігалася з подібною частотою в обох групах.

Інші клінічно значущі побічні ефекти, виявлені під час дослідженьCAPRIE, CURE, CLARITY та COMMIT, з частотою ≥0,1%, а також усі серйозні та значимі побічні ефекти наведені нижче згідно із класифікацією ВООЗ. Частота побічних ефектів визначена таким чином: поширені (> 1/100, <1/10), не поширені (> 1/1000,<1/100), поодинокі (> 1/10000, <1/1000). У кожній частотній групіпобічні ефекти перелічені у порядку зниження тяжкості.

Центральна й периферійна нервова система.

Поширені – головний біль, запаморочення, парестезія.

Поодинокі – вертиго.

Шлунково-кишковий тракт.

Поширені – діарея, абдомінальний біль, диспепсія.

Не поширені – загострення виразкової хвороби шлунка й дванадцяти палої кишки, гастрит, блювання, нудота, запор, метеоризм.

Тромбоцити, кровотеча та порушення згортання крові:

Не поширені – подовження тривалості кровотечі та зниження кількості тромбоцитів.

Дерматологічні реакції.

Не поширені – висип і свербіж.

Лімфатична система.

Не поширені – лейкопенія, зниження кількості нейтрофілів таеозинофілі я.

Пост маркетинговий досвід.

Повідомлення про кровотечу були найчастішими під час пост маркетинговогозастосування, і надходили, здебільшого, у перший місяць лікування.

Кровотечі:повідомлено про декілька випадків із летальними наслідками (особливовнутрішньо черепні, шлунково-кишкові й ретроперитонеальні кровотечі); є повідомлення про тяжкі випадки внутрішньо шкірних крововиливів (пурпура), скелетно-м’язових крововиливів (гемартроз, гематома), очних крововиливів (кон’юктивальних, окулярних, ретинальних), носових кровотеч, кровохаркання, легеневих кровотеч, гематурії й кровотеч з операційної рани; у хворих, які застосовуваликлопідогрель одночасно з АСК або з АСК й гепарином, також спостерігалися випадки тяжких кровотеч (див. “Особливості застосування”).

Крім результатів клінічних досліджень зареєстровані наступні окремі випадки побічної дії. В межах кожного класу системи органів (класифікаціяMedDRA), вони перелічені за зменшенням частоти. Дуже рідко відповідає<1/10000. Всередині кожної частотної групи побічні ефекти представлені за зменшенням їх тяжкості.

Кров та лімфатична система.

Дуже рідко – тромботична тромбоцит опенічна пурпура (ТТР) (1 з 200000пацієнтів), тяжка тромбоцит опенія (кількість тромбоцитів <=30х 109/л), агранулоцит оз, гранулоцит опенія, а пластична анемія/панцитопенія, анемія.

Імунна система.

Дуже рідко – анафілактоїдні реакції, сироваткова хвороба.

Психіатричні порушення.

Дуже рідко – сплутаність свідомості, галюцинації.

Нервова система.

Дуже рідко – зміна смакового сприйняття.

Судинна система.

Дуже рідко – васкуліт, гіпотензія.

Респіраторні, тора кальні та медіастинальні порушення.

Дуже рідко – бронхоспазм, інтерстиціальний пневмоніт.

Шлунково-кишковий тракт.

Дуже рідко – панкреатит, коліт (зокрема виразковий або лімфоцитарнийколіт), стоматит.

Гепато-біліарна система.

Дуже рідко – гостра печінкова недостатність, гепатит.

Шкіра та підшкірна тканина.

Дуже рідко – ангіо невротичний набряк, бульозний дерматит (мультиформнаеритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз), еритематозний висип, кропив’янка, екзема, плоский лишай.

Опорно-рухова система, сполучна та кісткова тканини.

Дуже рідко: артралгія, артрит, міалгія.

Нирки та сечовидільна система.

Дуже рідко: гломерулонефрит.

Загальний стан і реакції у місці введення.

Дуже рідко – лихоманка.

Лабораторні аналізи.

Дуже рідко – аномальні результати показників функції печінки, збільшення рівня креатині ну в крові.

Протипоказання.Підвищена індивідуальна чутливість до діючої речовини або до будь-якого компонента препарату. Тяжка печінкова недостатність. Гостра кровотеча, наприклад, пептична виразка або внутрішньо черепний крововилив. Спадкоємна непереносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа або порушеннямальабсорбції глюкози-галактози. Вагітність і годування груддю. Діти віком до 18 років.

Передозування.При передозуванні клопідогрелю може спостерігатися подовження часу кровотечі з наступними ускладненнями. Лікування симптоматичне.

Антидот клопідогрелю невідомий. За необхідності негайної корекції подовженого часу кровотечі, дія клопідогрелю може бути припинена переливаннямтромбоцитарної маси.

Особливості застосування.Через ризик розвитку кровотечі та гематологічних побічних дій, слід негайно провести розгорнутий аналіз крові та/або інші відповідні тести, якщо під час застосування препарату спостерігаються симптоми, що свідчать про можливість кровотечі. Як і інші антитромбоцитарні засоби, клопідогрель слід обережно застосовувати у пацієнтів з підвищеним ризиком кровотечі унаслідок травми, хірургічного втручання або інших патологічних станів, а також у разі застосування пацієнтами АСК, не стероїдних протизапальних препаратів, зокрема інгібіторів ЦОГ-2, гепарину або інгібіторів глікопротеїнуIIb/IIIа. Необхідно уважно стежити за проявами у хворих симптомів кровотечі, утому числі прихованої кровотечі, особливо у перші тижні лікування та/або після інвазійних процедур на серці та хірургічних втручань.

Частота виникнення тяжкої кровотечі при застосуванні клопідогрелю + АСКзалежить від дози АСК.

У випадку планового хірургічного втручання, що не потребує застосуванняантитромбоцитарних засобів, лікування клопідогрелем слід припинити за 7 днів до операції. Клопідогрель подовжує тривалість кровотечі, тому має обережно застосовуватися у пацієнтів з підвищеним ризиком кровотечі (особливо шлунково-кишкової й внутрішньо очної).

Хворих слід попередити, що під час лікування клопідогрелем (окремо абоу комбінації з АСК) кровотеча може зупинятися пізніше, ніж звичайно, і що вони повинні повідомляти лікаря про кожний випадок незвичної (за місцем чи тривалістю) кровотечі. Пацієнти, які приймають клопідогрель, повинні інформувати лікаря про прийом препарату перед оперативним втручанням (у томучислі стоматологічним) або якщо лікар призначає новий для пацієнта лікарський засіб.

Дуже рідко спостерігалися випадки тромботичної тромбоцит опенічноїпурпури (ТТП) після застосування клопідогрелю, іноді після його короткочасного застосування. Вона супроводжувалася тромбоцит опенією та гемолітичною анемією змікроангіопатіями, неврологічними проявами, нирковою дисфункцією або лихоманкою. ТТП є потенційно летальним станом, що потребує негайного лікування, зокрема плазмофорезом.

Через недостатній обсяг даних не рекомендується призначати клопідогрельу гострому періоді ішемічного інсульту (у перші 7 днів).

Клінічний досвід застосування клопідогрелю хворими з порушеною функцією нирок обмежений, тому таким хворим препарат слід призначати з обережністю.

Досвід застосування препарату для лікування пацієнтів з помірними порушеннями функції печінки обмежений, оскільки можливе виникненнягеморагічного діатезу. Тому таким хворим препарат слід призначати з обережністю.

Пацієнти зі спадковоюнепереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа або порушенням мальабсорбції глюкози-галактози не повинні застосовувати цей препарат.

Безпека та ефективність клопідогрелю вивчені шляхом 4 подвійних сліпих досліджень за участю понад 80 000 пацієнтів: дослідження CAPRIE, порівнянняклопідогрелю з ацетил саліциловою кислотою (АСК), а також дослідження CURE,CLARITY та COMMIT, де порівнювався клопідогрель і плацебо, обидва з яких призначалися у комбінації з АСК та іншою стандартною терапією.

Нещодавно перенесені інфаркт міокарда (ІМ) або інсульт, нещодавнодіагностована хвороба периферійних артерій. У дослідженні CAPRIE брали участь 19 185 хворих на атеротромбоз внаслідок нещодавно перенесеного інфаркту міокарда (

Клопідогрель істотно знижував частоту нових ішемічних станів (комбінована кінцева точка дослідження: інфаркт міокарда, ішемічний інсульт ісмерть від судинного захворювання) порівняно з АСК (відносне зниження ризику (ВЗР) 8,7%, [95% ДІ (довірчий інтервал): від 0,2 до 16,4], р=0,045).

Гострий коронарний синдром. У дослідженні CURE взяли участь 12 562хворих з гострим коронарним синдромом без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія або інфаркт міокарда без зубця Q), у яких початок останнього нападу болі у грудях або симптому ішемії відбувся не раніше, ніж за 24 години доцього. Пацієнти розподілялися методом випадкового вибору на групи для отриманняклопідогрелю (300 мг навантажувальна доза з наступними добовими дозами 75 мг,N=6259) або плацебо (N=6 303), в обох випадках у комбінації з АСК (75–325 мгодин раз на добу) та іншою стандартною терапією. Лікування тривало до одного року.

Досягнення первинної кінцевої точки дослідження [серцево-судинна (СС) смерть, інфаркт міокарда (ІМ) або інсульт], відбулося у 582 пацієнтів (9,3%) з групи, що отримувала клопідогрель, і 719 (11,4%) у групі, що отримувала плацебо, тобто відносне зниження ризику 20% (95% ДІ 10%–28%; р=0,00009) у групі, що отримувалаклопідогрель (відносне зниження ризику 17%, якщо хворі застосовували консервативне лікування, 29% у хворих, які проходили ЧКВ (чрезшкірне коронарне втручання) з ендопротезом судини або без нього, і 10% у хворих після шунтування коронарних артерій).

Позитивний ефект від застосування клопідогрелю не залежав від іншої гострої чи хронічної серцево-судинної терапії (наприклад, гепарин/НМГ, антагоністи глікопротеїну IIb/IIIa, ліпідознижуючі препарати, бета-блокатори та інгібітори АПФ). Ефективність клопідогрелю спостерігалася незалежно від дозиАСК (75–325 мг один раз на добу).

Безпека та ефективність клопідогрелю у хворих з гострим інфарктом міокарда з підйомом сегмента ST було досліджено у 2 випадкових, плацебоконтрольованих, подвійних сліпих дослідженнях CLARITY та COMMIT.

У дослідженні CLARITY було залучено 3491 хворих, у яких початок інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST відбувався не пізніше, ніж за 12годин, і планувалася терапія тромболітиками. Хворі приймали клопідогрель (навантажувальна доза 300 мг з наступними добовими дозами 75 мг, n=1752) абоплацебо (n=1739), як у комбінації з АСК (навантажувальна доза 150–325 мг з наступними добовими дозами 75–163 мг), фібринолітиками так і, за необхідності, з гепарином. Спостереження за хворими велося протягом 30 днів. Первинною кінцевою точкою вважалося виявлення оклюзії інфарктної артерії на ангіограмі перед виписуванням хворого з стаціонару, смерть або рецидив ІМ до коронарної ангіографії. Для пацієнтів, яким не робили ангіографію, первинною кінцевою точкою вважалася смерть або рецидив інфаркту міокарда до 8 доби або після виписки з лікарні. Група хворих включала 19,7% жінок, 29,9% пацієнтів буливіком ≥65 років.

П’ятнадцять відсотків (15,0%) хворих у групі, що отримувалаклопідогрель, і 21.7% у групі, що отримувала плацебо, досягли первинної кінцевої точки, що становила абсолютне зниження у 6,7% і зниженні різниці на 36% на користь клопідогрелю (95% ДІ: 24.47%; р<0,001).

Дослідження за факторним планом 2х 2 COMMIT включало 45 852 хворих, уяких не пізніше ніж за 24 години, спостерігалися симптоми ІМ, що супроводжувалися зміною ЕКГ (тобто підйом або падіння сегмента ST або блокада лівої ніжки передсердно-шлуночкового пучка). Хворі застосовували клопідогрель (75 мг на добу, n=22 961) або плацебо (n=22 891) у комбінації з АСК (162 мг надобу) протягом 28 днів або до виписки з лікарні. Додатковими первинними кінцевими точками вважалися смерть із будь-якої причини і перший із випадків рецидиву інфаркту, інсульту або смерті. Група хворих включала 27,8% жінок,58,4% пацієнтів були віком ≥60 років (26% ≥70 років), а 54,5% пацієнтів приймали фібринолітики.

Клопідогрель істотно знижував відносний ризик смерті з будь-якої причини на 7% (р=0,029) та відносний ризик комбінації рецидиву інфаркту, інсульту або смерті – на 9% (р=0,002), що відповідало абсолютному зниженню на 0,5% та 0,9% відповідно. Цей позитивний ефект спостерігався в усіх вікових істатевих групах, незалежно від застосування фібринолітиків, і виявлявся вжечерез 24 години.

Вагітність. Через відсутність клінічних даних застосування клопідогрелюу період вагітності не рекомендується.

Досліди на тваринах не виявили прямого або опосередкованого негативного впливу на вагітність, розвиток ембріону/плода, пологи та постнатальний розвиток.

Лактація. Досліди на щурах виявили, що клопідогрель та/або його метаболіти виділяються з молоком. Через відсутність клінічних даних застосування препарату у період лактації протипоказане.

Вплив на здатність керувати автомобілем і виконувати роботи, які потребують підвищеної уваги. Вплив Плавіксу на здатність керувати автомобілем або виконувати роботи, що потребують підвищеної уваги, не вивчався.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Варфарин. Одночасне застосування Плавіксу з варфарином не рекомендується, оскільки така комбінація може посилити інтенсивність кровотечі.

Інгібітори глікопротеїну ІІb/IIIа. Клопідогрель слід з обережністю призначати пацієнтам із підвищеним ризиком кровотечі через травму, хірургічне втручання або інші патологічні стані, які застосовують інгібітори глікопротеїнуІІb/IIIа.

Ацетил саліцилова кислота (АСК). Ацетил саліцилова кислота не змінює інгібітор нудію клопідогрелю на АДФ-індуковану агрегацію тромбоцитів, але клопідогрельпосилює дію АСК на агрегацію тромбоцитів, індуковану колагеном. Проте одночасне застосування 500 мг ацетил саліцилової кислоти два рази на добу не спричинювало значущого збільшення часу кровотечі, подовженого внаслідок прийомуклопідогрелю. Оскільки можлива фармакодинамічна взаємодія між клопідогрелем іацетил саліциловою кислотою з підвищенням ризику кровотечі, одночасне застосування цих препаратів потребує обережності.

Гепарин. За даними клінічного дослідження, проведеного на здорових людях, клопідогрель не потребував корекції дози гепарину та не змінював дію гепарину на коагуляцію. Одночасне застосування гепарину не змінювало інгібуючудію клопідогрелю на агрегацію тромбоцитів. Оскільки можлива фармакодинамічнавзаємодія між клопідогрелем і гепарином із підвищенням ризику кровотечі, одночасне застосування цих препаратів потребує обережності.

Тромболітики. Безпека одночасного застосування клопідогрелю, фібрин-специфічних або фібрин-неспецифічних тромболітиків та гепарину було досліджено у хворих із гострим інфарктом міокарда. Частота клінічно значущої кровотечі була аналогічною тій, що спостерігалася при одночасному застосуванніфібринолітиків та гепарину з АСК.

Не стероїдні протизапальні препарати (НПЗП). У клінічному дослідженні, проведеному на здорових добровольцях, одночасне застосування клопідогрелю танапроксену збільшувало кількість прихованих шлунково-кишкових кровотеч. Однак через відсутність досліджень щодо взаємодії препарату з іншими НПЗП дотепер нез’ясовано, чи зростає ризик шлунково-кишкових кровотеч при застосуванні з усімаНПЗП. Таким чином, необхідна обережність при комбінованому застосуванні НПЗП, зокрема інігібіторів ЦОГ-2, з клопідогрелем.

Комбінація з іншими лікарськими засобами. Ряд клінічних досліджень був проведений із клопідогрелем та іншими препаратами для вивчення потенційнихфармакодинамічних і фармакокінетичних взаємодій. Клінічно значущоїфармакодинамічної взаємодії при застосуванні клопідогрелю одночасно затенололом і ніфедипіном або з обома препаратами виявлено не було. Крім того, фармакодинамічна активність клопідогрелю залишилася практично незміненою при одночасному застосуванні з фенобарбіталом, циметидином та естрогенами.

Фармакокінетичнівластивості дигоксину або теофіліну не змінювалися при одночасному застосуванні з клопідогрелем. Антацидні засоби не впливали на рівень абсорбції клопідогрелю.

Дані, отримані в ході досліджень із мікро сомами печінки людини, свідчать про те, що карбоксильні метаболіти клопідогрелю можуть пригнічувати активність цитохрому Р4502С 9. Це може потенційно підвищувати рівнів плазмі таких лікарських засобів, як фенітоїн і тол бутамід та НПЗП, якіметаболізуються за допомогою цитохрому Р4502С 9. Незважаючи на це, результати дослідження CAPRIE свідчать, що фенітоїн і тол бутамід можна безпечно застосовувати одночасно з клопідогрелем.

За винятком інформації щодо взаємодії з специфічними лікарськими засобами, наведеної вище, дослідження щодо взаємодії клопідогрелю з лікарськими засобами, які звичайно призначаються хворим на атеротромбоз, не проводилися. Однак хворі, які брали участь у клінічних дослідженнях клопідогрелю, отримували паралельно різні препарати, включаючи діуретики, бета блокатори, інгібіториангіотензин-конвертую чого ферменту, антагоністи кальцію, засоби, що знижують рівень холестерину, коронарні вазодилятатори, антидіабетичні засоби (включаючи інсулін), проти епілептичні засоби, гормонозамісну терапію та антагоністиGPIIb/IIIa, без ознак клінічно значущої побічної дії.

Умови та термін зберігання.Зберігати у недоступному для дітей місці при кімнатній температурі (до +25°С). Термін придатності – 3 роки.

 

Аналоги препарата: Плавикс

Совпадает код АТС и состав:

- Атерокард

- Тромбонет

- Клопідогрель-Фармекс