Медичний порталПрепаратиННольпаза ліофілізат

Нольпаза ліофілізат - инструкция, аналоги

Международное название:

Pantoprazole

Тип:

Медичний препарат

Производитель:

КРКА, д.д., Ново место, Словенія

Страна производства:

Словения

Форма выпуска:

таблетки резист. по 40 мг №28 (14х2)
таблетки по 20 мг №14 (14х1)
таблетки по 40 мг №14 (14х1)
лиофилизат для р-на д/ин. по 40 мг во флак. №10 лиофилизат для р-на д/ин. по 40 мг во флак. №20 лиофилизат для р-на д/ин. по 40 мг во флак. №5 таблетки гастрорезист. по 20 мг №56 (14х4) таблетки по 40 мг №56 (14х4)
таблетки по 40 мг №28 (14х2
таблетки по 20 мг №14 (14х1)
таблетки по 40 мг №14 (14х1)
ліофілізат для р-на д/ин. по 40 мг у флак. №10
ліофілізат для р-на д/ин. по 40 мг

Категория отпуска:

по рецепту

Дополнительноя информация

Оригинал/Дженерик:

Нет данных

Разрешен в России:

Нет данных

Разрешен в ЕС:

Нет данных

Разрешен в США:

Нет данных

Вождение авто:

Противопоказаний нет

Грудным детям:

Не рекомендовано

Кормящим:

Не рекомендовано

Беременным:

Не рекомендовано

Инструкция по применению

Склад

діюча речовина: 1 флакон містить пантопразолу 40 мг (у вигляді пантопразолу натрію сесквігідрату);

допоміжні речовини: маніт (Е 421), натрію цитрат, натрію гідроксид.

Лікарська форма. Ліофілізат для розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група

Засоби для лікування пептичної виразки та гастроезофагеальної рефлюксної хвороби. Інгібітори протонної помпи.

Код АТС A02B С02.

Показання

  • Рефлюкс-езофагіт середнього та тяжкого ступеня.
  • Виразка шлунка та/або дванадцятипалої кишки.
  • Синдром Золлінгера-Еллісона та інші патологічні стани гіперсекреції.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до активної речовини, заміщених бензимідазолів чи до будь-яких допоміжних речовин препарату.

Одночасне застосування з атазанавіром.

Спосіб застосування та дози.

Цей препарат повинен вводити медичний працівник під відповідним лікарським контролем.

Внутрішньовенне введення пантопразолу рекомендується, якщо не підходить пероральне застосування. При першій можливості застосування пероральної терапії внутрішньовенне лікування пантопразолом припиняють та застосовують замість нього перорально 40 мг пантопразолу.

Рекомендована доза:

Виразка шлунка та/або дванадцятипалої кишки, рефлюкс-езофагіт середнього та тяжкого ступеня:

Рекомендована внутрішньовенна доза становить один флакон пантопразолу (40 мг) на день.

Пептичні виразки, ускладнені шлунково-кишковими кровотечами, з метою профілактики повторної кровотечі – Нольпаза 80 мг внутрішньовенно болюсно, потім у вигляді краплинної інфузії 8 мг/год протягом 3 днів.

Парентеральний період лікування слід завершити пероральною кислото-пригнічувальною терапією.

Синдром Золлінгера-Еллісона та інші патологічні стани гіперсекреції

Для довготривалого лікування синдрому Золлінгера-Еллісона та інших патологічних станів гіперсекреції пацієнти повинні розпочинати лікування з щоденної дози 80 мг пантопразолу внутрішньовенно. Після цього, при необхідності, дозування можна збільшити чи зменшити, користуючись показниками секреції кислоти шлункового соку. При застосуванні препарату в дозі понад 80 мг на день дозу слід поділити та вводити двічі на день. Можливе тимчасове підвищення дозування понад 160 мг пантопразолу, але це не повинно тривати довше, аніж потрібно для адекватного контролю кислотності.

У випадку потреби в швидкому контролі кислотності у більшості пацієнтів початкова доза 2 x 80 мг пантопразолу внутрішньовенно є достатньою для забезпечення зниження викиду кислоти у межах цільового діапазону (<10 мЕкв./год) упродовж однієї години.

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти з порушенням функції печінки:

Не слід перевищувати добову дозу 20 мг пантопразолу у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки.

Пацієнти з порушеннями функції нирок:

Для пацієнтів з порушенням функції нирок не слід перевищувати добову дозу 40 мг.

Особи літнього віку

Для осіб літнього віку не слід перевищувати добову дозу 40 мг.

Спосіб введення:

Порошок розчиняють у 10 мл 0,9 % розчину натрію хлориду. Цей розчин можна вводити безпосередньо або можна вводити після змішування з 100 мл розчину натрію хлориду 0,9 % або з розчином глюкози 5 %. 

Після приготування розчин слід використати протягом 12 годин.

Лікарський препарат слід вводити внутрішньовенно протягом 2-15 хв.

Побічні реакції

Найчастіші побічні реакції на препарат – діарея та головний біль (зустрічалися приблизно у 1 % пацієнтів).

Нижче перераховані побічні реакції, про які повідомили при прийомі пантопразолу. Реакції представлені відповідно до наступної класифікації частоти появи:

дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100, < 1/10); нечасто (≥ 1/1 000, <1/100); рідко (≥ 1/10 000, < 1/1 000);

дуже рідко (< 1/10 000); невідомо (не можна підрахувати за наявними даними). Для всіх побічних реакцій, про які повідомили з постмаркетингового досвіду, неможливо визначити частоту появи побічних реакцій, і тому вони вказані з частотою «невідомо».

У кожній групі за частотою появи побічні реакції представлені в порядку зниження серйозності.

З боку системи крові та лімфатичної системи:

  • дуже рідко: тромбоцитопенія, лейкопенія.

З боку імунної системи:

  • рідко: підвищена чутливість (включаючи анафілактичні реакції та анафілактичний шок).

Порушення метаболізму та травлення:

  • рідко: гіперліпідемія; зміна маси тіла;
  • дуже рідко: гіпонатріємія

З боку психіки:

  • часто: розлади сну;
  • рідко: депресія;
  • дуже рідко: дезорієнтація (та всі агравації); галюцинація: сплутаність свідомості (особливо у схильних пацієнтів, а також погіршення цих симптомів у випадку їх наявності).

З боку нервової системи:

  • часто: головний біль;
  • нечасто: запаморочення.

З боку органів зору:

  • рідкопорушення зору/затуманений зір.

З боку травного тракту:

  • часто: діарея, здуття живота, метеоризм, запор, біль та дискомфорт у животі;
  • нечасто: нудота/блювання;
  • рідко: сухість у роті.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів:

  • нечасто: підвищення рівня ферментів печінки (трансаміназ, g-ГT);
  • рідко: підвищення білірубіну;
  • дуже рідко: гепатоцелюлярне ураження, жовтяниця, гепатоцелюлярна недостатність.

З боку шкіри та підшкірних тканин:

  • нечасто: висипання/екзантема, свербіж;
  • рідко: кропив’янка, ангіоневротичний набряк;
  • дуже рідко: синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла, поліморфна еритема, фоточутливість.

З боку м’язово-скелетного апарату та сполучної тканини:

  • артралгія, міалгія.

З боку нирок та сечовивідних шляхів:

  • дуже рідко: інтерстиціальний нефрит.

З боку статевої системи та молочних залоз:

  • рідко: гінекомастія.

Загальні розлади та порушення умов введення:

  • часто: тромбофлебіт у місці ін’єкції;
  • нечасто: астенія, втома та дискомфорт; підвищення температури тіла, периферичний набряк.

Передозування

Симптоми невідомі. Дози до 240 мг внутрішньовенно довше 2 хв переносилися добре. Пантопразол екстенсивно зв’язується з білками і повністю не виводиться за допомогою діалізу.

У випадку передозування з клінічними проявами інтоксикації рекомендовано симптоматичне та підтримуюче лікування.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність.

Немає жодних адекватних даних про застосування пантопразолу вагітними жінками. Дослідження на тваринах показали репродуктивну токсичність. Невідомим є потенційний ризик для людини. Пантопразол не слід застосовувати під час вагітності, якщо користь не переважає ризик.

Період годування груддю.

Дослідження на тваринах показали виділення пантопразолу у грудне молоко. Були повідомлення про виділення в грудне молоко людини. Тому слід зважувати продовження/припинення годування груддю чи лікування пантопразолом, враховуючи користь грудного вигодовування для дитини та користь терапії пантопразолом для матері.

Діти

Досвід застосування препарату у дітей обмежений, тому пантопразол внутрішньовенно не рекомендується застосовувати пацієнтам даної вікової категорії.

Особливості застосування

При наявності тривожних симптомів

При наявності будь-якого тривожного симптому (наприклад значної незапланованої втрати маси тіла, рецидиву блювання, дисфагії, кривавого блювання, анемії чи мелени) та при підозрі чи наявності виразки шлунка слід виключити злоякісні новоутворення, оскільки лікування пантопразолом може зменшувати симптоми та ускладнювати діагностування.

Слід розглянути питання додаткового обстеження, якщо симптоми носять стійкий характер, незважаючи на адекватне лікування.

Порушення функції печінки

При тяжких порушеннях функції печінки під час лікування препаратом необхідний регулярний контроль за рівнями печінкових ферментів. У випадку збільшення рівня печінкових ферментів внутрішньовенне лікування пантопразолом необхідно припинити (також див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Супутній прийом з атазанавіром

Супутній прийом атазанавіру з інгібіторами протонної помпи не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Якщо не можна уникнути комбінації атазанавіру з інгібіторами протонної помпи, рекомендується ретельний клінічний моніторинг (наприклад вірусного навантаження) при комбінації з підвищенням дози атазанавіру до 400 мг та при застосуванні 100 мг ритонавіру. Не слід перевищувати дозу пантопразолу 20 мг на день.

Шлунково-кишкові інфекції, спричинені бактеріями

Можна очікувати, що пантопразол, як і всі інгібітори протонної помпи (ІПП), збільшить число бактерій, які зазвичай присутні у верхньому відділі травного тракту. Лікування пантопразолом може призвести до незначного підвищення ризику шлунково-кишкових інфекцій, спричинених бактеріями (наприкладSalmonella та Campylobacter).

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Можуть з’явитися такі побічні реакції на препарат, як запаморочення та порушення зору (див. розділ «Побічні реакції»). Якщо має місце такий вплив, пацієнти не повинні керувати автомобілем та іншими механічними засобами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Вплив пантопразолу на абсорбцію інших лікарських засобів

Через глибоке та тривале пригнічення секреції кислоти шлункового соку пантопразол може зменшувати абсорбцію препаратів з pH-залежною біодоступністю в шлунку, наприклад деяких азольних протигрибкових препаратів, таких як кетоконазол, інтраконазол, посаконазол та інші лікарські засоби, як наприклад ерлотиніб.

Препарати проти ВІЛ (атазанавір)

Супутній прийом атазанавіру та інших препаратів проти ВІЛ, абсорбція яких є pH-залежною, з інгібіторами протонної помпи може призвести до значного зниження біодоступності цих препаратів проти ВІЛ та може вплинути на ефективність цих препаратів. Тому супутній прийом атазанавіру з інгібіторами протонної помпи протипоказаний.

Антикоагулянти на основі кумарину (фенпрокумон чи варфарин)

Хоча і не спостерігалося жодної взаємодії під час супутнього прийому фенпрокумону чи варфарину, повідомляли про декілька окремих випадків змін Міжнародного нормалізованого співвідношення (МНС) під час супутнього лікування в постмаркетинговому періоді. Тому для пацієнтів, які приймають антикоагулянти на основі кумарину (наприклад фенпрокумон чи варфарин), рекомендується моніторинг протромбінового часу/МНС після початку, закінчення чи протягом нерегулярного застосування пантопразолу.

Інші дослідження взаємодії

Пантопразол екстенсивно метаболізується в печінці за допомогою системи ферментів цитохрому P450. Основним метаболічним шляхом є деметилювання за допомогою CYP2C19, а інші метаболічні шляхи включають окиснення за допомогою CYP3A4.

Дослідження взаємодії з препаратами, які також метаболізуються цими шляхами, наприклад карбамазепін, діазепам, глібенкламід, ніфедипін та пероральні контрацептиви, що містять левоноргестрел та етинілу естрадіол, не виявили клінічно значущих взаємодій.

Результати низки досліджень взаємодії демонструють, що пантопразол не впливає на метаболізм активних речовин, що метаболізуються за допомогою CYP1A2 (наприклад кофеїн, теофілін), CYP2C9 (наприклад піроксикам, диклофенак, напроксен), CYP2D6 (наприклад метопролол), CYP2E1 (наприклад етанол) і не вступає у взаємодію з дигоксином, абсорбція якого пов’язана з p-глікопротеїном.

Також не виявлено жодної взаємодії із супутнім введенням антацидів.

Були проведені дослідження взаємодії при введенні пантопразолу супутньо з відповідними антибіотиками (кларитроміцином, метронідазолом, амоксициліном). Не виявлено клінічно значущої взаємодії.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Механізм дії

Пантопразол є заміщеним бензимідазолом, який блокує секрецію соляної кислоти у шлунку через специфічний вплив на протонну помпу парієтальних клітин.

Пантопразол трансформується в активну форму в кислому середовищі парієтальних клітин, де блокує фермент H+K+-АТФ-ази, а саме: кінцевий етап гідрофільної секреції соляної кислоти у шлунку. Пригнічення є дозозалежним і впливає на базальну та стимульовану секрецію шлункового соку. У більшості пацієнтів зменшення симптомів досягається протягом 2 тижнів. Лікування пантопразолом, як й іншими інгібіторами протонної помпи та інгібіторами H2-рецепторів, зменшує рівень кислотності шлунка та пропорційне збільшення виділення гастрину. Збільшення гастрину має зворотний характер. Оскільки пантопразол зв’язується з ферментами, що віддалені від клітинних рецепторів, він впливає на секрецію соляної кислоти незалежно від стимуляції іншими речовинами (ацетилхоліном, гістаміном, гастрином).

Під впливом пантопразолу збільшується рівень гастрину в стані натщесерце. При короткостроковому застосуванні у більшості випадків вони не перевищують верхню межу норми. Під час довготривалого лікування рівень гастрину подвоюється у більшості випадків. Однак надмірне збільшення має місце тільки в окремих випадках. Як наслідок, спостерігається незначне чи помірне збільшення числа специфічних ендокринних клітин (ECL) в шлунку у більшості випадків протягом довготривалого лікування (подібно до аденоматоїдної гіперплазії).

Фармакокінетика.

Загальна фармакокінетика

Фармакокінетика не відрізняється після одноразового чи повторного введення. У діапазоні доз 10-80 мг кінетика пантопразолу в плазмі є лінійною як після перорального, так і після внутрішньовенного застосування.

Розподіл

Зв’язування пантопразолу з білками плазми становить близько 98 %. Об’єм розподілу становить близько 0,15 л/кг.

Виведення

Речовина майже виключно метаболізується в печінці. Основним метаболічним шляхом є деметилювання за допомогою CYP2C19 з наступною кон’югацією сульфату, а інші метаболічні шляхи включають окиснення за допомогою CYP3A4. Кінцевий період напіввиведення становить приблизно 1 годину, а кліренс – приблизно 0,1 л/год/кг. Було декілька випадків, коли пацієнти мали затримку виведення. Завдяки специфічному зв’язуванню пантопразолу з протонними помпами парієтальних клітин період напіввиведення не відповідає набагато більшій тривалості дії (пригніченню секреції кислоти).

Виведення нирками - основний шлях виведення (близько 80 %) для метаболітів пантопразолу, решта виводяться з фекаліями. Основним метаболітом як у плазмі, так і в сечі є дезметилпантопразол, який кон’югується із сульфатом. Період напіввиведення основного метаболіту (близько 1,5 години) не є набагато більшим, ніж період напіввиведення пантопразолу.

Характеристики у пацієнтів/особливих груп пацієнтів:

Приблизно 3 % європейців мають недостатність функціонального ферменту CYP2C19 та називаються повільними метаболізаторами. У цих осіб метаболізм пантопразолу, можливо, каталізується насамперед CYP3A4. Після введення одноразової дози 40 мг пантопразолу середнє значення площі під фармакокінетичною кривою «концентрація-час» (AUC) було приблизно в 6 разів вище у повільних метаболізаторів, аніж у пацієнтів, які мали функціональний фермент CYP2C19 (швидкі метаболізатори). Середня максимальна концентрація в плазмі збільшилася приблизно на 60 %. Ці спостереження не мають жодного відношення до дозування пантопразолу.

Для пацієнтів з порушеннями функції нирок (включаючи пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі) зменшення дози не потрібне. Як і у здорових людей, період напіввиведення пантопразолу є коротким. Тільки дуже мала кількість пантопразолу може бути діалізована. Незважаючи на те, що період напіввиведення основного метаболіту дещо зростає (2-3 години), він швидко виводиться і, отже, не накопичується.

Хоча у пацієнтів з цирозом печінки (класи A та B за класифікацією Чайлд-П’ю) період напіввиведення збільшується до 7-9 годин і, відповідно, значення AUC збільшується у 5-7 разів, максимальна концентрація пантопразолу в плазмі збільшується лише у 1,5 раза порівняно зі здоровими добровольцями.

Незначне збільшення AUC та максимальної концентрації пантопразолу в плазмі у добровольців літнього віку порівняно з молодими також не є клінічно значущим.

Фармацевтичні характеристики

Основні фізико-хімічні властивості білого чи майже білого кольору, ліофілізований, однорідний пористий брикет.

Несумісність

Цей лікарський засіб не слід змішувати з іншими лікарськими засобами, окрім тих, що вказані в розділі «Спосіб введення».

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від світла при температурі не вище 25 °C.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Після відновлення чи відновлення та розведення хімічна та фізична стабільність для застосування зберігається протягом 12 годин при температурі 25 ºC.

З мікробіологічної точки зору препарат слід вжити негайно.

Якщо препарат не був використаний негайно, за період та умови зберігання для застосування несе відповідальність особа, яка застосовує препарат.

Упаковка

Ліофілізат у флаконах об’ємом 15 мл; по 1, 5, 10 або 20 флаконів у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

КРКА, д.д., Ново место, Словенія/

KRKA, d.d., Novo mesto, Slovenia.

Місцезнаходження

Шмар’єшка цеста 6, 8501 Ново место, Словенія/

Smarjeska cesta 6, 8501 Novo mesto, Slovenia.

Виробник

Лабораторіос Алкала Фарма С.Л., Іспанія/

Laboratorios Alkala Farma S.A., Spain.

Місцезнаходження

Карретера М-300 Км 29,920 Апартадо де корреос 37 28802 Алкала де Генарес, Мадрид, Іспанія/

Carretera M-300 Km 29,920 Apartado de correos 37 28802 Alcala de Henares, Madrid, Spain.

Виробник

Валдефарм, Франція/

Valdepharm, France.

Місцезнаходження

Парк Індастрі д’інкавіль – ВР 606, 27106 Вал де Р’ю Екс, Франція/

Parc Industriel d’incaville – BR 606, 27106 Val de Reuil Cedex, France.

Аналоги препарата: Нольпаза ліофілізат