Медичний порталПрепаратиФФенігідін

Фенігідін - инструкция, аналоги

Фенігідін ПАТ «Луганський хіміко-фармацевтичний завод». Украина

Фенігідін ПАТ «Луганський хіміко-фармацевтичний завод». Украина

Международное название:

Nifedipine

Тип:

Медичний препарат

Производитель:

ПАТ «Луганський хіміко-фармацевтичний завод».

Страна производства:

Украина

Форма выпуска:

Фенігідін таблетки по 10 мг №50 (10х5)
Фенігідін-Здоров'я повна інформація

Категория отпуска:

по рецепту

Дополнительноя информация

Оригинал/Дженерик:

Нет данных

Разрешен в России:

Да

Разрешен в ЕС:

Нет данных

Разрешен в США:

Нет данных

Вождение авто:

Противопоказаний нет

Грудным детям:

Не рекомендовано

Кормящим:

Не рекомендовано

Беременным:

Не рекомендовано

Инструкция по применению

Зміст інструкції

Склад

діюча речовина: ніфедипін;

1 таблетка містить: ніфедипіну 10 мг;

допоміжні речовини: цукор, лактози моногідрат, крохмаль картопляний, кальцію стеарат, полісорбат 80.

Лікарська форма

Таблетки.

Фармакотерапевтична група

Селективні антагоністи кальцію з переважною дією на судини. Похідні дигідропіридину. Код АТС С08С А05.

Показання

Артеріальна гіпертензія, хронічна стабільна стенокардія (стенокардія напруження), вазоспастична стенокардія (стенокардія Принцметала, варіантна стенокардія).

Протипоказання

Гіперчутливість до ніфедипіну та до інших похідних дигідропіридину. Серцево-судинний шок, аортальний стеноз високого ступеня, обструктивна форма гіпертрофічної кардіоміопатії, гострий інфаркт міокарда (протягом перших 4 тижнів), тахікардія, нестабільна стенокардія, супутній прийом рифампіцину, вторинна профілактика інфаркту міокарда.

З обережністю призначають препарат при тяжкій артеріальній гіпотензії з показниками систолічного артеріального тиску нижче 90 мм рт.ст., при декомпенсованій серцевій недостатності, пацієнтам з тяжкими формами артеріальної гіпертензії і гіповолемією, що знаходяться на гемодіалізі, через високий ризик зниження артеріального тиску.

Спосіб застосування та дози

Дорослі приймають препарат внутрішньо, під час або після їди, запиваючи невеликою кількістю рідини.

Дозу препарату та тривалість курсу лікування встановлюють індивідуально з урахуванням ступеня тяжкості захворювання і реакції хворого на лікування.

Залежно від клінічної картини, в кожному окремому випадку основну дозу слід вводити поступово. У пацієнтів з порушеною функцією печінки може виникнути необхідність у ретельному моніторингу її стану, а в тяжких випадках – у зниженні дози.

Артеріальна гіпертензія. Початкова доза 10 мг (1 таблетка) 2 рази на добу. При необхідності дозу можна поступово протягом 7-14 днів підвищувати до 20-30 мг (2-3 таблетки) 2 рази на добу.

Стенокардія. Початкова доза 10 мг (1 таблетка) 2 рази на добу. При необхідності дозу можна поступово через 4-5 днів підвищувати на 10 мг (на 1 таблетку) в кожен прийом.

Максимальна добова доза 60 мг (6 таблеток).

Побічні реакції

З боку серцево-судинної системи: набряки, вазодилатація, гіпотензія, тахікардія, аритмії, припливи, гіперемія шкіри обличчя, відчуття жару, посилене серцебиття, втрата свідомості; рідко – посилення серцевої недостатності, у деяких пацієнтів, особливо з тяжким обструктивним порушенням коронарних артерій на початку лікування або при підвищенні дози можлива поява нападів стенокардії аж до розвитку інфаркту міокарда.

З боку дихальної системи: носова кровотеча, закладеність носа; дуже рідко – диспное.

З боку центральної і периферичної нервової системи, органів почуття: головний біль, запаморочення, слабкість, підвищена стомлюваність, сонливість, вертиго, мігрень; рідко – парестезія, ди-зестезія; дуже рідко – зміна зорового сприйняття, порушення чутливості в руках та ногах, тремор.

З боку системи травлення: часто – запор; рідко – нудота, диспепсія, метеоризм, сухість у роті, біль у шлунково-кишковому тракті та абдомінальний біль, підвищення апетиту; дуже рідко при тривалому застосуванні – порушення функції печінки (підвищення рівня печінкових трансаміназ, печінковий холестаз), гіперплазія ясен, блювання.

З боку системи кровотворення: рідко – анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія (іноді з проявом пурпури).

Психічні розлади: реакції тривожності, розлади сну.

Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк (включаючи набряк гортані), кропив’янка, шкірний свербіж, висипання; рідко – ексфоліативний дерматит; дуже рідко – анафілактична/анафілактоїдна реакція.

Інші: відчуття нездужання, припухлість і почервоніння рук та ніг, еритема, м’язові судоми, на-бряки суглобів, поліурія, дизурія, еректильна дисфункція, неспецифічний біль, гарячка; дуже рідко – фотодерматит, гіперглікемія, гінекомастія (у пацієнтів літнього віку), підвищення маси тіла.

Передозування

Симптоми: головний біль, гіперемія шкіри обличчя, виражена артеріальна гіпотензія, брадикардія, аритмія, тахікардія, гіперглікемія, метаболічний ацидоз, гіпоксія, кардіогенний шок, що супроводжується набряком легенів. У тяжких випадках – колапс з втратою свідомості аж до коми, уповільнення атріовентрикулярної провідності.

Лікування: найважливішими терапевтичними заходами є видалення препарату з організму та відновлення стабільності функціонування серцево-судинної системи.

Після перорального застосування рекомендується повністю випорожнити шлунок, якщо необхідно, у комбінації з промиванням тонкого кишечнику, для запобігання абсорбції діючої речовини.

При застосуванні проносних засобів слід враховувати, що антагоністи кальцію призводять до зниження тонусу мускулатури кишечнику аж до атонії кишечнику. Оскільки для ніфедипіну характерний високий ступінь зв’язування з білками плазми крові та відносно невеликий об’єм розподілу, гемодіаліз неефективний, проте рекомендується проведення плазмаферезу.

Брадикардію можна усунути β-симпатоміметиками. При уповільненні серцевого ритму, що загрожує життю, рекомендується застосування штучного водія ритму.

Терапевтичним антидотом ніфедипіну є кальцій (10-20 мл 10 % розчину кальцію хлориду або глюконату одноразово, а потім відповідно до показань – у вигляді тривалої інфузії). Унаслідок цього сироваткові рівні кальцію можуть досягти верхньої межі норми або бути дещо підвищеними. При вираженому зниженні артеріального тиску показане внутрішньовенне введення допаміну або добутаміну, адреналіну або норадреналіну. До додаткового введення рідини слід підходити дуже обережно, оскільки при цьому підвищується небезпека перенавантаження серця. При порушенні провідності – атропін, ізопреналін або штучний водій ритму. При розвитку серцевої недостатності показані глікозиди.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Застосування ніфедипіну протипоказане під час вагітності (до 20 тижнів).

Результати відповідних і добре контрольованих досліджень застосування препарату вагітним жінкам відсутні. Дослідження на тваринах показали ембріотоксичність, фетотоксичність та тератогенність препарату.

Ніфедипін потрапляє у грудне молоко, тому під час застосування препарату слід припинити годування груддю.

На підставі наявних клінічних доказів специфічний пренатальний ризик не був встановлений, хоча повідомлялося про підвищення частоти випадків перинатальної асфіксії, пологів шляхом кесаревого розтину, а також передчасних пологів та внутрішньоутробної затримки росту. Остаточно не з’ясовано, чи є ці повідомлення наслідком наявності гіпертензії, її терапії або специфічного ефекту препарату.

Наявної інформації недостатньо, щоб виключити серйозні побічні ефекти на плід або новона-роджених дітей. Зважаючи на це, застосування препарату під час вагітності після 20 тижнів потребує дуже ретельної оцінки співвідношення ризику та користі від лікування, і питання про терапію препаратом слід розглядати тільки у випадку, коли всі інші тактики лікування або не показані, або виявилися неефективними.

Діти

Препарат протипоказаний дітям віком до 14 років.

Особливості застосування

На початку лікування препаратом, особливо при одночасному застосуванні блокаторів b-адренорецепторів, можливе виникнення артеріальної гіпотензії і/або посилення явищ застійної серцевої недостатності. У подібних випадках, а також при призначенні препарату пацієнтам з хронічною серцевою недостатністю, тяжкими порушеннями мозкового кровообігу, цукровим діабетом, порушеннями функцій печінки і нирок, гіповолемією слід уникати призначення ніфедипину в високих дозах, лікування проводять під контролем лікаря. Слід з особливою обережністю призначати Фенігідин пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, за умов злоякісної артеріальної гіпотензії або гіповолемії (зменшення об’єму циркулюючої крові), оскільки розширення кровоносних судин може спричинити у них значне зниження артеріального тиску.

В окремих експериментах щодо запліднення «in vitro» виявлено, що антагоністи кальцію, зокрема ніфедипін, можуть призводити до оборотних біохімічних змін сперматозоїдів, що, у свою чергу, може погіршити їх функцію. У випадку невдалих спроб запліднення в умовах «in vitro» при відсутності інших причин, антагоністи кальцію, такі як ніфедипін, можна розглядати як можливу причину цього.

При застосуванні ніфедипіну одночасно з внутрішньовенним введенням магнію сульфату необхідний ретельний моніторинг артеріального тиску через можливість його значного зниження, що може зашкодити матері та плоду.

Для пацієнтів літнього віку та хворих, які отримують комбіновану терапію (антигіпертензивну, антиангінальну), дози необхідно зменшити.

Фенігідин може затримувати виведення серцевого глікозиду дигоксину з організму.

За хворими зі зниженою функцією печінки встановлюють ретельне спостереження; у разі необхідності знижують дозу препарату.

Ніфедипін може викликати зміни деяких біохімічних показників крові (лужної фосфатази, лактатдегідрогенази, аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази), що, як правило, не супроводжується клінічними ознаками (хибнопозитивна реакція Кумбса), хоча можливий розвиток холестазу і жовтяниці.

Пацієнти з порушеною функцією печінки потребують ретельного моніторингу, а в тяжких ви-падках – зниження дози.

Пацієнтам з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази або порушенням всмоктування глюкози-галактози не слід призначати Фенігідин.

При появі на фоні лікування болю за грудниною препарат слід відмінити.

Сік грейпфрута підвищує рівень ніфедипіну в крові, посилюючи і продовжуючи його дію.

Ніфедипін чутливий до впливу світла. Для того, щоб забезпечити захист препарату від впливу світла, таблетки слід виймати з упаковки безпосередньо перед прийомом.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Необхідна обережність при роботі з транспортними засобами або такій роботі, що вимагає підвищеної уваги, тому що можливе запаморочення, особливо на початку лікування.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Ніфедипін метаболізується через систему цитохрому Р450 ЗА4, розташовану в слизовій оболонці кишечнику та печінці. Зважаючи на це, препарати, які інгібують або індукують цю систему ферментів, можуть змінювати ефект «першого проходження» (після перорального застосування) або кліренс ніфедипіну.

При застосуванні ніфедипіну разом з нижчезазначеними препаратами слід приймати до уваги ступінь і тривалість взаємодії.

Трициклічні антидепресанти, вазодилататори – одночасний прийом призводить до посилення гіпотензивної дії.

Рифампіцин – значно індукує систему цитохрому Р450 ЗА4. При одночасному застосуванні з рифампіцином біодоступність ніфедипіну значно знижується, і, таким чином, його ефективність зменшується. Зважаючи на це, застосування ніфедипіну з рифампіцином протипоказане.

Препарати, що пригнічують систему цитохрому Р450 ЗА4 – при одночасному застосуванні можуть призводити до збільшення концентрації ніфедипіну у плазмі крові, необхідно контролювати артеріальний тиск та, в разі необхідності, слід розглянути питання про зниження дози ніфедипіну. До цих препаратів належать:

Дигоксин, теофілін – одночасний прийом призводить до підвищення рівня концентрації дигоксину та теофіліну у плазмі крові (можливі прояви симптомів передозування дигоксину, можливо, необхідно буде зменшити дози глікозидів після визначення рівня концентрації дигоксину у плазмі крові).

Хінупристин, далфопістин, циметидин – при одночасному застосуванні спостерігається підвищення концентрації ніфедипіну у плазмі крові.

Вінкристин – при одночасному застосуванні скорочується виведення вінкристину, отже, необхідно буде зменшити дози.

Цефалоспорини – одночасний прийом призводить до підвищення концентрації цефалоспоринів у плазмі крові.

Нефазодон – при одночасному застосуванні обох препаратів не можна виключати збільшення концентрації ніфедипіну у плазмі крові.

Вальпроєва кислота – одночасний прийом призводить до підвищення концентрації ніфедипіну у плазмі крові.

Цизаприд – одночасне застосування може призводити до збільшення концентрації ніфедипіну у плазмі крові.

Протиепілептичні засоби, які індукують систему цитохрому Р450 ЗА4, такі як фенітоїн, карбамазепін та фенобарбітал. При одночасному застосуванні з фенітоїном біодоступність ніфедипіну знижується, а ефективність послаблюється, тому необхідно контролювати клінічну відповідь на терапію ніфедипіном та, у разі необхідності, розглянути питання про підвищення дози ніфедипіну. У разі підвищення дози ніфедипіну під час одночасного застосування обох препаратів, при відміні фенітоїну слід розглянути питання про зниження дози ніфедипіну.

Формальних клінічних досліджень для вивчення імовірності потенційної взаємодії ніфедипіну та карбамазепіну або фенобарбіталу не проводилось. Відомо, що обидва препарати знижують кон-центрацію у плазмі крові структурно подібного блокатора кальцієвих каналів німодипіну внаслідок індукції ферментів. Зважаючи на це, не можна виключати зниження концентрації ніфедипіну у плазмі крові та зменшення ефективності.

Антигіпертензивні препарати – ніфедипін може збільшувати ефект антигіпертензивних препаратів, що застосовуються одночасно з ним, таких як:

При одночасному застосуванні ніфедипіну з β-блокаторами необхідний ретельний моніторинг пацієнта через значне зниження артеріального тиску та поодинокі випадки загострення серцевої недостатності.

Хінідин – в окремих випадках спостерігалося зниження рівня хінідину, а при відміні ніфедипіну – різке збільшення концентрації хінідіну у плазмі крові. Тому при одночасному застосуванні або відміні ніфедипіну рекомендується проводити моніторинг концентрації хінідину у плазмі крові, а в разі необхідності – відкоригувати дозу хінідину. Слід ретельно контролювати артеріальний тиск при включенні хінідину у схему терапії ніфедипіном. У разі необхідності дозу ніфедипіну слід зменшити.

Такролімус – в окремих випадках дозу такролімусу при одночасному застосуванні з ніфедипіном можна зменшити. Слід проводити моніторинг концентрації такролімусу у плазмі крові та, в разі необхідності, слід розглянути питання при зниження дози такролімусу.

Застосування ніфедипіну може призвести до отримання хибнопідвищенних результатів при спектрофотометричному визначенні концентрації ванілін-мідевої кислоти в сечі (проте при застосуванні методу високоефективної рідинної хроматографії цей ефект не спостерігається).

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Антигіпертензивний, антиангінальний засіб. Селективний блокатор кальцієвих каналів L-типу. Гальмує трансмембранне надходження іонів кальцію в клітини гладеньких м'язів кардіоміоцитів і артеріальних судин.

Усуває та попереджує вазоспазм, розширює коронарні і периферичні (артеріальні) судини, знижує артеріальний тиск, у тому числі в легеневій артерії, загальний периферичний опір судин та післянавантаження на серце. Збільшує коронарний кровотік, оптимізує функцію міокарда, зменшує потребу міокарда в кисні. Виявляє незначну негативну інотропну дію, не пригнічуючи автоматизм і провідність міокарда.

Незначною мірою гальмує агрегацію тромбоцитів, вірогідно сповільнює процес атерогенезу при тривалому застосуванні, поліпшує постстенотичну циркуляцію при атеросклерозі, позитивно впливає на церебральну гемодинаміку. Знижує тонус міометрія (токолітична дія).

Початок дії настає через 20-30 хв після прийому препарату, антигіпертензивний ефект зберігається протягом 4-6 год.

Фармакокінетика. Після прийому внутрішньо швидко і повністю всмоктується в системний кровоток. Біодоступність складає 40-60 % унаслідок ефекту «першого проходження» через печінку. Мак-симальна концентрація у крові досягається через 30 хв. З білками плазми крові зв'язується близько 90 % прийнятої дози.

Період напіввиведення складає 2-4 години. Високий ступінь зв'язування ніфедипіну з білками слід враховувати при його призначенні хворим з гіпопротеїнеміями, при яких можливе значне збільшення вмісту вільної фракції препарату в крові. У незначних кількостях проходить через гемато-енцефалічний і плацентарний бар'єри, проникає у грудне молоко. Практично повністю метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів. Близько 80 % виводиться нирками у вигляді метаболітів, 15 % – через кишечник.

У пацієнтів літнього віку і при порушенні функції печінки внаслідок уповільнення метаболізму і зменшення печінкового кровотоку знижується загальний кліренс і в 1,5 раза збільшується період напіввиведення ніфедипіну, що диктує необхідність зниження дози препарату.

Основні фізико-хімічні властивості

таблетки жовтого або зеленувато-жовтого кольору, плоскоциліндричні, з фаскою.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Для захисту від дії вологи та світла зберігати в оригінальній упаковці. Зберігати у недоступному для дітей місці!

Упаковка

По 10 таблеток у блістері; 5 блістерів у пачці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

ПАТ «Луганський хіміко-фармацевтичний завод».

Місцезнаходження

Україна, 91019, м. Луганськ, вул. Кірова, 17.

Аналоги препарата: Фенігідін