Лекоптин - инструкция, аналоги

Лекоптин Лек фармацевтична компанія д.д., Словенія, підприємство компанії Сандоз. Словения

Лекоптин Лек фармацевтична компанія д.д., Словенія, підприємство компанії Сандоз. Словения

Международное название:

Verapamil

Тип:

Медичний препарат

Производитель:

Лек фармацевтична компанія д.д., Словенія, підприємство компанії Сандоз.

Страна производства:

Словения

Форма выпуска:

Лекоптин таблетки, п/о, по 80 мг №50 (10х5)
Лекоптин таблетки, п/о, по 40 мг №50 (25х2)

Категория отпуска:

по рецепту

Дополнительноя информация

Оригинал/Дженерик:

Нет данных

Разрешен в России:

Да

Разрешен в ЕС:

Нет данных

Разрешен в США:

Нет данных

Вождение авто:

Противопоказаний нет

Грудным детям:

Не рекомендовано

Кормящим:

Не рекомендовано

Беременным:

Не рекомендовано

Инструкция по применению

Склад

діюча речовина: verapamil; 

1 таблетка містить верапамілу гідрохлориду 40 мг або 80 мг;

допоміжні речовини:

таблетки по 40 мг: крохмаль кукурудзяний, лактози моногідрат, крохмаль картопляний, натрію кроскармелоза, тальк, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, повідон, натрію кармелоза, сахароза, полісорбат 80, кальцію карбонат, барвник хіноліновий жовтий (Е 104), титану діоксид (E 171), капол 600;

таблетки по 80 мг: крохмаль кукурудзяний, лактози моногідрат, крохмаль картопляний, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, тальк, кремію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат, повідон, натрію кармелоза, сахароза, полісорбат 80, кальцію карбонат, барвник хіноліновий жовтий (Е 104), титану діоксид (E 171), капол 600.

Лікарська форма

Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група.

Селективні антагоністи кальцію з переважною дією на серце. Похідні фенілалкіламіну. Верапаміл.Код АТС С08D A01. 

Клінічні характеристики.

Показання.

Ішемічна хвороба серця, включаючи стабільну стенокардію напруження; нестабільну стенокардію (прогресуюча стенокардія, стенокардія спокою); вазоспастичну стенокардію (варіантна стенокардія, стенокардія Принцметала); постінфарктну стенокардію у пацієнтів без серцевої недостатності, якщо не показаніb-адреноблокатори.

Аритмії: пароксизмальна надшлуночкова тахікардія; тріпотіння/мерехтіння передсердь зі швидкою атріовентрикулярною провідністю (за винятком синдрому Вольфа-Паркінсона-Уайта (WPW).

Артеріальна гіпертензія.

Протипоказання

Підвищена чутливість до верапамілу або до будь-якого компонента препарату. Кардіогенний шок; гостра фаза інфаркту міокарда з ускладненнями (брадикардія, артеріальна гіпотензія, недостатність лівого шлуночка), тяжкі порушення провідності (атріовентрикулярна блокада II і III ступенів), синдром слабкості синусового вузла (якщо не імплантований штучний водій ритму), синоатріальна блокада, декомпенсована серцева недостатність, мерехтіння/тріпотіння передсердь із супутнім синдромом WPW (підвищений ризик виникнення шлуночкової тахікардії). Під час лікування верапамілом не застосовувати одночасно внутрішньовенно бета-блокатори (за виключенням інтенсивної терапії).

Спосіб застосування та дози

Дози підбираються індивідуально для кожного пацієнта залежно від ступеня тяжкості захворювання; багаторічний клінічний досвід показав, що середня добова доза для всіх показань становить від 240 до 360 мг. При тривалому лікуванні максимальна добова доза не повинна перевищувати 480 мг. Таблетки слід приймати не розсмоктуючи та не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини (наприклад, 1 склянка води, в жодному випадку не грейпфрутовий сік), краще за все під час або відразу після їди.

Ішемічна хвороба серця, артеріальна гіпертензія.

Рекомендована доза становить 240 - 360 мг на добу, розділених на 3 - 4 разові дози.

Максимальна добова доза – 480 мг.

Пароксизмальна надшлуночкова тахікардія; тріпотіння/мерехтіння передсердь.

Рекомендована доза становить 240 - 480 мг на добу, розділених на 3 - 4 разові дози.

Діти (тільки при порушеннях серцевого ритму):

до 6 років: рекомендована доза становить 80 - 120 мг на добу, розподілених на 2 - 3 разові дози;

від 6 до 14 років: рекомендована доза становить 80 - 360 мг на добу, розподілених на 2 - 4 разові дози.

Пацієнти літнього віку.

Пацієнти літнього віку можуть бути більш чутливими до дії верапамілу гідрохлориду при застосуванні звичайної дози для дорослих, тому можливе зниження дози.

Пацієнти з порушенням функції печінки.

У пацієнтів з обмеженою функцією печінки в залежності від ступеню тяжкості захворювання дія верапамілу гідрохлориду посилюється та подовжується через уповільнення його метаболізму. Тому в таких випадках дозування слід встановлювати з особливою обережністю та починати з малих доз (наприклад, для хворих з обмеженою функцією печінки початкова доза може бути знижена до 40 мг 2 - 3 рази на добу, відповідно 80 - 120 мг на добу).

Не приймати препарат в лежачому положенні.

Препарат можна застосовувати хворим зі стенокардією після перенесеного інфаркту міокарда тільки через 7 днів після гострого приступу.

Після тривалої терапії препарат слід відміняти поступово.

Побічні реакції

Частота побічних реакцій визначається таким чином: дуже поширені (> 1/10), поширені (> 1/100, < 1/10); непоширені (> 1/1000, < 1/100), рідко поширені (> 1/10000, < 1/1000); дуже рідко поширені (< 1/10000).

Метаболізм і порушення харчування: непоширені – зниження переносимості глюкози.

Психічні розлади: поширені – втомлюваність, нервозність.

З боку нервової системи: поширені – головний біль, запаморочення, слабкість, сонливість, парестезія, нейропатія, тремор, підвищена пітливість; дуже рідко поширені – екстрапірамідні симптоми (синдром Паркінсона, хореоатетоз, дистонічні синдроми). Іноді повідомлялось про тетрапарез, асоційований з комбінованим застосуванням верапамілу та колхіцину. Це може бути обумовлене проникненням колхіцину через гематоенцефалічний бар’єр внаслідок пригнічення верапамілом CYP3A4 та P-gp.

З боку серцево-судинної системи: поширені – розвиток або загострення серцевої недостатності, артеріальна гіпотензія та/або ортостатичні реакції, синусова брадикардія, атріовентрикулярна блокада І ступеня, периферичні набряки, припливи, почервоніння шкіри, відчуття жару; непоширені – тахікардія, атріовентрикулярна блокада ІІ або ІІІ ступеня або брадиаритмія з фібриляцією передсердь; дуже рідко поширені – зупинка синусового вузла, асистолія.

З боку дихальної системи: непоширені – бронхоспазм. 

З боку органа слуху: непоширені – дзвін у вухах.

З боку травного тракту: дуже поширені – нудота, метеоризм, запор; непоширені – блювання; дуже рідко поширені – ілеус (непрохідність кишечнику), гіперплазія ясен (гінгівіт та кровотеча), яка минала після відміни препарату, біль, дискомфорт в животі.

З боку печінки: непоширені – гепатит, можливо індукований алергією, з оборотним збільшенням активності печінкових ферментів, транзиторне підвищення рівнів трансаміназ та/або лужної фосфатази.

З боку шкіри: поширені – алергічні реакції (еритема, свербіж, кропив’янка, макулопапілярна екзантема та еритромелалгія, набряк шкіри); рідко поширені – пурпура; дуже рідко поширені – ангіоневротичний набряк, периферичні набряки, як наслідок місцевого розширення артеріол, синдром Стівенса-Джонсона, фотосенсибілізація, бронхоспазм, алопеція.

З боку опорно-рухового апарату: рідко поширені – міалгія, артралгія, міастенія; дуже рідко поширені – загострення злоякісної міастенії, синдром Ламберта-Ітона і прогресуюча м’язова дистрофія Дюшена.

З боку репродуктивної системи: непоширені – імпотенція, зменшення толерантності до глюкози; рідко поширені – гінекомастія при довготривалій терапії у пацієнтів літнього і старечого віку, яка минала після відміни препарату; дуже рідко поширені – збільшення концентрації пролактину, галакторея.

Передозування

Симптоми отруєння при передозуванні верапамілом залежать від кількості прийнятого препарату, часу, коли були вжиті детоксикаційні заходи, та віку пацієнта.

Симптоми: значне зниження артеріального тиску, порушення серцевого ритму (наприклад, пограничні ритми з атріовентрикулярною дисоціацією та атріовентрикулярною блокадою високого ступеня), які можуть призвести до шоку та зупинки серця.

Запаморочення аж до коматозного стану, гіперглікемія, гіпокаліємія, метаболічний ацидоз, гіпоксія, кардіогенний шок з набряком легенів, порушення функції нирок та конвульсії.

Лікування: терапевтичні заходи спрямовані на видалення речовини з організму та відновлення стабільності серцево-судинної системи.

Загальні заходи: промивання шлунка рекомендується навіть у разі, якщо минуло більше 12 годин з моменту прийому препарату і моторика травного тракту не визначається (відсутність кишкових шумів). Загальні реанімаційні заходи включають непрямий масаж серця, штучне дихання, дефібриляцію, кардіостимуляцію.

Гемодіаліз не показаний. Гемофільтрація та, можливо, плазмофорез можуть бути корисними (антагоністи кальцію добре зв’язуються з білками плазми).

Особливі заходи: усунення кардіодепресивних впливів, гіпотензії і брадикардії. Специфічним антидотом є кальцій: внутрішньовенно вводять 10 - 20 мл 10 % розчину глюконату кальцію (2,25 - 4,5 ммоль). За необхідності можна повторити введення або провести додаткову крапельну інфузію (наприклад, 5 ммоль/год).

При атріовентрикулярній блокаді II і III ступеня, синусовій брадикардії, зупинці серця застосовують атропін, ізопротеренол, орципреналін або кардіостимуляцію.

У випадку артеріальної гіпотензії внаслідок кардіогенного шоку та артеріальної вазодилятації застосовують допамін (до 25 мкг/кг за хв), добутамін (до 15 мкг/кг за хв), або норадреналін. Концентрації кальцію у сироватці повинні відповідати верхній межі норми або бути трохи вищими за норму. У зв’язку з вазодилятацією на ранніх етапах здійснюється введення замісної рідини (розчин Рингера або фізіологічний розчин).

Застосування у період вагітності або годування груддю

Препарат не слід приймати в І та ІІ триместрах вагітності. Прийом в ІІІ триместрі вагітності можливий у разі, коли очікувана користь перевищує можливий ризик для матері і плода. Верапаміл не слід приймати в період лактації, оскільки він проникає в материнське молоко.

Діти

Застосовують дітям тільки при порушеннях серцевого ритму з 3 років у даній лікарській формі.

Особливості застосування

При призначенні верапамілу та визначенні його дози особливу увагу слід приділяти пацієнтам з атріовентрикулярною блокадою І ступеня, артеріальною гіпотензією (систолічний артеріальний тиск < 90 мм рт. ст.), брадикардією (частота серцевих скорочень менше 50 ударів за хвилину), з фібриляцією/тріпотінням передсердь та супутнім синдромом WPW (ризик виникнення шлуночкової тахікардії), печінковою недостатністю, порушеннями нервово-м’язової провідності (міастенія, синдром Ламберта-Ітона, прогресуюча м’язова дистрофія Дюшена).

Під час застосування препарату слід уникати страв та напоїв з грейпфрутом, оскільки це може підвищити рівень верапамілу гідрохлориду в плазмі.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Враховуючи можливість впливу препарату на швидкість психомоторних реакцій, рекомендована обережність при призначенні верапамілу особам, які керують автотранспортом і працюють з потенційно небезпечними механізмами. Необхідно враховувати можливість індивідуальних реакцій при одночасному прийомі алкоголю чи зміні дозування верапамілу.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Верапаміл є субстратом та інгібітором цитохрому Р450 ЗА4. При одночасному прийомі симвастатину, який метаболізується за участі цитохрому Р450 ЗА4, верапаміл може підвищувати рівень симвастатину в крові і тим самим підвищувати ризик токсичного ураження м’язів. Дозування симвастатину має бути відповідно узгодженим.

Антиаритмічні засоби, бета-блокатори, засоби для інгаляційного наркозу:

Взаємне посилення кардіоваскулярної дії (атріовентрикулярна блокада високого ступеня, зниження частоти серцевих скорочень, поява серцевої недостатності, значне зниження артеріального тиску).

Під час лікування препаратом не застосовувати одночасно внутрішньовенно бета-блокатори (за винятком інтенсивної терапії)

Гіпотензивні засоби, діуретики (сечогінні препарати), вазодилататори (судинорозширюючі засоби): посилення гіпотензивного ефекту.

Празозин, теразозин: додатковий гіпотензивний ефект.

Сульфіпіразон: зниження гіпотензивного ефекту.

Противірусні засоби: плазмові концентрації верапамілу можуть зростати. Призначають з обережністю, або може бути необхідним зниження дози верапамілу. 

Імунологічні препарати (циклоспорин, еверолімус, сіролімус, такролімус): можливе збільшення концентрацій цих препаратів.

Дигоксин: підвищення рівня дигоксину в плазмі, спричинене пониженим нирковим виведенням (слід звертати ретельну увагу на симптоми передозування дигоксином та при необхідності зменшити дозу глікозиду після визначення його рівня в плазмі).

Циметидин: зниження кліренсу верапамілу.

Хінідин: можливе посилене зниження артеріального тиску, у хворих з гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією можлива поява набряку легенів, підвищення рівня хінідину в плазмі.

Карбамазепін: посилення дії карбамазепіну, підвищення нейротоксичних побічних ефектів – диплопія, головний біль, атаксія, запаморочення.

Фенобарбітал: підвищується кліренс верапамілу.

Літій: послаблення дії літію, підвищення нейротоксичності.

Антидіабетичні препарати (глібурід): підвищується Сmax глібуріду приблизно на 28%.

Рифампіцин: посилення гіпотензивного ефекту

Еритроміцин, телітроміцин: можливе підвищення рівнів верапамілу.

Колхіцин: комбіноване призначення з верапамілом не рекомендоване через збільшену експозицію колхіцину.

Алмотриптан: підвищується концентрація верапамілу.

М’язові релаксанти: можливе посилення дії через верапамілу гідрохлорид.

Ацетилсаліцилова кислота: посилена кровоточивість.

Доксорубіцин: при одночасному застосуванні перорально доксорубіцину та верапамілу підвищується біодоступність та максимальний рівень доксорубіцину в плазмі у хворих з дрібноклітинним раком легенів.

Етанол: затримується розпад етанолу та підвищується його рівень в плазмі, тим самим верапаміл посилює дію алкоголю. 

Інгібітори ГМГ-КоА редуктази (симвастатин, аторвастатин, ловастатин): лікування цими препаратами у пацієнтів, які приймають верапаміл, повинно починатись з найнижчих можливих доз. Якщо пацієнту, який вже приймає верапаміл, необхідне призначення інгібітору ГМГ-КоА редуктази, слід врахувати необхідне зниження дози статинів і підібрати дозування відповідно концентрації холестерину в плазмі крові.

Звіробій продирявлений: зменшується концентрація верапамілу в плазмі.

Слід звернути увагу на нижченаведені взаємодії.

Інші інгібітори цитохрому Р450 ізоензиму ЗА4, як, наприклад азол-фунгістатики (наприклад, клотримазол або кетоконазол), протеїнові інгібітори (наприклад, ритонавір або індинавір), макроліди (наприклад, еритроміцин або кларитроміцин) та циметидин: підвищення рівня верапамілу гідрохлориду та/або рівнів цих лікарських засобів в плазмі.

Індуктори цитохрому Р450 ізоензиму ЗА4, як, наприклад, фенітоїн, рифампіцин, фенобарбітал, карбамазепін: зниження рівня верапамілу гідрохлориду в плазмі та послаблення його дії.

Субстрати цитохрому Р450 ізоензиму ЗА4, наприклад, антиаритмічні засоби (аміодарон або хінідин), статини (ловастатин або аторвастатин), мідазолам, циклоспорин, теофілін, празозин: підвищення рівня цих лікарських засобів в плазмі.

Грейпфрутовий сік при одночасному вживанні підвищує рівень верапамілу в плазмі.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Верапамілу гідрохлорид блокує трансмембранний потік іонів кальцію в клітини серця та гладких м’язів судин. Він безпосередньо зменшує потребу міокарда в кисні за рахунок впливу на енергетично затратні процеси метаболізму в клітинах міокарда та за рахунок зменшення постнавантаження.

Завдяки блокуванню кальцієвих каналів гладенької мускулатури коронарних артерій приплив крові до міокарда посилюється, навіть у постстенотичних ділянках, і спазм коронарних артерій знімається. Ці властивості визначають антиішемічну та антиангінальну ефективність препарату при всіх формах ішемічної хвороби серця.

Антигіпертензивна ефективність препарату зумовлена зменшенням опору периферичних судин без збільшення частоти серцевих скорочень як рефлекторної відповіді. Небажаних змін фізіологічних величин тиску крові не спостерігається.

Препарат має виражену антиаритмічну дію, особливо при надшлуночковій аритмії. Він затримує проведення імпульсу в атріовентрикулярному вузлі, внаслідок чого, залежно від типу аритмії, відновлюється синусовий ритм та/або частота скорочень шлуночків нормалізується.

Верапаміл та його метаболіти виводяться в основному нирками; лише 3 - 4 % виводяться у незміненому вигляді. 50 % введеної дози виводиться протягом 24 годин, 70 % виводиться протягом 5 днів. До 16 % препарату виводиться з фекаліями. Нещодавно одержані дані свідчать, що немає різниці у фармакокінетиці верапамілу у людей із здоровими нирками та у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності. Період напіввиведення збільшується у пацієнтів з цирозом печінки завдяки низькому кліренсу та великому об’єму розподілення.

Середня абсолютна біодоступність у здорових суб’єктів після одноразового прийому препарату становить 22 %, що пояснюється екстенсивним печінковим метаболізмом першого проходження. Біодоступність збільшується у 1,5 - 2 рази після багаторазового прийому.

Основні фізико-хімічні властивості

жовті, круглі, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою.

Термін придатності

5 років.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 °С в сухому, захищеному від світла місці.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка

Таблетки по 40 мг: по 25 таблеток у блістері; по 2 (2 × 25) блістери в картонній коробці.

Таблетки по 80 мг по 10 таблеток у блістері; по 5 (5 ×10) блістерів у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Лек фармацевтична компанія д.д., Словенія, підприємство компанії Сандоз.

Місцезнаходження

1526 Любляна, Веровшкова 57, Словенія.

Аналоги препарата: Лекоптин

Совпадает код АТС и состав:

- Верапамілу гідрохлорид

- Ізоптін- sr