Медичний порталПрепаратиЛЛоприл Босналек Н 20

Лоприл Босналек Н 20 - инструкция, аналоги

Лоприл Босналек Н 20 Босналек д.д. Босния и Герцеговина

Лоприл Босналек Н 20 Босналек д.д. Босния и Герцеговина

Международное название:

Comb drug

Тип:

Медичний препарат

Производитель:

Босналек д.д.

Страна производства:

Босния и Герцеговина

Форма выпуска:

Лоприл Босналек Н 20 таблетки №20 (10х2)

Категория отпуска:

по рецепту

Дополнительноя информация

Оригинал/Дженерик:

Нет данных

Разрешен в России:

Да

Разрешен в ЕС:

Нет данных

Разрешен в США:

Нет данных

Вождение авто:

Противопоказаний нет

Грудным детям:

Не рекомендовано

Кормящим:

Не рекомендовано

Беременным:

Не рекомендовано

Инструкция по применению

Склад:

1 таблетка Лоприлу Босналек Н 10 містить лізиноприлу 10 мг у формі дигідрату, гідрохлортіазиду 12,5 мг;

1 таблетка Лоприлу Босналек Н 20 містить лізиноприлу 20 мг у формі дигідрату, гідрохлортіазиду 12,5 мг;

допоміжні речовини: кальцію гідрофосфатдигідрат, маніт (E 421), магнію стеарат, крохмаль кукурудзяний, крохмаль прежелатинізований, кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк, заліза оксид жовтий E 172, для Лоприл Босналек Н 20 – заліза оксид червоний E 172.

Лікарська форма

Таблетки.

Фармакотерапевтична група

Комбіновані препарати, що містять інгібітори АПФ і діуретики. Код АТС С09В А03.

Показання

Артеріальна гіпертензія, у тому числі реноваскулярна гіпертензія, що потребує комбінованої терапії.

Протипоказання

Підвищена чутливість до компонентів препарату та до інших похідних сульфонаміду; ангіоневротичний набряк в анамнезі (спричинений прийомом інгібіторів АПФ, спадковий чи ідіопатичний ангіоневротичний набряк); кардіоміопатія, тяжка ниркова, печінкова та серцева недостатність, анурія, аортальний та мітральний стеноз.

Спосіб застосування та дози

Дози призначають індивідуально для кожного пацієнта залежно від його стану.

Рекомендована початкова доза для дорослих – від 5 до 10 мг на добу. Подальша корекція дози залежить від досягнення клінічного ефекту, зазвичай стабільний терапевтичний ефект спостерігається через 2-4 тижні прийому препарату. Рекомендована підтримуюча доза – 20 мг (1 таблетка Лоприлу Босналек Н 20) 1 раз на добу. Максимальна доза – 40 мг лізиноприлу на добу.

При нирковій недостатності чи реноваскулярній гіпертензії дозування розпочинається з 2,5 мг Лоприлу Босналек Н на день. Лоприл Босналек Н не слід призначати, якщо кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв. У разі необхідності застосування дози 2,5 мг призначають лікарську форму відповідного дозування.

У хворих із досить активованою системою ренін-ангіотензин-альдостерон (зокрема, стійко підвищений артеріальний тиск, гіповолемія, серцева декомпенсація) можливе надмірне зниження артеріального тиску. Для таких пацієнтів рекомендована початкова добова доза становить 2,5-5 мг, лікування має відбуватися під медичним спостереженням.

У хворих, які приймають діуретики, можлива симптоматична гіпотензія при застосуванні Лоприлу Босналек Н. Тому рекомендовано за 2-3 дні до початку терапії Лоприлом Босналек Н перервати прийом діуретика. При неможливості відміни діуретиків терапію Лоприлом Босналек Н потрібно розпочинати з 5 мг. При цьому потрібен контроль функції нирок та рівня калію в крові. Подальше дозування препарату слід скоригувати відповідно до артеріального тиску. З обережністю призначають хворим з гіповолемією.

Помірно виражена ниркова недостатність. При кліренсі < 10 мл/хв початкова доза має становити 2,5 мг. При кліренсі креатиніну 10-30 мл/хв початкова доза має становити 2,5-5 мг. При кліренсі креатиніну 31-80 мл/хв початкова доза має становити 5-10 мг. Дозування слід коригувати відповідно до артеріального тиску. Максимальна доза становить 40 мг на добу.

Літні пацієнти. Початкова доза становить 2,5 мг 1 раз на добу. Терапевтична доза встановлюється індивідуально відповідно до артеріального тиску.

Побічні реакції

Прояви побічних реакцій бувають: дуже поширені (≥ 10 %), поширені (≥ 1 %, < 10 %), непоширені (≥ 0,1 %, < 1 %), рідко поширені (≥ 0,01 %, < 0,1 %), дуже рідко поширені (≥ 0,01 %).

З боку системи крові та лімфатичної системи: рідко поширені – зменшення рівня гемоглобіну, зниження гематокриту; дуже рідко поширені – пригнічення функцій кісткового мозку, анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, гемолітична та апластична анемія, підвищення швидкості осідання еритроцитів, збільшення лімфатичних вузлів, аутоімунне захворювання.

З боку процесів обміну: дуже рідко поширені – гіпоглікемія; гіперглікемія, глюкозурія, гіперурикемія можуть спровокувати напад подагри у хворих на подагру без клінічних проявів. Може зменшуватися толерантність до глюкози, що може спричинити прояв латентного діабету. При застосуванні високих доз гідрохлортіазиду можливе підвищення рівня ліпідів у крові.

З боку центральної нервової системи: поширені – головний біль; непоширені – зміни настрою, парестезії, порушення смакових відчуттів, порушення сну, запаморочення, тимчасове порушення зору, ксантопсія, симптоми депресії, синкопе; рідко поширені – розумові розлади.

З боку серцево-судинної системи: поширені – ортостатичні реакції, включаючи артеріальну гіпотензію; непоширені – інфаркт міокарда, інсульт або тяжка артеріальна гіпотензія у хворих із великим ризиком розвитку даних захворювань, тахікардія, відчуття серцебиття, синдром Рейно, аритмії, васкуліт.

З боку дихальної системи: поширені – кашель; непоширені – риніт; дуже рідко поширені – бронхоспазм, синусит, алергічний альвеоліт/еозинофільна пневмонія, респіраторний дистрес-синдром (пневмоніт, набряк легень).

З боку травного тракту: поширені – понос, блювання; непоширені – нудота, біль у животі, диспепсія; рідко поширені – сухість у роті; дуже рідко поширені – панкреатит, інтестинальний ангіоневротичний набряк, гепатит, холестатична жовтяниця, печінкова недостатність, сіаладеніт, запор, втрата апетиту.

З боку шкіри: непоширені – гіперемія шкіри, відчуття жару; рідко поширені – облисіння, псоріаз; дуже рідко поширені – підвищене потовиділення, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема. Симптомокомплекс, який може включати один або більше проявів: гарячковий стан, васкуліт, міалгія, артралгія/артрит, позитивний тест на наявність антинуклеарних антитіл, підвищене ШОЕ, еозинофілія або лейкоцитоз, висип, фоточутливість або інші шкірні прояви.

Алергічні реакції: рідко поширені – гіперчутливість/ангіоневротичний набряк, який поширюється на губи, обличчя, надгортанник, гортань, язик та/або кінцівки, кропив’янка, фотосенсибілізація; дуже рідко поширені – пухирчатка, токсичний епідермальний некроліз, анафілактичний шок.

З боку сечовидільної системи: поширені – порушення функції нирок; рідко поширені – уремія, гостра ниркова недостатність; дуже рідко поширені – олігурія, анурія, інтерстиціальний нефрит.

З боку статевої системи: непоширені – імпотенція; рідко поширені – гінекомастія.

З боку лабораторних показників: непоширені – підвищення рівня сечовини в сироватці крові, креатиніну, печінкових ферментів, гіперкаліємія; рідко поширені – підвищення рівня концентрації білірубіну, гіпокаліємія, гіпомагніємія, гіперкальціємія та гіпохлоремічний алкалоз: сухість у роті, відчуття спраги, аритмія, зміна настрою, м’язовий спазм та біль, нудота, блювання, втомлюваність, слабкість. Гіпохлоремічний алкалоз може спричинити гепатоенцефалопатію та печінкову кому.

Гіпонатріємія: сплутаність свідомості, судоми, загальмованість, виснаження, дратівливість, спазм м’язів.

Загальні прояви: непоширені – втома, астенія.

Передозування

Симптоми: гіпокаліємія, гіпохлоремія, гіпонатріємія і зневоднення внаслідок посиленого діурезу. 

Лікування: симптоматична терапія. Промивання шлунка доцільне у випадку, якщо після прийому препарату пройшло менше 4-х годин. Потім слід провести адекватну корекцію водно-електролітного балансу. 

Передозування лізиноприлу може спричинити гіпотензію. Лікування полягає у внутрішньовенному введенні фізіологічного розчину при нахилі голови пацієнта і піднятті ніг догори. Лізиноприл можна вивести з крові шляхом гемодіалізу.

У випадку розвитку ангіоневротичного набряку треба ввести десенсибілізуючі засоби (підшкірно 0,3-0,5 мл епінефрину).

Застосування у період вагітності або годування груддю

Препарат протипоказаний у період вагітності. У випадку встановлення вагітності застосування препарату необхідно призупинити.

Годування груддю слід припинити, якщо є необхідність застосування препарату.

Діти

Безпека і ефективність препарату не досліджені у дітей, тому препарат не застосовують у педіатричній практиці.

Особливості застосування

У пацієнтів, які втратили багато рідини і електролітів унаслідок попереднього лікування діуретиками, після прийому Лоприлу Босналек Н можуть виникнути симптоми артеріальної гіпотензії. Щоб уникнути цього, прийом діуретиків необхідно припинити за 2-3 дні до початку лікування Лоприлом Босналек Н.

Пацієнтів перед застосуванням Лоприлу Босналек Н слід поінформувати про можливі ознаки ангіоневротичного набряку, щоб вчасно припинити прийом препарату і звернутися до лікаря (труднощі при ковтанні та диханні, набряклість обличчя, кінцівок, очей, рота, язика).

Тіазидні діуретики слід призначати з обережністю пацієнтам з ослабленою функцією чи прогресуючими захворюваннями печінки, оскільки невеликі зміни у балансі рідини та електролітів в організмі можуть спричинити гостру печінкову недостатність.

Обережність при прийомі Лоприлу Босналек Н необхідна пацієнтам, перед операцією під анестезією, що спричиняє зниження тиску. Гіпотензію, яка розвилася у даній ситуації, можна усунути компенсацією рідини.

Слід бути обережними пацієнтам зі зниженою функцією нирок, гіповолемією (небезпека гіпотензії), колагеновими захворюваннями, тим, хто дотримується безнатрієвої дієти, пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі. Лікування цих пацієнтів слід починати з менших доз препарату.

Ефективність і переносимість препарату однакові у пацієнтів літнього та молодого віку, але при застосуванні препарату хворим літнього віку слід враховувати те, що у цієї групи пацієнтів виведення лізиноприлу і гідрохлортіазиду з організму відбувається повільніше.

Особливу увагу слід приділити хворим на ішемічну хворобу серця і з цереброваскулярними розладами, оскільки гіпотензивний криз у цих пацієнтів може призвести до інфаркту міокарда або цереброваскулярного інсульту.

У пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю інгібітори АПФ можуть спричинити гіпотензію, іноді – олігурію, азотемію.

У пацієнтів зі стенозом ниркових артерій при прийомі інгібіторів АПФ може знижуватися рівень клубочкової фільтрації, що призводить до подальшого зниження функції нирок, тому пацієнтам з таким станом приймати препарат не рекомендується. Приймати Лоприл Босналек Н не рекомендується також пацієнтам з нирковою недостатністю при кліренсі креатиніну нижче 30 мл/хв.

Постійний прийом гідрохлортіазиду знижує екскрецію сечової кислоти і може підсилити розвиток подагри. Лізиноприл знижує гіперурикемію, спричинену прийомом гідрохлортіазиду, і тому при одночасному прийомі цих препаратів напади подагри не виникають.

Тіазидні діуретики можуть зменшити толерантність до глюкози, тому для хворих на цукровий діабет необхідно підбирати дозу антидіабетичних засобів, включаючи інсулін.

Хворим на артеріальну гіпертензією у поєднанні з гіповолемією, гіпонатріємією, гіпохлоремічним алкалозом, гіпомагніємією чи гіпокаліємією необхідно відновити баланс електролітів до початку лікування і регулярно контролювати вміст електролітів у сироватці крові.

Тіазидні діуретики можуть зменшити екскрецію кальцію із сечею і спричинити невелике збільшення концентрації кальцію в сироватці крові. Значна гіперкальціємія може бути ознакою прихованого гіперпаратиреозу, тому рекомендується припинити застосування тіазидних діуретиків до дослідження функцій паращитовидних залоз.

У хворих, які приймають інгібітори АПФ, певні типи мембранних фільтрів для гемодіалізу, гемофільтрації чи ЛПН-аферезу (поліакрилонітрильні, метилосульфонатні) можуть спричинити анафілактичні реакції.

Під час лікування Лоприлом Босналек Н слід обмежити перебування на сонці через ризик розвитку фотосенсибілізації.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Не впливає. Однак у зв'язку з небезпекою виникнення несподіваних перепадів тиску керування автомобілем або робота з механізмами не рекомендується протягом кількох годин після прийому препарату.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Одночасний прийом Лоприлу Босналек Н з діуретиками може призвести до раптового зниження тиску, особливо у пацієнтів з гіпонатріємією і гіповолемією. Для уникнення цього необхідно спостерігати за рівнем артеріального тиску протягом 4-х годин після прийому цієї комбінації препаратів.

Лізиноприл може зменшити стійкість до інсуліну у хворих на цукровий діабет, тоді як гідрохлортіазид може зменшити ефективність пероральних протидіабетичних засобів і інсуліну та спричинити гіперглікемію.

Лізиноприл.

Лізиноприл можна комбінувати з β-блокаторами, антагоністами кальцію. Естрогени при прийомі з Лоприлом Босналек Н можуть підвищити артеріальний тиск. Активоване вугілля, тетрацикліни, антациди знижують всмоктування препарату. Взаємодія лізиноприлу з петльовими діуретиками (етакриновою кислотою, фуросемідом) може призвести до гіпотензії різної інтенсивності. При сумісному прийомі лізиноприлу з нестероїдними протизапальними засобами (кислотою ацетилсаліциловою, ібупрофеном тощо), а також з натрію хлоридом спостерігається зниження гіпотензивного ефекту. Індометацин при застосуванні з лізиноприлом підвищує небезпеку розвитку гіперкаліємії.

Гідрохлоротіазид.

Гідрохлоротіазид підсилює токсичність дигоксину. Взаємодія гідрохлоротіазиду і метилдопи може призвести до внутрішньосудинного гемолізу. Існує описаний випадок небезпечної взаємодії гідрохлоротіазиду з хінидином, коли через спричинену гідрохлоротіазидом гіпокаліємію збільшується ризик шлуночкової фібриляції. Гідрохлоротіазид може знизити ниркове виведення амантадину.

При одночасному застосуванні Лоприлу Босналек Н з діуретиками, що зберігають калій, препаратами калію і харчовими домішками, які містять калій, а також із циклоспорином зростає ризик підвищення концентрації калію в крові і зниження антигіпертензивного ефекту.

Інгібітори АПФ знижують швидкість виведення літію, що підвищує ризик інтоксикації літієм. Одночасний прийом цих препаратів протипоказаний.

Алкоголь, барбітурати та наркотики можуть спричинити ортостатичну гіпотензію при одночасному прийомі з Лоприлом Босналек Н, а також підсилити виведення електролітів, зокрема калію, й у такий спосіб підсилити гіпокаліємію, спричинену гідрохлоротіазидом.  

Недеполяризуючі міорелаксанти: тіазиди можуть підсилити терапевтичний ефект тубокурарину. Алопуринол, цитостатики та імуносупресивні препарати, системні кортикостероїди, прокаїнамід підвищують ризик виникнення лейкопенії.

Симпатоміметики можуть зменшити гіпотензивний ефект Лоприлу Босналек Н.

При одночасному прийомі Лоприлу Босналек Н і серцевих глікозидів можливе виникнення гіпокаліємії.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Лоприл Н є комбінацією інгібітору ангіотензинперетворювального ферменту лізиноприлу і діуретика гідрохлоротіазиду.

Лізиноприл блокує ангіотензинперетворювальний фермент (АПФ) і перетворення ангіотензину I в ангіотензин II, що має судинозвужувальну дію. Зменшує загальний периферичний судинний опір і системний артеріальний тиск.

Гідрохлоротіазид є тіазидним діуретиком і антигіпертензивним засобом. Він знижує реабсорбцію електролітів у дистальних канальцях нирок, що збільшує діурез, унаслідок чого зменшується об’єм крові у кровоносних судинах і знижується підвищений артеріальний тиск. Значне зниження систолічного і діастолічного тиску настає через 3-4 дні від початку прийому гідрохлоротіазиду, а оптимальний антигіпертензивний ефект спостерігається після 3-4 тижнів прийому препарату. 

Комбінація лізиноприлу і гідрохлоротіазиду сприяє більш вираженому гіпотензивному ефекту, ніж кожен компонент окремо.

Фармакокінетика. Лізиноприл всмоктується з травного каналу, його біодоступність становить приблизно 30 %. Дуже незначною мірою зв'язується з білками плазми (6-10 %). Початковий ефект після прийому лізиноприлу реєструється через годину, максимальна концентрація у плазмі крові реєструється через 6-7 годин після застосування. Період напіввиведення із сироватки становить

12 годин. Наявність їжі не має значного впливу на абсорбцію лізиноприлу. Лізиноприл частково проникає крізь плацентарний бар'єр. Практично не біотрансформується, тільки приблизно 7 % лізиноприлу метаболізується у печінці. Основна кількість препарату виводиться з організму у незмінному стані із сечею. Повне виведення препарату відбувається повільніше у пацієнтів літнього віку. Діуретична дія гідрохлоротіазиду розпочинається через 2 години після прийому та досягає максимального ефекту через 3-4 години, триває 6-12 годин. Біодоступність гідрохлоротіазиду становить 65-70 %. 40 % зв'язується з протеїнами плазми. Гідрохлоротіазид не метаболізується і повністю виводиться нирками. Він проникає крізь плаценту і в грудне молоко.

Основні фізико-хімічні властивості

Лоприл Босналек Н 10: шестикутні таблетки жовтого кольору, з розподільчою рискою.

Лоприл Босналек Н 20: шестикутні таблетки світло-рожевого кольору, з розподільчою рискою.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 30 ˚С.

Упаковка

По 20 таблеток у коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Босналек д.д.

Місцезнаходження

Босналек д.д. 71000 Сараєво, Юкічева 53, Боснія і Герцеговина.

Аналоги препарата: Лоприл Босналек Н 20

Совпадает код АТС и состав:

- Ко-диротон

- Лоприл Босналек Н 10

- Ліпразид-20

- Ліпразид-10