Медичний порталПрепаратиІІндапамід-Астрафарм

Індапамід-Астрафарм - инструкция, аналоги

Международное название:

Indapamide

Тип:

Медичний препарат

Производитель:

Астрафарм, ТОВ, м.Вишневе, Києво-Святошинський р-н, Україна

Страна производства:

Украина

Форма выпуска:

таблетки, п/о, по 2,5 мг №30 (30х1)

Категория отпуска:

по рецепту

Похожие ТМ:

- Арифон

- Індопрес

- Індапен-sr

Дополнительноя информация

Оригинал/Дженерик:

Нет данных

Разрешен в России:

Нет данных

Разрешен в ЕС:

Нет данных

Разрешен в США:

Нет данных

Вождение авто:

Противопоказаний нет

Грудным детям:

Не рекомендовано

Кормящим:

Не рекомендовано

Беременным:

Не рекомендовано

Инструкция по применению

Склад

діюча речовина: indapamidе;

1 таблетка містить індапаміду 2,5 мг;

допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний; лактоза, моногідрат; повідон; магнію стеарат; натрію лаурилсульфат; покриття СелеКоатТМ для нанесення оболонки.

СелеКоатТМ

Склад:

  • гіпромелоза 2910, 5 сПз;
  • ПЕГ 6000;
  • титану діоксид (Е 171).

Лікарська форма

Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група

Нетіазидні діуретики з помірною діуретичною активністю. Код АТС C03B A11.

Показання

Артеріальна гіпертензія.

Протипоказання

Підвищена чутливість до індапаміду, інших сульфонамідів або будь-яких інших компонентів препарату. Тяжка ниркова недостатність, печінкова енцефалопатія та тяжке порушення функції печінки, гіпокаліємія. Вагітність і період годування груддю. Дитячий вік.

Спосіб застосування та дози

Для перорального застосування: 1 таблетка (2,5 мг) на добу, бажано вранці. Таблетку слід ковтати цілою, не розжовуючи, запиваючи водою. Таблетка не підлягає поділу.

Максимальна добова доза – 1 таблетка.

Застосування вищих доз препарату не призводить до збільшення антигіпертензивного ефекту, але діуретичний ефект зростає.

Тривалість лікування залежить від перебігу захворювання та терапевтичного ефекту на лікування.

Пацієнти з груп ризику (див. розділ «Особливості застосування»).

Побічні реакції

Більшість небажаних ефектів, як клінічних, так і з боку лабораторних показників, є дозозалежними.

З боку системи крові та лімфатичної системи: дуже рідко – тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія.

З боку нервової системи: рідко – запаморочення, втомлюваність, головний біль, парестезія.

З боку серцево-судинної системи: дуже рідко – аритмія, артеріальна гіпотензія.

З боку травного тракту: нечасто – блювання; рідко – нудота, запор, сухість у роті; дуже рідко – панкреатит.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: дуже рідко – ниркова недостатність.

З боку гепатобіліарної системи: дуже рідко – порушення функції печінки; з невідомою частотою – за наявності печінкової недостатності можливе виникнення печінкової енцефалопатії.

З боку шкіри та підшкірної тканини: реакції гіперчутливості, головним чином, з боку шкіри у пацієнтів, які мають схильність до алергічних та астматичних реакцій: часто – макропапульозні висипання; нечасто – пурпура; дуже рідко – ангіоневротичний набряк та/або кропив’янка, токсичний некроліз шкіри, синдром Стівенса-Джонсона. Із невідомою частотою можливе загострення існуючого системного червоного вовчака. Повідомлялося про випадки реакцій фоточутливості. 

Лабораторні показники.

Гіпокаліємія. Під час клінічних досліджень, проведених з індапамідом 2,5 мг, у деяких пацієнтів через 4 - 6 тижнів лікування спостерігалося зниження рівня калію в сироватці крові: у 2,5 % пацієнтів рівень калію був менше 3,4 ммоль/л та у 10 % пацієнтів – менше 3,2 ммоль/л. Середнє зниження рівня калію в сироватці крові становило 0,41 ммоль/л після 12 тижнів лікування; дуже рідко – гіперкальціємія; із невідомою частотою:

  • гіпонатріємія з гіповолемією може призвести до виникнення дегідратації та ортостатичної гіпотензії. Супутня втрата іонів хлору може спричинити вторинний компенсаторний метаболічний алкалоз (частота та вираженість цього явища низькі);
  • під час лікування тіазидними діуретиками можливе збільшення рівня сечової кислоти та глюкози у плазмі крові, тому раціональність призначення цих діуретиків має бути ретельно зважена перед призначенням пацієнтам із подагрою та цукровим діабетом.

Передозування

Перш за все, мають місце прояви водно-електролітних порушень (гіпонатріємія, гіпокаліємія). Можливе виникнення нудоти, блювання, артеріальної гіпотензії, судом, запаморочення, сонливості, поліурії або олігурії аж до анурії (що спричинена гіповолемією).

Лікування. Заходи першої допомоги включають швидке виведення препарату шляхом промивання шлунка та/або призначення активованого вугілля з наступним відновленням водно-електролітного балансу в умовах стаціонару.

Застосування у період вагітності або годування груддю

У період вагітності препарат не застосовують.

Під час лікування препаратом слід припинити годування груддю, оскільки індапамід проникає у грудне молоко.

Діти

Препарат не застосовують дітям через недостатність даних щодо безпеки та ефективності для цієї групи пацієнтів.

Особливості застосування

У пацієнтів із порушенням функції печінки застосування тіазидоподібних діуретиків може спричинити виникнення енцефалопатії, особливо за наявності порушень електролітного балансу. В такому випадку застосування діуретиків має бути негайно припинене.

Світлочутливість. Повідомлялося про випадки реакцій світлочутливості у пацієнтів, які приймали тіазидні та тіазидоподібні діуретики. При виникненні таких реакцій лікування діуретиками рекомендовано припинити. Якщо є необхідність у повторному призначенні діуретиків, рекомендовано захистити вразливі ділянки від сонця або від джерел штучного ультрафіолету.

До складу препарату входить лактоза, тому пацієнтам з уродженою непереносимістю галактози, синдромом мальабсорбції глюкози та галактози, недостатністю лактази Лаппа не рекомендовано його призначати.

Калій плазми. Зниження рівня калію плазми з виникненням гіпокаліємії є основним ризиком при застосуванні тіазидних та тіазидоподібних діуретиків. Ризику виникнення гіпокаліємії (< 3,4 ммоль/л) можна запобігти у певних категорій пацієнтів високого ризику, особливо у пацієнтів, які мають подовжений QT інтервал вродженого або ятрогенного ґенезу. У таких пацієнтів гіпокаліємія, як і брадикардія, може сприяти розвитку тяжких порушень серцевого ритму, в тому числі пароксизмальної шлуночкової тахікардії типу «пірует», яка може бути фатальною.

Натрій плазми. Будь-який діуретик може спричинити виникнення гіпонатріємії, яка іноді має серйозні наслідки. Зниження натрію в плазмі крові спочатку може бути безсимптомним, і тому необхідний регулярний моніторинг, більш частий у пацієнтів літнього віку та у пацієнтів із цирозом печінки.

Кальцій плазми. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики можуть зменшувати екскрецію кальцію із сечею та призводити до незначного та тимчасового підвищення рівня кальцію у плазмі. 

Пацієнти із подагрою. У пацієнтів з підвищеним рівнем сечової кислоти може бути тенденція до підвищення кількості нападів подагри.

Ниркова недостатність та діуретики. Тіазидні та тіазидоподібні діуретики найефективніші, якщо функція нирок не порушена або якщо порушення функції є незначними (креатинін плазми нижче рівня 25 мг/л, тобто 220 ммоль/л у дорослих). У пацієнтів літнього віку креатинін плазми має бути відповідним віку, вазі та статі пацієнтів.

У спортсменів індапамід може спричинити позитивну реакцію при проведенні допінг-контролю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Препарат не порушує пильності, але у разі виникнення симптомів, що пов'язані зі зниженням артеріального тиску, особливо на початку лікування або при комбінації з іншим антигіпертензивним засобом, може впливати на здатність керувати автомобілем і працювати з різними механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Нерекомендовані комбінації

Літій: можливі підвищення рівня літію у плазмі крові та поява симптомів передозування внаслідок зменшення виведення літію (як й при безсольовій дієті). Якщо необхідне призначення діуретика, слід проводити ретельний моніторинг рівня літію у плазмі крові та адаптувати його дозу.

Комбінації, що потребують обережності

Препарати, що можуть спричинити виникнення torsade de points (пароксизмальна шлуночкова тахікардія типу «пірует»):

  • антиаритмічні препарати класу Іа (квінідин, гідроквінідин, дизопірамід);
  • антиаритмічні препарати класу ІІІ (аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід);
  • деякі антипсихотичні препарати:
  • фенотіазини (хлорпромазин, ціамемазин, левомепромазин, тіоридазин, трифлуоперазин);
  • бензаміди (амілсульприд, сульпірид, сультоприд, тіаприд);
  • бутирофенони (дроперидол, галоперидол);
  • інші лікарські засоби: бепридил, цизаприд, дифеманіл, еритроміцин внутрішньовенний, галофантрин, мізоластин, пентамідин, спарфлоксацин, моксифлоксацин, вінкамін внутрішньовенний.

Перед призначенням такої комбінації перевіряють рівень калію та, за необхідності, коригують його. Слід контролювати клінічний стан пацієнтів, електроліти плазми крові та ЕКГ. При появі гіпокаліємії слід призначати препарати, які не спричиняють виникнення torsade de points.

Нестероїдні протизапальні препарати (для системного призначення), включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, великі дози саліцилатів:

  • можуть зменшувати гіпотензивний ефект індапаміду;
  • у зневоднених пацієнтів підвищується ризик виникнення гострої ниркової недостатності (через зниження гломерулярної фільтрації). Перед початком лікування необхідно відновити водний баланс та перевірити функцію нирок.

Інгібітори АПФ. Можливе виникнення раптової артеріальної гіпотензії та/або гострої ниркової недостатності у пацієнтів із гіпонатріємією (особливо у пацієнтів зі стенозом ниркової артерії). Пацієнтам із артеріальною гіпертензією, у яких попереднє застосування діуретика призвело до гіпонатріємії, необхідно або за 3 доби до початку лікування інгібіторами АПФ припинити вживання діуретиків та потім, за необхідності, відновити терапію діуретиком, або розпочинати призначення інгібітору АПФ з низької початкової дози з наступним поступовим збільшенням дози. Пацієнтам із хронічною серцевою недостатністю починати застосування інгібітору АПФ слід з мінімальної дози, можливо після зниження дози супутнього діуретика.

Препарати, одночасне призначення з якими може спричинити виникнення гіпокаліємії: глюко- та мінералокортикоїди (для системного призначення), амфотерицин В (внутрішньовенний), тетракозактид, проносні препарати, що стимулюють перистальтику. 

Серцеві глікозиди: наявність гіпокаліємії підсилює токсичність серцевих глікозидів. Слід проводити моніторинг калію плазми крові та ЕКГ-контроль та за необхідності коригувати терапію. 

Баклофен посилює антигіпертензивну дію препарату. На початку терапії необхідно відновити водно-електролітний баланс пацієнта та контролювати функцію нирок.

Комбінації, що потребують уваги

Калійзберігаючі діуретики (амілорид, спіронолактон, тріамтерен): така комбінація не виключає можливості виникнення гіпокаліємії, особливо у хворих на цукровий діабет чи з нирковою недостатністю, або гіперкаліємії.

Метформін: підвищується ризик виникнення молочнокислого ацидозу у разі розвитку функціональної ниркової недостатності внаслідок прийому діуретиків і особливо петльових діуретиків. Не слід призначати метформін, якщо рівень креатиніну крові перевищує 15 мг/л (135 мкмоль/л) у чоловіків та 12 мг/л (110 мкмоль/л) у жінок.

Йодоконтрастні засоби: при виникненні дегідратації, що була спричинена прийомом діуретиків, збільшується ризик розвитку гострої ниркової недостатності, особливо при застосуванні великих доз йодоконтрастних засобів. Необхідно відновити водний баланс до призначення йодоконтрастних засобів.

Іміпраміноподібні антидепресанти, нейролептики: посилюється ризик розвитку ортостатичної гіпотензії (адитивний ефект).

Солі кальцію: можливе виникнення гіперкальціємії внаслідок зниження елімінації кальцію з нирками.

Циклоспорин, такролімус: можливе підвищення креатиніну плазми крові без впливу на рівень циркулюючого циклоспорину навіть при відсутності дефіциту води та натрію.

Кортикостероїди, тетракозактид (системної дії): зменшення гіпотензивної дії індапаміду через затримку води та іонов натрію під впливом кортикостероїдів. 

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Індапамід – сульфонамідний діуретик, який фармакологічно споріднений з тіазидними діуретиками. Індапамід інгібує реабсорбцію натрію в кортикальному сегменті нирок.

Це підвищує екскрецію натрію та хлоридів у сечу та, меншою мірою, екскрецію калію та магнію, підвищуючи таким чином діурез. Антигіпертензивна дія індапаміду проявляється при дозах, що дають незначний діуретичний ефект. Більше того, його антигіпертензивна дія зберігається навіть у гіпертензивних пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі.

Індапамід діє на рівні судин шляхом:

  • зменшення скоротливої здатності гладких м'язів судин, що пов'язано зі змінами трансмембранного обміну іонів (головним чином, кальцію);
  • стимуляції синтезу простагландину PGE2 та простацикліну PGI2 (вазодилятатор та інгібітор агрегації тромбоцитів).

Індапамід зменшує гіпертрофію лівого шлуночка.

Більше того, як було показано в дослідженнях різної тривалості (короткої, середньої та довгої) за участю пацієнтів із артеріальною гіпертензією, індапамід :

  • не впливає на метаболізм ліпідів (тригліцерин, холестерин/ЛПНП та холестерин/ЛПВП),
  • не впливає на метаболізм вуглеводів, навіть у хворих на артеріальну гіпертензію та цукровий діабет.

При перевищенні рекомендованої дози терапевтичний ефект тіазидів та тіазидоподібних діуретиків не збільшується, тоді як кількість небажаних ефектів зростає. Якщо лікування є недостатньо ефективним, збільшувати дозу не рекомендується. 

Фармакокінетика.

Абсорбція

Біодоступність індапаміду висока – 93 %.

Максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 1 - 2 години після прийому дози 2,5 мг.

Розподіл

Зв'язування з протеїнами плазми – вище 75 %.

Період напіввиведення – 14 - 24 години (у середньому 18 годин).

При регулярному прийомі підвищується рівень стабільної концентрації індапаміду в плазмі крові (плато) порівняно з концентрацією індапаміду в плазмі крові після прийому одноразової дози.

Цей рівень концентрації у плазмі крові залишається стабільним тривалий час без виникнення кумуляції.

Виведення

Нирковий кліренс становить 60 - 80 % від загального кліренсу.

Індапамід виводиться переважно у вигляді метаболітів, частка препарату, що виводиться нирками у незміненому вигляді, – 5 %. У пацієнтів з нирковою недостатністю фармакокінетичні параметри не змінюються.

Основні фізико-хімічні властивості

таблетки круглої форми з двоопуклою поверхнею, вкриті оболонкою білого кольору. На розламі видно два шари.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

Зберігати в сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 30 таблеток у блістері, по 1 блістеру в коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

ТОВ «Астрафарм».

Місцезнаходження

Україна, 08132, Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 6.

Аналоги препарата: Індапамід-Астрафарм