Ноліпрел - инструкция, аналоги

Ноліпрел Лаб. Серв'є Індастрі, Франція Франция

Ноліпрел Лаб. Серв'є Індастрі, Франція Франция

Международное название:

Comb drug

Тип:

Медичний препарат

Производитель:

Лаб. Серв'є Індастрі, Франція

Страна производства:

Франция

Форма выпуска:

Ноліпрел таблетки №30

Категория отпуска:

по рецепту

Дополнительноя информация

Оригинал/Дженерик:

Нет данных

Разрешен в России:

Да

Разрешен в ЕС:

Нет данных

Разрешен в США:

Нет данных

Вождение авто:

Противопоказаний нет

Грудным детям:

Не рекомендовано

Кормящим:

Не рекомендовано

Беременным:

Не рекомендовано

Инструкция по применению

Склад

діючі речовини: 1 таблетка містить 2 мг периндоприлу тертбутиламіну (що еквівалентно 1,669 мг периндоприлу) та 0,625 мг індапаміду.

допоміжні речовини: лактози моногідрат, магнію стеарат, целюлоза мікрокристалічна, кремній гідрофобний колоїдний.

Лікарська форма

Таблетки.

Фармакотерапевтична група

Комбіновані препарати інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту. Периндоприл і діуретики. Код ATC CO9B A04.

Показання

Есенціальна гіпертензія.

Спосіб застосування та дози

Препарат призначений для перорального застосування.

Дорослі приймають 1 таблетку на день, бажано вранці перед їжею. Якщо артеріальний тиск не нормалізувався протягом місяця, дозу слід подвоїти.

Побічні реакції

Призначення периндоприлу інгібує ренін-ангіотензин-альдостеронову систему та сприяє зменшенню втрати калію, що було спричинено індапамідом. При застосуванні НОЛІПРЕЛ® 2,0 мг/0,625 мг гіпокаліємія (рівень калію < 3,4 ммоль/л) виникала у 6 % пацієнтів.

Під час лікування препаратом можуть спостерігатися наступні побічні ефекти, перераховані нижче, з використанням наступного правила: дуже часто (>1/10); часто (>1/100, <1/10), нечасто (>1/1000, <1/100), рідко (>1/10000, <1/1000), дуже рідко (<1/10000); невідомо (не може бути визначена згідно з наявною інформацією). 

Розлади з боку системи крові та лімфатичної системи: дуже рідко можливе виникнення тромбоцитопенії, лейкопенії/нейтропенії, агранулоцитозу, апластичної або гемолітичної анемії.

Анемія спостерігалася при застосуванні інгібіторів АПФ у певної категорії пацієнтів (пацієнти після трансплантації нирки, пацієнти, які перебувають на гемодіалізі).

Розлади з боку нервової системи:частіше можуть виникнути астенія, парестезія, головний біль, запаморочення, нечасто – зміни настрою або порушення сну. Дуже рідко – сплутаність свідомості.

Розлади з боку системи зору: часто – порушення зору.

Розлади з боку органів слуху: часто може виникнути дзвін у вухах.

Розлади з боку серцево-судинної системи: часто – артеріальна гіпотензія (ортостатична або інша). Дуже рідко – у пацієнтів, які належать до групи високого ризику внаслідок надмірної гіпотензії, можливе виникнення аритмії (у тому числі брадикардії, шлуночкової тахікардії та фібриляції передсердь), стенокардії та інфаркту міокарда.

Розлади з боку дихальної системи: часто повідомлялося про виникнення сухого кашлю на фоні терапії інгібіторами АПФ. Цей кашель є тривалим і припиняється після відміни препарату. Задишка. Нечасто – бронхоспазм. Дуже рідко – еозинофільна пневмонія, риніти.

Розлади з боку шлунково-кишкового тракту: найчастіше можуть виникнути запор, сухість у роті, нудота, блювання, біль у животі, диспепсія, дисгевзія, діарея. Дуже рідко – панкреатити

Розлади з боку гепатобіліарної системи: дуже рідко може виникнути цитолітичний або холестатичний гепатит. Із невідомою частотою: при наявності печінкової недостатності можливе виникнення печінкової енцефалопатії (див. розділ "Особливості застосування").

Прояви з боку шкіри та підшкірної тканини – реакції гіперчутливості, головним чином з боку шкіри, у пацієнтів, які мають схільність до алергічних та астматичних реакцій: часто – висип (у тому числі макропапульозний) та свербіж; нечасто – пурпура, ангіоневротичний набряк та/або кропив’янка; дуже рідко – мультиформна еритема, токсичний некроліз шкіри, синдром Стівенса-Джонсона.

Можливе загострення існуючого системного червоного вовчака.

Повідомлялося про випадки реакцій фоточутливості (див. розділ "Особливості застосування").

Розлади з боку системи м’язів: часто – судоми у м`язах.

З боку нирок та сечовивідних шляхів нечасто може виникнути ниркова недостатність та дуже рідко гостра ниркова недостатність.

З боку репродуктивної системи: нечасто – імпотенція.

Загальні та місцеві розлади: нечасто – підвищена пітливість.

З боку лабораторних показників:

Рідко:  підвищення рівня кальцію плазми крові.

Передозування

Симптоми передозування (застосування дуже великих доз) перш за все мають прояви водно-електролітних порушень (гіпонатріємія, гіпокаліємія). Клінічно можливе виникнення нудоти, блювання, артеріальної гіпотензії, судом, сплутаності свідомості, сонливості, запаморочення, поліурії або олігурії аж до анурії (що спричинена гіповолемією).

Заходи першої допомоги включають швидке виведення препарату шляхом промивання шлунка та/або призначенням активованого вугілля з наступним відновленням водно-електролітного балансу в умовах стаціонару.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Застосування препарату у перший триместр вагітності не рекомендовано. При плануванні або встановленій вагітності лікування препаратом слід припинити якнайшвидше. Застосування препарату під час другого та третього триместрів вагітності протипоказане.

Застосування препарату у період годування груддю протипоказане через наявність даних щодо проникнення індапаміду в грудне молоко. Немає даних щодо проникнення периндоприлу у грудне молоко.

Діти

НОЛІПРЕЛ® 2,0 мг/0,625 мг не рекомендовано застосовувати для лікування дітей та підлітків через недостатню кількість даних щодо безпеки та ефективності для цієї групи пацієнтів.

Особливості застосування

Для препарату НОЛІПРЕЛ® 2,0 мг/0,625 мг (низькодозова комбінація) не виявилося значного зниження частоти побічних реакцій у порівнянні із застосуванням кожного з компонентів препарату в мінімальних затверджених дозах, окрім гіпокаліємії. Підвищена частота ідіосинкратичних реакцій не може бути виключена, якщо пацієнт приймає одночасно два нових для нього антигіпертензивних препарати. Для мінімізації ризику необхідно уважне спостереження за пацієнтом.

Особливості застосування, спільні для периндоприлу та індапаміду:

Порушення функції нирок:

При нирковій недостатності помірного та тяжкого ступеня (кліренс креатиніну <60 мл/хв) лікування препаратом протипоказане.

Якщо під час застосування препарату у хворих на артеріальну гіпертензію без існуючих видимих ознак порушення функції нирок виникли лабораторні ознаки ниркової недостатності, застосування препарату необхідно припинити з можливістю відновлення лікування із меншою дозою або одним зі складових препарату.

Таким пацієнтам необхідно проводити моніторинг калію та креатиніну через два тижні від початку лікування та кожні два місяці у період терапевтичної стабілізації. Випадки виникнення ниркової недостатності спостерігалися переважно у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю або з існуючим порушенням функції нирок, включаючи пацієнтів із стенозом ниркової артерії.

Цей препарат не рекомендовано застосовувати пацієнтам із двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки.

Гіпотензія та дефіцит води та електролітів:

Існує ризик різкого зниження артеріального тиску у пацієнтів з існуючим дефіцитом натрію (особливо у пацієнтів зі стенозом ниркових артерій). Тому необхідно систематично перевіряти наявність симптомів дефіциту води та електролітів, які можуть виникнути при блюванні або діареї.

У таких пацієнтів необхідно регулярно контролювати рівень електролітів у плазмі крові.

При значній гіпотензії у пацієнта може виникнути необхідність у внутрішньовенному введенні 0,9 % розчину хлориду натрію. Тимчасова гіпотензія не є протипоказанням для подальшого прийому препарату. Після відновлення ОЦК та нормалізації артеріального тиску лікування можна розпочати з нижчою дозою або з одним із компонентів препарату.

Рівень калію.

Комбінація периндоприлу та індапаміду не виключає можливість виникнення гіпокаліємії, особливо у пацієнтів із цукровим діабетом або у пацієнтів із нирковою недостатністю. Як і при застосуванні будь-якого іншого препарату, що містить діуретик, слід проводити регулярний моніторинг рівня калію.

Допоміжні речовини

Через наявність у складі препарату лактози даний лікарський засіб не слід призначати, якщо є спадкова непереносимість галактози, дефіцит лактази, порушення всмоктування глюкози та/або галактози

Особливості застосування, що стосуються периндоприлу:

Кашель:

Повідомлялося про виникнення сухого кашлю на фоні терапії інгібіторами АПФ. Цей кашель є тривалим і припиняється після відміни препарату. При виникненні цього симптому слід брати до уваги ятрогенну етіологію кашлю. Якщо терапія інгібітором АПФ потрібна для пацієнта, то може розглядатись питання про продовження терапії.

Нейтропенія/ Агранулоцитоз/ Тромбоцитопенія/ Анемія:

Серед пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, було зареєстровано випадки нейтропенії/агранулоцитозу, тромбоцитопенії та анемії. У пацієнтів з нормальною функцією нирок і при відсутності інших факторів ризику нейтропенія виникає рідко. Периндоприл слід призначати дуже обережно пацієнтам із колагенозами, під час терапії імунодепресантами, алопуринолом або прокаїнамідом, або при поєднанні цих обтяжуючих факторів, особливо при наявності порушення функції нирок. У деяких із таких пацієнтів відзначався розвиток серйозних інфекційних захворювань, у кількох випадках резистентних до інтенсивної антибіотикотерапії. При призначенні периндоприлу у таких пацієнтів рекомендується періодично контролювати кількість лейкоцитів у крові, також пацієнти мають знати, що необхідно сповіщати про будь-який прояв інфекційного захворювання (наприклад, біль у горлі, підвищення температури тіла).

Гіперчутливість/ангіоневротичний набряк:

Повідомлялося про рідкі випадки виникнення ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, слизових оболонок, язика, голосової щілини або гортані у пацієнтів, під час застосування інгібіторів АПФ, у тому числі периндоприлу. Це може статися будь-коли під час лікування. У таких випадках необхідно терміново припинити прийом препарату і встановити необхідний нагляд за станом пацієнта до повного зникнення симптомів. У тих випадках, коли набряк розповсюджується лише у зоні обличчя та губ, стан пацієнта, як правило, покращується без лікування, хоча антигістамінні препарати зменшують симптоми.

Ангіоневротичний набряк, пов`язаний з набряком гортані, може призвести до летального кінця. У випадках, коли набряк розповсюджується на язик, голосову щілину або гортань, що може призвести до обструкції дихальних шляхів, необхідне термінове проведення невідкладної терапії, яка може включати введення епінефрину 1:1000 (0, 3 – 0,5 мл) та/або забезпечення прохідності дихальних шляхів.

Повідомлялося, що у пацієнтів афро-американської раси інгібітори АПФ частіше спричиняють виникнення ангіоневротичного набряку порівняно з іншими расами.

Пацієнти з ангіоневротичним набряком в анамнезі, який не був пов`язаний з прийомом інгібіторів АПФ, можуть мати підвищений ризик виникнення ангіоневротичного набряку при прийомі інгібіторів АПФ (див. розділ "Особливості застосування"). Повідомлялося про рідкі випадки виникнення інтестинального ангіоневротичного набряку у пацієнтів, які отримували лікування інгібіторами АПФ. У цих пацієнтів відзначався абдомінальний біль (з нудотою та блюванням або без них); у деяких випадках не спостерігалося попередньої ангіоедеми обличчя та рівень С-1 естерази був у нормі. Діагноз інтестинального ангіоневротичного набряку було встановлено при комп’ютерній томографії або при ультразвуковому дослідженні, або під час хірургічного втручання. Після відміни інгібітору АПФ симптоми ангіоневротичного набряку зникали. Інтестинальний ангіоневротичний набряк має прийматися до уваги при диференційному діагнозі абдомінального болю, що виникає у пацієнтів при прийомі інгібіторів АПФ.

Анафілактоїдні реакції при десенсибілізуючій терапії:

Повідомлялося про поодинокі випадки виникнення тривалих анафілактоїдних реакцій, що загрожували життю, у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ під час десенсибілізуючого лікування препаратами, що містять бджолину отруту. Інгібітори АПФ слід застосовувати з обережністю пацієнтам з алергією після проведення десенсибілізації, та уникати їх призначення під час проведення імунотерапії препаратами, що містять бджолину отруту.

Однак для пацієнтів, які потребують призначення як інгібіторів АПФ, так десенсибілізації, цих реакцій можна уникнути при тимчасовому припиненні застосування інгібітору АПФ щонайменше за 24 години до проведення десенсибілізації.

Анафілактоїдні реакції при аферезі ліпопротеїнів низької щільності (ЛНЩ):

Рідко у пацієнтів, які приймають інгібітори АПФ, під час проведення аферезу ліпопротеїнами низької щільності (ЛНЩ) з сульфатом декстрана повідомлялося про виникнення небезпечних для життя анафілактоїдних реакцій. Розвитку анафілактоїдних реакцій можна уникнути, якщо перед проведенням кожного плазмаферезу тимчасово припиняти лікування інгібіторами АПФ

Пацієнти, які перебувають на гемодіалізі

Повідомлялося про випадки виникнення анафілактоїдних реакцій у пацієнтів, які приймали інгібітори АПФ під час перебування на гемодіалізі з використанням високопроточних поліакрилових мембран. Таким пацієнтам слід застосовувати інший тип діалізних мембран або призначати інший клас антигіпертензивних препаратів.

Ризик артеріальної гіпотензії та/або ниркової недостатності (при наявності серцевої недостатності, дефіциту води та електролітів тощо)

Значна стимуляція ренін-ангіотензин-альдостеронової системи спостерігалась при значному дефіциті води та електролітів (сувора безсольова дієта або тривале лікування діуретиками), у пацієнтів з низьким артеріальним тиском, при стенозі ниркових артерій, застійної серцевої недостатності або цирозі печінки з набряком та асцитом.

Блокування цієї системи інгібітором АПФ може спричинити, особливо під час першого застосування та протягом перших двох тижнів лікування, різке зниження артеріального тиску та/або підвищення рівня креатиніну у плазмі крові через виникнення функціональної ниркової недостатності. Іноді, хоча і рідко, це може мати гострий початок та виникнути у будь-який час.

У таких випадках лікування слід розпочинати з меншої дози з поступовим збільшенням дози.

Пацієнти літнього віку.

Перед початком лікування слід перевірити функцію нирок та рівень калію. Після цього дозу підбирають залежно від відповіді артеріального тиску на лікування, особливо при наявності дефіциту води або електролітів, щоб знизити ризик виникнення раптової гіпотензії.

Хворі на атеросклероз.

Ризик виникнення гіпотензії є у всіх пацієнтів, але з особливою обережністю слід призначати пацієнтам з ішемічною хворобою серця або з недостатністю церебрального кровообігу. Таким пацієнтам лікування слід розпочинати з мінімальної дози.

Реноваскулярна гіпертензія.

Лікуванням реноваскулярної гіпертензії є реваскулярізація. Тим не менше, інгібітори АПФ можуть бути показані для тих пацієнтів з реноваскулярною гіпертензією, хто чекає на операцію або якщо така операція неможлива.

Цей препарат не слід призначати пацієнтам зі стенозом ренальної артерії або з підозрою на нього, тому лікування слід розпочинати в умовах стаціонару у дозах менших, ніж у препараті НОЛІПРЕЛ® 2,0 мг/0,625 мг. 

Інші групи ризику:

У пацієнтів із тяжкою серцевою недостатністю (IV ступеня) або у пацієнтів з інсулінозалежним діабетом (через тенденцію до спонтанного підвищення рівня калію), лікування слід розпочинати під медичним наглядом із зменшеної початкової дози. Лікування бета-блокаторами у гіпертензивних пацієнтів з коронарною недостатністю не треба припиняти: інгібітор АПФ слід додати до бета-блокатора. 

Пацієнти з цукровим діабетом:

У пацієнтів із цукровим діабетом, які приймають пероральні антидіабетичні засоби або отримують інсулін, слід ретельно контролювати глікемію протягом першого місяця терапії інгібітором АПФ.

Расові особливості:

Як і інші інгібітори АПФ, периндоприл менш ефективно знижує артеріальний тиск у пацієнтів афроамериканської раси з гіпертензією, ніж у пацієнтів інших рас, що, можливо, пояснюється низьким рівнем реніну у крові цих пацієнтів.

Хірургічне втручання/Анестезія:

Інгібітор АПФ може спричинити гіпотензивний ефект при проведенні анестезії, особливо при застосуванні анестетика, який може знижувати артеріальний тиск. Тому при лікуванні інгібіторами АПФ тривалої дії, такими як периндоприл, препарат рекомендовано по можливості відмінити за одну добу до хірургічного втручання.

Стеноз аортального та мітрального клапанів/гіпертрофічна кардіоміопатія:

Необхідно бути обережним при призначенні інгібіторів АПФ хворим з обструкцією виходу з лівого шлуночка. 

Порушення функції печінки.

Рідко. Прийом інгібіторів АПФ асоціювався з синдромом, який розпочинався з холестатичної жовтяниці та прогресував до швидкоплинного некрозу печінки, іноді з летальним кінцем. Механізм цього синдрому неясний. Пацієнтам, у яких під час прийому інгібіторів АПФ розвинулася жовтяниця з підвищенням рівня печінкових ферментів, слід припинити застосування інгібітору АПФ та забезпечити відповідний медичний нагляд.

Гіперкаліємія:

У деяких пацієнтів на фоні прийому інгібіторів АПФ, в тому числі периндоприлу, відзначалося збільшення концентрації калію у сироватці крові. До факторів ризику виникнення гіперкаліємії належать ниркова недостатність або зниження функції нирок, вік (старше 70 років), цукровий діабет, інтеркурентні стани, такі як дегідратація, гостра серцева декомпенсація, метаболічний ацидоз та одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактон, еплеренон, триамтерен або амілорид), харчових добавок, що містять калій, або замінників солі з калієм; або інших препаратів, що спричиняють підвищення концентрації калію у сироватці крові (наприклад, гепарин). Застосування харчових добавок, що містять калій, калійзберігаючих діуретиків або замінників солі з калієм, особливо у пацієнтів із порушенням функції нирок, може призвести до значного підвищення рівня калію у сироватці крові. Гіперкаліємія може спричинити виникнення серйозної, іноді фатальної аритмії. Якщо одночасне застосування периндоприлу та будь-якої з вищезазначених речовин вважається доречним, вони мають застосовуватися з обережністю та з частим моніторингом рівня калію у сироватці крові (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодій").

Особливості застосування, що стосуються індапаміду:

Натрій плазми крові.

Рівень натрію у плазмі крові необхідно перевірити до початку лікування та регулярно – під час лікування. Будь-який діуретик може спричинити виникнення гіпонатріємії, яка іноді має серйозні наслідки. Зниження натрію у плазмі крові може бути спочатку безсимптомним, тому регулярний моніторинг є необхідним. Його необхідно проводити частіше у пацієнтів літнього віку та у пацієнтів з цирозом печінки.

Калій плазми крові.

Зниження рівня калію плазми із виникненням гіпокаліємії є основним ризиком при застосуванні тіазидних та тіазидоподібних діуретиків. Ризик виникнення гіпокаліємії (< 3,4 ммоль/л) має бути попереджений у певних категорій пацієнтів високого ризику (пацієнти літнього віку та/або ті, хто має недостатнє харчування, приймає багато ліків, пацієнти з цирозом печінки з набряком та асцитом, хворі на ІХС та з серцевою недостатністю).

У таких випадках гіпокаліємія підвищує кардіотоксичність серцевих глікозидів та ризик виникнення порушень ритму.

Пацієнти, які мають подовжений QT інтервал вродженого або ятрогенного ґенезу, також відносяться до групи ризику. У таких пацієнтів гіпокаліємія, як і брадикардія, можуть сприяти розвитку тяжких порушень серцевого ритму, у тому числі пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу "пірует", яка може бути фатальною.

У всіх цих випадках необхідний частіший контроль рівня калію. Перше визначення рівня калію у плазмі крові необхідно виконати протягом першого тижня лікування.

При зниженому рівні калію необхідно провести його коригування.

Кальцій плазми крові. 

Тіазидні та тіазидоподібні діуретики можуть зменшувати екскрецію кальцію із сечею та призводити до незначного та тимчасового підвищення рівня кальцію у плазмі. Значне підвищення рівня кальцію може бути пов’язане з недіагностованим гіперпаратіреоідизмом. У таких випадках лікування слід припинити до обстеження функції паращитовидних залоз.

Глюкоза крові.

Контроль глюкози крові дуже важливий для пацієнтів із цукровим діабетом, особливо при зниженому рівні калію.

Сечова кислота:

У пацієнтів з підвищеним рівнем сечової кислоти може виникнути тенденція до підвищення кількості нападів подагри.

Функція нирок та діуретики.

Тіазидні та тіазидоподібні діуретики найбільш ефективні, якщо функція нирок не порушена або якщо порушення функції є незначними (креатинін плазми нижче рівня 25 мг/л, тобто 220 ммоль/л у дорослих).

У пацієнтів літнього віку рівень креатиніну плазми потрібно розрахувати з урахуванням віку, маси тіла та статі, використовуючи формулу Кокрофта:

Кліренс креатиніну (clcr) = (140 – вік) x маса тіла/ 0,814 x рівень креатиніну у плазмі крові,

де: вік виражений в роках

маса тіла – в кг

рівень креатиніну у плазмі у ммоль/л.

Ця формула використовується для чоловіків літнього віку, її слід адаптувати для жінок, помноживши результат на 0,85.

Гіповолемія, спричинена втратою води та натрію внаслідок приймання діуретиків, на початку лікування спричиняє зниження гломерулярної фільтрації. Це може призвести до підвищення рівня сечовини у крові та креатиніну плазми крові. Ця транзиторна функціональна ниркова недостатність не має наслідків у осіб із нормальною функцією нирок, але може погіршити існуючу ниркову недостатність.

У пацієнтів із порушенням функції печінки застосування тіазидних та тіазидоподібних діуретиків може спричинити виникнення енцефалопатії, особливо при порушеннях електролітного балансу. У такому випадку застосування діуретиків слід негайно припинити.

Світлочутливість.

Повідомлялося про випадки реакцій світлочутливості у пацієнтів, які приймали тіазидні та тіазидоподібні діуретики. При виникненні таких реакцій лікування діуретиками рекомендується припинити. Якщо є необхідність знову призначити діуретики, рекомендується захистити вразливі ділянки від сонця або від джерел штучного ультрафіолетового випромінювання.

Спортсмени.

Цей препарат містить активну речовину, яка може спричинити позитивну реакцію при проведенні допінг-контролю у спортсменів.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Препарат НОЛІПРЕЛ® 2,0 мг/0,625 мг не впливає на пильність, але у разі виникнення симптомів, пов'язаних зі зниженням артеріального тиску, особливо на початку лікування або при комбінації з іншим антигіпертензивним засобом, може впливати на здатність керувати автомобілем і роботу з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодій

Взаємодії, що стосуються периндоприлу та індапаміду:

Не рекомендується одночасне застосування:

Літій. Можливе збільшення концентрації літію у сироватці крові та підвищення його токсичності, тому одночасне застосування периндоприлу у комбінації з індапамідом та препаратів літію не рекомендується. Однак, якщо це дійсно необхідно, слід ретельно контролювати рівень концентрації літію у сироватці крові.

Взаємодії, що потребують уваги:

Баклофен посилює антигіпертензивну дію препарату. Необхідно проводити моніторинг артеріального тиску та функції нирок та при необхідності корегувати дозу.

Системні нестероїдні протизапальні препарати (в тому числі великі дози саліцилатів: у деяких пацієнтів призначення нестероїдних протизапальних препаратів може спричинити зниження діуретичної, натрійуретичної та антигіпертензивної дії препарату. У літніх та зневоднених пацієнтів це може підвищити ризик виникнення гострої ниркової недостатності, тому необхідно контролювати функцію нирок на початку лікування та слідкувати за тим, щоб пацієнт вживав достатню кількість води.

Іміпраміноподібні (трициклічні) антидепресанти, нейролептики: посилення гіпотензивної дії та підвищення ризику розвитку ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект).

Кортикостероїди, тетракозактид (системної дії): зменшення гіпотензивної дії (через затримку води та іонів натрію під впливом кортикостероїдів).

Інші антигіпертензивні препарати у комбінації з периндоприлом/індапамідом можуть спричинити додаткове зниження артеріального тиску.

Взаємодії, що стосуються периндоприлу

Не рекомендується одночасне застосування:

Калійзберігаючі діуретики (спіронолактон, триамтерен, амілорид у монотерапії або в комбінації), солі калію: Інгібітори АПФ зменшують втрати калію, спричинені діуретиками. Калійзберігаючі діуретики (наприклад, триамтерен, спіронолактон або амілорид), харчові добавки, що містять калій, або замінники солі з калієм можуть призвести до значного підвищення рівня калію у сироватці крові (потенціально летального). Якщо одночасний прийом показаний через наявність підтвердженої гіпокаліємії, то препарат слід призначати з обережністю та з частим моніторингом каліємії та ЕКГ.

Препарати, одночасне призначення з якими потребує особливої уваги:

Протидіабетичні засоби (інсулін, цукрознижуючі сульфонаміди): Повідомлялося про одночасно застосування з каптоприлом та еналаприлом. Застосування інгібіторів АПФ може посилити гіпоглікемічний ефект у пацієнтів із цукровим діабетом, які отримують лікування інсуліном або цукрознижуючими сульфонамідами. Епізоди гіпоглікемії виникають дуже рідко (можливо, через покращання толерантності до глюкози та, як наслідок, зниження потреби в інсуліні).

Взаємодії, що потребують уваги:

Алопуринол, цитостатики, імунодепресивні засоби, системні кортикостероїди або прокаїнамид у комбінації з інгібіторами АПФ можуть призвести до підвищення ризику виникнення лейкопенії.

Препарати для анестезії: інгібітори АПФ можуть посилювати гіпотензивну дію деяких препаратів для анестезії.

 Діуретики (тіазидні та петльові). Попереднє лікування високими дозами діуретиків може спричинити зневоднення, що може збільшити ризик гіпотензії на початку терапії периндоприлом.

 Золото. Рідко можуть виникнути реакції, подібні до тих, що виникають при застосуванні нітратів (почервоніння обличчя, припливи, нудота, блювання та гіпотензія).

Взаємодії, що стосуються індапаміду:

Взаємодії, що потребують особливої уваги

Препарати, які можуть спричинити розвиток пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу "пірует": через ризик виникнення гіпокаліємії, індапамід слід призначати з обережністю в комбінації з препаратами, які можуть спричинити розвиток пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует», такими як антиаритмічні препарати класу ІА (хінідин, гідрохінідин, дизопірамід), класу ІІІ (аміодарон, дофетилід, ібутилід, бретиліум, соталол), деякі нейролептики (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тріоридазин, трифлуопепазин), бензаміди (амілсульприд, сульпірид, сультоприд, тіаприд), бутирофенони (дроперидол, галоперидол), інші нейролептики (пімозид), інші препарати, такі як бепридил, сизаприд, дифеманіл, еритроміцин внутрішньовенно, галофантрин, мізоластин, пентамідин, моксифлоксацин, спарфлоксацин, вінкамін внутрішньовенно, метадон, астемізол, терфенадин). Необхідно запобігати зниженню калію у плазмі крові та при необхідності його коригувати, здійснювати моніторинг QT інтервалу. 

Препарати, які можуть спричинити гіпокаліємію (амфотерицин В внутрішньовенний, глюко- та мінералокортикоїди (системної дії), тетракозактид, проносні препарати, що стимулюють перистальтику). Необхідно контролювати вміст калію у плазмі та коригувати його при потребі, особливо при одночасному лікуванні серцевими глікозидами. Рекомендується застосовувати проносні препарати, що не стимулюють перистальтику.

Серцеві глікозиди: при виникненні гіпокаліємії підвищується токсичність серцевих глікозидів. Необхідно проводити моніторинг калію плазми та ЕКГ-контроль та, при необхідності, коригувати терапію.

Взаємодії, що потребують уваги:

Метформін може спричинити молочнокислий ацидоз внаслідок розвитку функціональної ниркової недостатності, пов’язаної з застосуванням діуретиків, особливо петльових. Не слід призначати метформін, якщо рівень креатиніну у плазмі крові перевищує 15 мг/л (135 мікромоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мікромоль/л) у жінок.

Йодконтрастні засоби: у разі дегідратації, пов’язаної із застосуванням діуретиків, ризик розвитку гострої ниркової недостатності зростає, особливо при призначенні великих доз йодконтрастних засобів. Необхідно відновити водний баланс до призначення йодконтрастних засобів.

Солі кальцію: можливе виникнення гіперкальціємії через зниження елімінації кальцію в сечу.

Циклоспорин: можливе підвищення креатиніну плазми без впливу на рівень циркулюючого циклоспрорину, навіть якщо немає дефіциту води та натрію.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

НОЛІПРЕЛ® 2,0 мг/0,625 мг – це комбінація інгібітору АПФ периндоприлу аргініну та сульфонамідного діуретика індапаміду. Його фармакологічна дія зумовлена властивостями кожного компонента (периндоприлу та індапаміду) та їх адитивним синергізмом.

НОЛІПРЕЛ® 2,0 мг/0,625 мг знижує систолічний та діастолічний тиск у пацієнтів з артеріальною гіпертензією будь-якого віку як у положенні лежачи, так і в положенні стоячи. Антигіпертензивна дія препарату є дозозалежною.

PICXEL – мультицентрове, рандомізоване, подвійне сліпе контрольоване дослідження, яке оцінювало вплив комбінації периндоприлу та індапаміду на гіпертрофію лівого шлуночка у порівнянні з еналаприлом у монотерапії (за результатами ехокардіографії).

У досліджені PICXEL гіпертензивні пацієнти з гіпертрофією лівого шлуночка (з індексом маси лівого шлуночка > 120 г/м2 у чоловіків та > 100 г/м2 у жінок) було рандомізовано на дві групи: частина пацієнтів приймала 2 мг периндоприлу терт-бутиламіну +0,625 мг індапаміду, інші пацієнти приймали 10 мг еналаприлу один раз на добу протягом року. Дози було адаптовано відповідно до показників артеріального тиску: периндоприлу терт-бутиламін до 8 мг та індапаміду до 2,5 мг, або еналаприлу до 40 мг один раз на добу. Продовжили приймати препарати у стартовій дозі 34 % пацієнтів у групі периндоприл+індапамід (2 мг периндоприлу та 0,625 мг індапаміду) та 20 % пацієнтів у групі еналаприлу (10 мг).

У кінці лікування індекс маси лівого шлуночка зменшився значно більше у пацієнтів, які отримували периндоприл+індапамід (-10,1 г/м²), ніж у групі еналаприлу (‑1,1 г/м²). Різниця між двома групами була -8,3 (95% CI (-11,5-5,0), p < 0,0001).

Найбільш ефективно індекс маси лівого шлуночка зменшувався при прийомі 8 мг периндоприлу терт-бутиламіну та 2,5 мг індапаміду. 

Артеріальний тиск більш ефективно знизився в групі периндоприл/індапамід: різниця середнього значення зниження артеріального тиску між двома групами пацієнтів склала для систолічного тиску -5,8 мм рт. ст. (95 % CI (-7,9 -3,7), p < 0,0001) та -2,3 мм рт ст. (95% CI (-3,6-0,9), p = 0,0004) для діастолічного тиску з перевагою для периндоприлу/індапаміду.

Периндоприл – інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (інгібітор АПФ), який перетворює ангіотензин І в ангіотензин ІІ (судинозвужуючу субстанцію), стимулює секрецію альдостерону корою надниркових залоз та стимулює розпад брадикініну (вазодилатуючої субстанції) до неактивних гептапептидів. 

Інгібування АПФ призводить до:

Периндоприл знижує артеріальний тиск також у пацієнтів з нормальним та низьким рівнем реніну в плазмі крові.

Периндоприл діє через свій активний метаболіт периндоприлат. Інші метаболіти неактивні.

Периндоприл зменшує роботу серця через:

Численні дослідження, що були проведені за участю пацієнтів з серцевою недостатністю, довели, що застосування периндоприлу приводить до:

Значно покращуються показники тестів із фізичним навантаженням.

Периндоприл ефективно знижує артеріальний тиск при всіх ступенях артеріальної гіпертензії: м'якої, помірної та тяжкої; зниження систолічного та діастолічного артеріального тиску спостерігається як у положенні лежачи, так і в положенні стоячи.

Максимальний антигіпертензивний ефект розвивається через 4-6 годин після прийому однократної дози і зберігається більше доби.

Периндоприл має високий рівень остаточного блокування інгібітору АПФ – приблизно 80 % через 24 години після прийому.

У пацієнтів, які відповіли на лікування, нормалізація артеріального тиску відбувається протягом місяця і зберігається без виникнення тахіфілаксії.

Припинення лікування не супроводжується ефектом відміни.

Клінічні дослідження довели, що периндоприл має судинорозширювальні властивості, відновлює еластичність великих артерій, корегує гістоморфометричні зміни в резистентності артерій та зменшує гіпертрофію лівого шлуночка. При необхідності додавання тіазидного діуретика призводить до додаткового синергізму.

Комбінація інгібітору АПФ та тіазидного діуретика зменшує ризик виникнення гіпокаліємії, що може виникнути при призначенні діуретика в монотерапії.

Індапамід – сульфонамідний діуретик з індоловим кільцем, який фармакологічно споріднений з тіазидними діуретиками. Індапамід інгібує реабсорбцію натрію в кортикальному сегменті нирок. Це підвищує екскрецію натрію та хлоридів у сечу та, меншою мірою, екскрецію калію та магнію, підвищуючи таким чином діурез. Цей механізм забезпечує антигіпертензивну дію при незначному діуретичному ефекті.

Антигіпертензивна дія індапаміду у монотерапії триває 24 години та пов’язана з покращанням еластичності артерій і зменшенням резистентності артеріол та загального периферичного опору судин.

Індапамід зменшує гіпертрофію лівого шлуночка.

При перевищенні рекомендованої дози терапевтичний ефект тіазидів та тіазидоподібних діуретиків не збільшується, у той час як кількість небажаних ефектів зростає. Якщо лікування є недостатньо ефективним, збільшувати дозу не рекомендується.