Медичний порталПрепаратиЦЦисплатин

Цисплатин - инструкция, аналоги

Международное название:

Cisplatin

Тип:

Медичний препарат

Производитель:

Сіндан Фарма СРЛ

Страна производства:

Румыния

Форма выпуска:

Цисплатин концентрат д /приг. р-на д / інф., 1 мг / мл по 10 мл у флак. №1
Цисплатин концентрат д /приг. р-на д / інф., 1 мг / мл по 50 мл у флак. №1

Категория отпуска:

по рецепту

Дополнительноя информация

Оригинал/Дженерик:

Нет данных

Разрешен в России:

Да

Разрешен в ЕС:

Нет данных

Разрешен в США:

Нет данных

Вождение авто:

Не рекомендовано

Грудным детям:

Нет данных

Кормящим:

Не рекомендовано

Беременным:

Не рекомендовано

Инструкция по применению

Склад

Діюча речовина:

1 мл концентрату містить 1,0 мг цисплатину;

допоміжні речовини: натрію хлорид, кислота хлористоводнева, вода для ін'єкцій.

Лікарська форма

Концентрат для приготування розчину для інфузій.

Фармакотерапевтична група

Антинеопластичні засоби. Сполуки платини. Код АТС L01XA01.

Показання

Цисплатин застосовується як самостійно, так і в комбінації з іншими протипухлинними засобами для лікування поширених або метастатичних злоякісних захворювань, зокрема: раку яєчка (як паліативний засіб і в комплексі лікувальної поліхіміотерапії), раку яєчника (ІІІ і ІV стадій), плоскоклітинної епітеліоми голови та шиї (як паліативний засіб).

Цисплатин також ефективний при раку легені, раку уротелію, цервікальних пухлинах.

Протипоказання

Цисплатин протипоказаний пацієнтам:

Спосіб застосування та дози

Концентрат для приготування розчину для інфузій Цисплатин 1 мг/мл перед застосуванням має бути розведений. Розчин для інфузій можна вводити лише шляхом внутрішньовенного вливання.

При приготуванні розчину препарату і його введенні не можна застосовувати інструменти з частинами, що містять алюміній, якщо вони можуть контактувати з препаратом (це стосується систем для внутрішньовенних вливань, голок, катетерів, шприців тощо).

Інфузійні розчини повинні готуватися в асептичних умовах. Для розведення концентрату можуть використовуватися: 0,9% розчин хлориду натрію;

суміш 0,9% розчину хлориду натрію і 5% розчину глюкози у співвідношенні 1:1 (концентрація хлориду натрію – 0,45%, глюкози – 2,5%).

У разі неможливості попередньої гідратації перед лікуванням Цисплатином концентрат також може розводитися сумішшю 0,9% розчину хлориду натрію і 5% розчину манітолу у співвідношенні 1:1 (концентрація хлориду натрію – 0,45%, манітолу – 2,5%).

Приготування розчинів для інфузій

Необхідна кількість (доза) концентрату для приготування розчину для інфузій, розрахована згідно з наведеними далі рекомендаціями, розводиться 1–2 л одного із зазначених вище розчинів.

Можна застосовувати лише прозорі, безбарвні розчини без механічних включень.

Дозволяється лише одноразове використання флаконів.

Дози

Дози цисплатину визначаються залежно від діагнозу, очікуваної реакції хворого, а також залежно від того, застосовується Цисплатин самостійно чи як складова комбінованої хіміотерапії. Наведені нижче рекомендації щодо доз стосуються як дорослих, так і дітей.

При монотерапії рекомендуються такі схеми лікування:

одноразове введення 50–120 мг/м2 поверхні тіла кожні 3–4 тижні;

щоденне введення 15–20 мг/м2 поверхні тіла протягом 5 днів кожні 3–4 тижні.

Рішення про початок наступного курсу лікування можна приймати лише після комплексної оцінки стану пацієнта (див. розділ "Особливості застосування").

Якщо у пацієнта є порушення функції нирок або пригнічена функція кісткового мозку, дози препарату слід відповідним чином знижувати.

Приготовлені інфузійні розчини вводяться шляхом внутрішньовенного вливання тривалістю 6–8 годин.

Щоб викликати достатній діурез під час і після введення цисплатину, за 2–12 годин до введення препарату має починатися адекватна гідратація організму і тривати щонайменше 6 годин після закінчення інфузії цисплатину. Гідратація здійснюється шляхом внутрішньовенного вливання:

0,9% розчину хлориду натрію або суміші 0,9% розчину хлориду натрію і 5% розчину глюкози у співвідношенні 1:1.

Гідратація до лікування цисплатином:

проводиться зі швидкістю 100–200 мл/год протягом 6–12 годин.

Гідратація після лікування Цисплатином:

вливається ще 2 л одного із зазначених вище розчинів зі швидкістю 100–200 мл/год протягом 6–12 годин.

Якщо після гідратації екскреція сечі менша за 100–200 мл/год, може бути необхідним проведення форсованого діурезу. Для цього пацієнту внутрішньовенно вводять 37,5 г манітолу у вигляді 10% розчину (375 мл) або застосовують діуретики (за умови нормальної функції нирок). Манітол або діуретики також необхідно призначати у випадках, коли доза Цисплатину перевищує 60 мг/м2 поверхні тіла.

Необхідно, щоб пацієнти вживали велику кількість рідини протягом 24 годин після вливання Цисплатину для забезпечення достатньої екскреції сечі.

Побічні реакції

Небажані побічні ефекти залежать від дози Цисплатину і можуть мати кумулятивний характер.

Нефротоксичність.

Незначні оборотні порушення функції нирок можуть спостерігатися після одноразового застосування Цисплатину у середніх дозах (20–50 мг/м2 поверхні тіла). При введенні Цисплатину у високих дозах (50–120 мг/м2 поверхні тіла) або щоденному застосуванні Цисплатину може розвинутися ниркова недостатність з некрозом канальців, що виявляється у вигляді уремії або анурії. Ниркова недостатність може бути необоротною.

Нефротоксичність має кумулятивний характер. Вона виявляється переважно через 2–14 діб після введення першої дози Цисплатину. Концентрації креатиніну і сечовини у сироватці можуть підвищуватися. Форсований діурез і гідратація перед введенням Цисплатину і після вливання зменшують ризик нефротоксичності. У разі відсутності достатньої гідратації після введення разової дози 50 мг/м2 поверхні тіла симптоми нефротоксичності спостерігаються у 28–36% пацієнтів.

Можлива гіперурикемія (асимптоматична або із симптомами подагри). Гіперурикемія у поєднанні з нефротоксичністю спостерігається у 25–30% пацієнтів.

Гематотоксичність. Мієлосупресія зустрічається в 25-30% пацієнтів, у котрих проводили лікування цисплатином Спостерігаються дозозалежні, кумулятивні і переважно оборотні лейкопенія, тромбоцитопенія та анемія (зі зменшенням рівня гемоглобіну). Відмічені випадки Кумбс-позитивної гемолітичної анемії (оборотної). Є літературні дані стосовно гемолізу, можливо, спричиненого Цисплатином. Після застосування Цисплатину у високих дозах імовірне сильне пригнічення функції кісткового мозку (включаючи агранулоцитоз та (або) апластичну анемію). Після введення цисплатину кількість лейкоцитів у більшості пацієнтів значно знижується між 18 та 23 днями (у 5% пацієнтів – до 1,5 ´ 109/л і нижче). Кількість тромбоцитів досягає мінімуму приблизно через 21 добу (у 10% пацієнтів вона зменшується до 50 ´ 109/л і нижче). Показники повертаються до норми приблизно через 39 діб.

Гастроентеральна токсичність. Спостерігаються анорексія, нудота, блювання, біль у ділянці шлунка та діарея звичайно через 1–4 години після застосування Цисплатину. Зазначені симптоми у більшості пацієнтів минають протягом 24 годин. Менш виражена нудота і анорексія можуть тривати до 7 діб після вливання препарату (додаткову інформацію див. у розділі "Особливості застосування"). Зрідка виникають запалення слизових оболонок ротової порожнини.

Ототоксичність. Відмічається приблизно у 30% пацієнтів, яким Цисплатин вводився у дозі 50 мг/м2 поверхні тіла. Ототоксична дія Цисплатину є кумулятивною, часом необоротною. Інколи уражається тільки одне вухо. Симптомами ототоксичності звичайно є шум у вухах та (або) порушення слуху в діапазоні високих частот (4000–8000 Гц). Порушення слуху в нормальному слуховому діапазоні (250–2000 Гц) спостерігаються у 10–15% пацієнтів. Також можлива комбінована глухота і порушення роботи вестибулярного апарата із запамороченнями. Попереднє або паралельне опромінювання зони черепа збільшує ризик втрати слуху. Після лікування Цисплатином пацієнти втрачають здатність нормально спілкуватися лише в поодиноких випадках. При лікуванні дітей ускладнення можуть бути серйознішими.

Офтальмотоксичність. Втрата зору внаслідок комбінованої терапії декількома препаратами, включаючи Цисплатин, спостерігається рідко. Відмічені поодинокі випадки набряку диска зорового нерва з порушеннями зору, проте вони є оборотними і після закінчення лікування зір відновлюється. Зафіксований лише один випадок однобічного ретробульбарного невриту з втратою гостроти зору після поліхіміотерапії з подальшим лікуванням Цисплатином.

Нейротоксичність. Під час лікування Цисплатином спостерігаються периферична невропатія (звичайно двобічна і сенсорна), зрідка – втрата смакової або тактильної функції, а також порушення церебральних функцій (що супроводжуються сплутаністю свідомості, втратою виразного мовлення, в окремих випадках – кірковою сліпотою, втратою пам'яті, паралічем). Зафіксовані випадки появи симптомів Лерміца, автономної невропатії і мієлопатії спинного мозку. Є повідомлення про порушення життєвих функцій мозку (зокрема, про один випадок гострих цереброваскулярних ускладнень, церебральний артеріїт, оклюзію сонної артерії, енцефалопатію). Якщо у пацієнта відмічено один із зазначених вище церебральних симптомів, лікування цисплатином має бути негайно припинене. Нейротоксичний вплив цисплатину може бути оборотним, проте не завжди. У 30–50% пацієнтів порушені функції не відновлюються навіть після закінчення лікування. Прояви нейротоксичної дії Цисплатину можуть відмічатися як після введення першої дози, так і після тривалої терапії.

Електроліти сироватки. Зрідка спостерігаються гіпомагніємія, гіпокальціємія, гіпонатріємія, гіпофосфатемія та гіпокаліємія зі спазмами м'язів та (або) змінами ЕКГ унаслідок ушкодження ниркової системи цисплатином (при цьому резорбція зазначених катіонів у ниркових канальцях зменшується).

Алергічні реакції. Зрідка спостерігаються анафілактичні реакції. Найчастіше це висипання, кропив'янка, еритема, свербіж. Є окремі повідомлення про гіпотензію, тахікардію, задишку, бронхоспазм, набряк обличчя і пропасницю. У таких випадках може бути необхідним лікування антигістамінними препаратами, епінефрином (адреналіном) і стероїдами.

Гепатотоксичність. Зафіксовані поодинокі випадки порушення функції печінки з підвищенням концентрацій трансаміназ сироватки, однак ці зміни є оборотними. Дуже рідко спостерігається зниження рівня альбуміну, можливо, пов'язане з лікуванням Цисплатином.

Кардіотоксичність. Зареєстровані поодинокі випадки порушень серцевого ритму, зокрема брадикардія, тахікардія та аритмія. Зрідка відмічають зміни ЕКГ. Є повідомлення про зупинку серця при лікуванні Цисплатином у комбінації з іншими цитостатиками, однак це трапляється надзвичайно рідко.

Вплив на імунну систему. Спостерігається імуносупресія.

Інше. Можливі локальні набряки і біль, еритема, виразки на шкірі та флебіт у місцях ін'єкцій після внутрішньовенного введення препарату.

Можливі металеві відкладення на яснах.

Можливі алопеція, порушення сперматогенезу та овуляції, а також болісна гінекомастія.

Є інформація про зв'язок між застосуванням Цисплатину і розвитком вторинного нелімфатичного лейкозу.

Згідно з повідомленнями декількох незалежних джерел, існує зв'язок між комбінованою хіміотерапією цисплатином та іншими препаратами і розвитком васкулярних розладів (церебральної та коронарної ішемії, порушення периферичної циркуляції крові на зразок синдрому Рейно).

Теоретично препарат є канцерогенним (виходячи з механізму дії цисплатину), проте практичних доказів цього немає.

При лікуванні Цисплатином також були зафіксовані: гіперхолестеринемія (рідко), неадекватна секреція антидіуретичного гормону (поодинокі випадки), підвищення концентрації амілази в сироватці (рідко), тромботична мікроангіопатія у поєднанні з гемолітично-уремічним синдромом (поодинокі випадки).

Часом реєструється підвищення концентрації заліза у крові.

Передозування

При передозуванні інтенсивність зазначених раніше токсичних ефектів вища. Ефективна гідратація і осмотичний діурез відразу ж після передозування можуть знизити токсичний вплив Цисплатину.

У разі значного передозування (³ 200 мг/м2 поверхні тіла) внаслідок проходження Цисплатину крізь гематоенцефалічний бар'єр може спостерігатися безпосередній вплив на респіраторний центр з виникненням загрозливих для життя респіраторних розладів і порушення кислотно-основної рівноваги.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Є підозра, що Цисплатин може спричиняти серйозні дефекти у плода, якщо він застосовується в період вагітності. Тому Цисплатин протипоказаний вагітним.

Цисплатин був виявлений у молоці ссавців під час експериментів на тваринах. Тому годування груддю під час терапії Цисплатином протипоказане.

І чоловіки, і жінки репродуктивного віку, які приймають Цисплатин, повинні користуватися контрацептивними засобами для запобігання заплідненню під час і щонайменше протягом 6 місяців після лікування препаратом. Якщо після закінчення терапії пацієнт бажає мати дітей, йому слід попередньо проконсультуватися у фахівця-генетика. Оскільки лікування Цисплатином може спричинити необоротну безплідність, чоловікам, які в майбутньому бажають стати батьками, необхідно порадитися стосовно кріоконсервації їхньої сперми до початку терапії.

Діти

У дітей перед початком наступного курсу лікування головні показники (креатинін сироватки, сечовина, лейкоцити, тромбоцити, аудіограма) повинні повертатися до відповідних вікових меж.

Особлива обережність потрібна при лікуванні пацієнтів з периферичною невропатією, не спричиненою Цисплатином, а також пацієнтів з гострими бактеріальними та вірусними інфекціями.

У разі екстравазації необхідно:

негайно припинити вливання Цисплатину;

не рухаючи голку, виконати аспірацію екстравазату з тканин і промити їх 0,9% розчином хлориду натрію, якщо застосовувалися розчини Цисплатину з концентраціями вище рекомендованих (див. розділ "Спосіб застосування та дози").

Введення цисплатину часто спричиняє нудоту, блювання, діарею. Профілактичне застосування антиеметиків може допомогти запобігти нудоті та блюванню або знизити їхньої інтенсивність.

Втрати рідини внаслідок блювання і діареї мають бути компенсовані.

Особливі заходи безпеки

Інструкції персоналу

При роботі з цисплатином, як і з іншими цитостатиками, треба бути обережним і обов'язково користуватися рукавичками, масками та захисним одягом. Маніпуляції з препаратом бажано виконувати під витяжкою. Слід уникати потрапляння розчинів на шкіру та слизові оболонки. Вагітним не слід працювати з Цисплатином.

У разі потрапляння препарату на шкіру уражене місце необхідно промити великою кількістю води і змазати кремом при появі тимчасового відчуття жару. (Примітка. У деяких осіб, чутливих до платини, можуть спостерігатися шкірні реакції.)

Невикористані розчини, інструменти та матеріали, що використовувалися при маніпуляціях з Цисплатином, мають бути знищені згідно з встановленою процедурою.

Особливості застосування

Лікування Цисплатином має здійснюватися під контролем кваліфікованого лікаря-онколога.

Для Цисплатину характерна кумулятивна ототоксична, нефротоксична та нейротоксична дія. Його токсичність посилюється при одночасному застосуванні інших медичних препаратів з токсичною дією на зазначені органи та системи.

Перед початком лікування цисплатином і перед початком кожного наступного курсу терапії необхідно знімати аудіограми.

Нефротоксична дія цисплатину послаблюється у разі адекватної гідратації перед, під час і після внутрішньовенного вливання препарату.

Перед лікуванням, у ході терапії і після лікування цисплатином необхідно контролювати:

функцію нирок, функцію печінки, функцію системи кровотворення (кількість еритроцитів, лейкоцитів і тромбоцитів); рівні електролітів сироватки (концентрації кальцію, натрію, калію, магнію).

Аналізи треба повторювати щотижня протягом усього періоду лікування цисплатином.

Наступні курси терапії не можна починати доти, доки головні показники не повернуться до норми. А саме (у дорослих):

креатинін сироватки: ≤ 130 мкмоль/л (1,5 мг/дл);

сечовина: < 25 мг/дл;

лейкоцити: > 4000/мкл (> 4,0 ´ 109/л);

тромбоцити: > 100000/мкл (> 100 ´ 109/л);

аудіограма: результати в межах нормальних показників.

У дітей перед початком наступного курсу лікування головні показники (креатинін сироватки, сечовина, лейкоцити, тромбоцити, аудіограма) повинні повертатися до відповідних вікових меж.

Особлива обережність потрібна при лікуванні пацієнтів з периферичною невропатією, не спричиненою цисплатином, а також пацієнтів з гострими бактеріальними та вірусними інфекціями.

У разі екстравазації необхідно:

негайно припинити вливання Цисплатину;

не рухаючи голку, виконати аспірацію екстравазату з тканин і промити їх 0,9% розчином хлориду натрію, якщо застосовувалися розчини цисплатину з концентраціями вище рекомендованих (див. розділ "Спосіб застосування та дози").

Введення Цисплатину часто спричиняє нудоту, блювання, діарею. Профілактичне застосування антиеметиків може допомогти запобігти нудоті та блюванню або знизити їхню інтенсивність.

Втрати рідини внаслідок блювання і діареї мають бути компенсовані.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Залежно від індивідуальної чутливості, Цисплатин може негативно впливати на здатність керувати транспортними засобами та механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

При одночасному застосуванні інших препаратів, що пригнічують функцію кісткового мозку, або променевої терапії мієлосупресивна дія Цисплатину посилюється.

Нефротоксична дія Цисплатину може посилюватися при паралельному лікуванні гіпотензивними засобами, що містять фуросемід, гідралазин, діазоксид і пропранолол.

У разі паралельного застосування Цисплатину та алопуринолу, колхіцину, пробенециду або сульфінпіразону дози останніх препаратів часом доводиться коригувати, оскільки Цисплатин спричиняє підвищення концентрації сечової кислоти у сироватці крові.

За винятком пацієнтів, які одержують цисплатин у дозах понад 60 мг/м2 поверхні тіла і у яких секреція сечі не перевищує 1000 мл за 24 години, хворим не слід призначати форсований діурез канальцевими діуретиками, оскільки це може призвести до ушкодження нирок і посилення ототоксичності.

Симптоми ототоксичної дії Цисплатину (наприклад, запаморочення, шум у вухах) можуть маскуватися при паралельному застосуванні антигістамінних препаратів, буклізину, циклізину, локсапіну, меклозину, фенотіазинів, тіоксантинів або триметобензамідів.

Нефротоксичні препарати (наприклад, цефалоспорини, аміноглікозиди) і ототоксичні лікарські засоби (приміром, аміноглікозиди) посилюють токсичну дію цисплатину на відповідні органи. Під час або після лікування цисплатином слід з обережністю призначати препарати, що виводяться переважно через нирки (наприклад, такі цитостатики, як блеоміцин і метотрексат), оскільки цисплатин уповільнює ниркову екскрецію.

При одночасному застосуванні іфосфаміду та цисплатину спостерігається посилена екскреція протеїну. Іфосфамід також потенціює ототоксичну дію цисплатину, хоча сам по собі іфосфамід не ототоксичний.

Під час одного рандомізованого дослідження було відмічено, що результати лікування цисплатином пацієнток з прогресуючим раком яєчника гірші при паралельному застосуванні піридоксину і гексаметилмеламіну.

Було встановлено, що у разі застосування паклітакселу після терапії цисплатином кліренс паклітакселу може знижуватися на 70–75%.

При комбінованому лікуванні Цисплатином, блеоміцином та етопозидом у декількох випадках було зафіксовано зниження концентрації літію у крові. Тому під час лікування рекомендується стежити за показниками літію.

Цисплатин може погіршувати абсорбцію фенітоїну і таким чином знижувати ефективність протиепілептичної терапії.

Хелатуючі сполуки на зразок пеніциламіну можуть зменшувати ефективність лікування Цисплатином.

Протягом 3 місяців після лікування Цисплатином не слід проводити вакцинацію живими вакцинами.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Цисплатин (цис-діаміндихлорплатина-ІІ) є неорганічною речовиною, що містить важкий метал – платину. Він пригнічує синтез ДНК внаслідок формування перехресних зв'язків (зшивок) всередині ниток ДНК та між ними. Синтез протеїну та РНК також пригнічується, проте не такою мірою. Цитотоксична дія Цисплатину спричинена зв'язуванням усіх основ ДНК, особливо гуаніну та аденіну в позиції N-7.

Хоча протипухлинна дія цисплатину пов'язана переважно з пригніченням синтезу ДНК, існують ще й інші механізми його впливу на новоутворення. Наприклад, Цисплатин підвищує імуногенність пухлин. Онколітична дія цисплатину нагадує дію алкілуючих речовин. Цисплатин також має імуносупресивні та антибактеріальні властивості й підвищує чутливість до опромінення.

Дія Цисплатину на клітини не залежить від фази циклу.

Фармакокінетика.

Після внутрішньовенного введення у дозі 20–120 мг/м2 поверхні тіла Цисплатин швидко розподіляється в усіх тканинах. Найвища концентрація платини спостерігається у печінці, передміхуровій залозі й нирках, дещо нижча – у сечовому міхурі, м'язах, яєчках, підшлунковій залозі й селезінці і найнижча – у кишечнику, надниркових залозах, серці, легенях, головному мозку й мозочку. Через 2 години після введення понад 90% від загальної кількості цисплатину у плазмі зв'язується з протеїнами. Цей зв'язок, імовірно, має необоротний характер. Зв'язаний з протеїнами цисплатин не має протипухлинних властивостей. Фармакокінетика цисплатину нелінійна. Без допомоги ферментів він трансформується в один або декілька метаболітів. Після внутрішньовенної ін'єкції у дозі 50–100 мг/м2 поверхні тіла спостерігається двофазне виведення цисплатину з плазми. У людей тривалість періоду напіввиведення під час першої фази (розподілу) становить 10–60 хвилин, а під час другої (термінальної) фази – 2–5 діб. Тривалість періоду напіввиведення з плазми подовжується при порушеннях функції нирок. Також вона може теоретично зростати за наявності асциту, спричиненого активним зв'язуванням Цисплатину з протеїнами.

Внаслідок екстенсивного зв'язування платини з протеїнами спостерігається довге або неповне виведення Цисплатину з організму. За період 84–120 годин із сечею виводиться 27–45% прийнятої дози. При довгих інфузіях кількість виведеного із сечею Цисплатину більша. Екскреція з фекаліями мінімальна, невелика кількість платини виявляється у жовчному міхурі та товстому кишечнику.

Основні фізико-хімічні властивості

прозорий розчин, злегка жовтуватого кольору.

Несумісність

Цисплатин реагує з алюмінієм з утворенням чорного платинового осаду. Тому при маніпуляціях з препаратом не можна використовувати інструменти, що містять алюміній.

Концентрат Цисплатин не можна змішувати з жодними медичними препаратами, за винятком розчинів, перелічених у розділі "Спосіб застосування та дози". Концентрат не можна розводити 5% розчином глюкози або 5% розчином манітолу, а лише їхніми сумішами з 0,9% розчином хлориду натрію.

Антиоксиданти (наприклад, метабісульфіт натрію), бікарбонати (бікарбонат натрію), сульфати, фторурацил і паклітаксел можуть інактивувати цисплатин в інфузійних системах.

Термін придатності

Термін придатності – 1,5 роки.

Термін придатності розведеного розчину для інфузій – 24 години.

Після розведення концентрату Цисплатин 1 мг/мл 0,9% розчином хлориду натрію, сумішшю 0,9% розчину хлориду натрію і 5% розчину глюкози у співвідношенні 1:1 або сумішшю 0,9% розчину хлориду натрію і 5% розчину манітолу у співвідношенні 1:1 одержаний інфузійний розчин з концентрацією Цисплатину 0,1 мг/мл є фізично і хімічно стабільним протягом 24 годин у разі його зберігання при температурі 25 °C у скляному посуді.

З мікробіологічної точки зору, розведений розчин слід використовувати негайно. Якщо розчин для інфузій не використовується відразу ж, за терміном і умовами його зберігання має стежити відповідальна особа. Період зберігання розчину звичайно не повинен перевищувати 24 години при температурі 2–8 °C, якщо він не розводився в контрольованих асептичних умовах.

Умови зберігання

Зберігати в сухому, захищеному від світла місці, при температурі не вище 25 °C. Зберігати в місцях, недоступних для дітей.

Упаковка

Концентрат для приготування розчину для інфузій 1мг/мл,

По 10 мл або 50 мл препарату у скляних флаконах, що закриті гумовими пробками та обжаті алюмінієвими ковпачками з поліпропіленовими дисками жовтого кольору.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Сіндан Фарма СРЛ

Місцезнаходження

Бульвар Іона Михалаче,11, 011171, Бухарест, Румунія 

Аналоги препарата: Цисплатин