Медичний порталПрепаратиЦЦефазолін-міп

Цефазолін-міп - инструкция, аналоги

Международное название:

Cefazolin

Тип:

Медичний препарат

Производитель:

«Хефасаар», Хіміко-фармацевтична фабрика з обмеженою відповідальністю, Німеччина / Chephasaar Chem.- pharm. Fabrik GmbH, Germany.

Страна производства:

Германия

Форма выпуска:

Цефазолін-Міп порошок для р-ну д / ін. по 1 г у флак. № 1
Цефазолін-Міп порошок для р-ну д / ін. по 1 г у флак. № 10
Цефазолін-Міп порошок для р-ну д / ін. по 2 г у флак. № 1
Цефазолін-Міп порошок для р-ну д / ін. по 2 г у флак. № 10

Категория отпуска:

по рецепту

Дополнительноя информация

Оригинал/Дженерик:

Нет данных

Разрешен в России:

Да

Разрешен в ЕС:

Нет данных

Разрешен в США:

Нет данных

Вождение авто:

Нет данных

Грудным детям:

Противопоказаний нет

Кормящим:

Не рекомендовано

Беременным:

Не рекомендовано

Инструкция по применению

Склад

діюча речовина: cefazolin;

1 флакон містить цефазоліну натрієвої солі у перерахуванні на цефазолін 1 г або цефазоліну натрієвої солі у перерахуванні на цефазолін 2 г.

Лікарська форма

Порошок для розчину для ін‘єкцій.

Фармакотерапевтична група

Протимікробні засоби для системного застосування. Цефалоспорини першої генерації.

Код ATC J01D B04

Показання

Лікування інфекцій, спричинених чутливими до препарату грампозитивними та грамнегативними мікроорганізмами:

Протипоказання

Підвищена чутливість до антибіотиків цефалоспоринового ряду і пеніциліну; вагітність або період годування груддю. Цефазолін-МІП не призначають недоношеним дітям та дітям віком до 1 місяця.

Спосіб застосування та дози

Перед початком терапії із застосуванням цефазоліну необхідно виключити наявність у пацієнта підвіщеної чутливості до антибіотика, зробивши шкірну пробу.

Цефазолін-МІП вводять внутрішньом'язово або внутрішньовенно (струминно або краплинно).

Для внутрішньом'язового введення вміст флакона ех tетроrе розводять у 4-5 мл 0,9 % розчину натрію хлориду чи стерильної води для ін'єкцій і вводять глибоко у м'яз.

Для внутрішньовенного струминного введення разову дозу препарату розводять у 10 мл 0,9 % розчину натрію хлориду і вводять повільно протягом З-5 хв.

При внутрішньовенному краплинному введенні препарат (1-2 г) розчиняють у 250 мл 0,9 % розчину натрію хлориду або 5 % розчину глюкози; введення здійснюють протягом 20-30 хв (швидкість введення 60-80 крапель на хвилину).

Добова доза препарату становить для дорослих від 1 г до 4 г і залежить від тяжкості інфекції, виду збудника та його чутливості до антибіотика.

При життєво небезпечних інфекціях добову дозу можна збільшити до 12 г на добу.

Дітям віком старше 1 місяця препарат призначають у добовій дозі 20-50 мг/кг маси тіла (за 3-4 введення), при тяжких інфекціях − 90-100 мг/кг (максимальна доза). Середня тривалість лікування становить 7-10 днів.

При призначенні препарату пацієнтам із порушенням функції нирок режим дозування необхідно відповідно змінити. У дорослих схему лікування коригують, зменшуючи дозу препарату і збільшуючи інтервали між введеннями. Початкова доза препарату, незалежно від ступеня порушення функції нирок, становить 0,5 г.

Рекомендовані дози для лікування дорослих із порушенням функції нирок:

При порушенні функції нирок у дітей спочатку вводиться звичайна разова доза препарату, потім наступні дози коригують з урахуванням ступеня ниркової недостатності.

Дітям з помірним порушенням функції нирок (кліренс креатиніну 40-70 мл/хв) призначають 60 % добової дози препарату 2 рази на добу кожні 12 годин; при кліренсі креатиніну 20-40 мл/хв – 25 % добової дози 2 рази на добу кожні 12 годин; при значному порушенні функції нирок (кліренс креатиніну 5-20 мл/хв) – 10 % середньої добової дози кожні 24 години.

Побічні реакції

Алергічні реакції

Можливі алергічні реакції (кропив‘янка, дерматит, гіперемія, дуже рідко – анафілаксія), свербіж, почервоніння, висипання, у тому числі зниження артеріального тиску, сироваткова хвороба, мультиформна еритема, токсичний епідермальний некроліз, транзиторне підвищення рівня амінотрансфераз у крові, ангіоневротичний набряк.

Порушення з боку системи крові та лімфатичної системи

У поодиноких випадках прийом цього лікарського засобу має тимчасовий вплив на лабораторні показники крові, у цьому проявляється токсичний та алергічний характер впливу у формі лейкопенії, еозинофілії, нейтропенії і тромбоцитопенії.

При прийомі препарату також може спостерігатися агранулоцитоз, гемолітична анемія, апластична анемія, панцитопенія.

Рідко: збільшення протромбінового часу, гіпопротромбінемія, зниження гематокриту.

Плазматичні порушення згортання крові і як наслідок – кровотечі. Під загрозою знаходяться пацієнти з факторами ризику, які ведуть до нестачі вітаміну К або впливають на інші механізми згортання крові як і пацієнти із захворюваннями, які можуть спричинити або посилити кровотечі, можуть виникнути геморагії.

Шлунково-кишкові розлади

Часто виникають анорексія, діарея, які часом супроводжуються нудотою, блюванням або болем у животі та метеоризмом. Ці симптоми зазвичай легкого характеру і часто виникають під час прийому, але минають після припинення прийому. Дуже рідко під час лікування може розвинутися псевдомембранозний коліт.

Розлади з боку печінки та біліарної системи

Дуже рідко: холестаз, гепатит.

Лабораторні тести

У поодиноких випадках спостерігаються транзиторне підвищення рівня АЛТ, АСТ, лужної фосфатази, збільшення рівня білірубіну, ЛДГ, підвищення вмісту сечовини та креатиніну в сироватці крові, позитивні прямі і непрямі тести Кумбса.

Розлади з боку сечовидільної системи

Рідко повідомлялося про інтерстиціальний нефрит, нефропатію, ниркову недостатність та інші порушення функції нирок (найчастіше – у тяжкохворих пацієнтів), свербіж зовнішніх статевих органів, свербіж у періанальній ділянці, кандидоз статевих органів, вагініт.

Неврологічні розпади

Особливо при передозуванні чи неправильно призначеному дозуванні можуть спостерігатися судоми, головний біль, запаморочення, парестезії, тривожні стани, збудження, міоклонії та спазми.

Інші побічні ефекти

У поодиноких випадках відзначалися випадки розвитку флебіту, тромбофлебіту та геморагій при внутрішньовенному введенні. При тривалому застосуванні може розвинутися суперінфекція, спричинена стійкими до препарату збудниками. Можлива поява генітального кандидозу та вагініту, блідість шкіри, тахікардія, гіперактивність, медикаментозна гарячка, кандидоз ротової порожнини.

Передозування

Парентеральне введення необгрунтовано високих доз Цефазоліну-МІП може спричинити запаморочення, парестезії та головний біль. При передозуванні препаратом чи його кумуляції у хворих із хронічною нирковою недостатністю можуть виникнути нейротоксичні явища, при цьому відзначається підвищена судомна готовність, генералізовані клоніко-тонічні судоми, блювання і тахікардія.

Відхилення від норми у показниках лабораторних аналізів можуть включати: підвищення рівня креатиніну, азоту сечовини крові, печінкових ферментів і білірубіну, позитивний тест Кумбса, тромбоцитоз, тромбоцитопенію, еозинофілію, лейкопенію та подовження протромбінового часу.

Лікування.

У випадках тяжкого передозування рекомендована загальнопідтримуюча терапія та моніторинг гематологічної, ниркової та печінкової функцій і системи коагуляції крові до стабілізації стану пацієнта. У разі виникнення судом препарат слід негайно відмінити. При клінічних показаннях проводять протисудомну терапію. Рекомендована загальна підтримуюча терапія.

У випадках тяжкого передозування рекомендовані заходи щодо прискорення виведення препарату з організму. Специфічного антидоту не існує. Препарат виводиться з організму під час гемодіалізу; перитонеальний діаліз − менш ефективний.

Застосування у період вагітності або годування груддю

У період вагітності застосування препарату протипоказане.

У період годування груддю у немовлят не виключені такі прояви як діарея і колонізація грибковою мікрофлорою, тому під час лікування Цефазоліном-МІП годування груддю слід припинити.

Діти

Препарат не застосовують дітям віком до 1 місяця та недоношеним дітям.

Особливості застосування

До початку лікування цефазоліном слід встановити, чи були у пацієнта в анамнезі реакції гіперчутливості до цефалоспоринів, пеніцилінів або до інших препаратів.

У разі появи алергічних реакцій препарат слід відмінити і призначити десенсибілізуючу терапію. При тяжких гострих алергічних реакціях може бути потрібним введення епінефрину (адреналіну) та проведення інших невідкладних заходів. Слід пам'ятати про можливість розвитку перехресних алергічних реакцій з іншими цефалоспориновими антибіотиками, а також з антибіотиками пеніцилінового ряду. Пацієнти, про яких повідомлялося, що вони мали тяжкі реакції гіперчутливості (у тому числі анафілаксію), мали алергію на обидва препарати. Антибіотики слід обережно призначати всім пацієнтам, в анамнезі яких були будь-які форми алергічної реакції, особливо на медичні препарати.

Під час лікування препаратом можуть відзначатися псевдопозитивні результати тестів на глюкозу, проведених з використанням розчину Бенедикта, розчину Фелінга або таблеток Клінітест унаслідок абсорбції цефалоспоринів на поверхні мембран еритроцитів і вступати у взаємодію з антитілами, спрямованими проти препарату. При такій реакції може виникати перехресна реактивність з пеніцилінами.

При тяжкому порушенні функції нирок з гломерулярним показником менше 55 мл/хв велика ймовірність кумуляції цефазоліну. Тому необхідне відповідне зменшення дозування або збільшення інтервалу між прийомами препарату.

При тяжкій і тривалій діареї не можна виключати розвиток псевдомембранозного коліту. При цьому терапію цефазоліном негайно припиняють та призначають адекватну терапію, що включає пероральний прийом, наприклад, ванкоміцину по 250 мг 4 рази на день. Прийом засобів, що пригнічують перистальтику, протипоказаний.

Антибіотики широкого спектра дії слід призначати з обережністю пацієнтам зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі, особливо колітом. Тривале застосування цефазоліну може призвести до надмірного росту нечутливих організмів. Уважне спостереження за станом пацієнта є необхідним. Якщо під час лікування виникає суперінфекція, слід вжити відповідних заходів, зокрема – періодично проводити дослідження чутливості мікрофлори до препарату.

Коли цефазолін призначають пацієнтам з порушенням функції нирок, денну дозу слід зменшити, щоб уникнути токсичності. Корекція дози для пацієнтів геріатричної групи з нормальною функцією нирок не потрібна.

Цефазолін-МІП може у рідких випадках призводити до порушень згортання крові. Тому у пацієнтів із захворюваннями, які можуть призвести до кровотеч (наприклад, виразка шлунка або дванадцятипалої кишки), як і у пацієнтів з порушеннями згортання крові (наприклад, гемофілія, тромбоцитопенія), необхідно здійснювати контроль протромбінового індексу.

Препарат не впливає на результати тестів на глюкозу, проведених за допомогою ферментативних методів, але може спотворювати результати визначення вмісту глюкози в сечі неферментативними методами.

У випадку нещодавньої, що передувала призначенню цефазоліну, тривалої терапії антикоагулянтами необхідно контролювати протромбіновий індекс.

Для застосування придатні тільки прозорі свіжоприготовлені розчини препарату.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Немає клінічних даних щодо впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами. 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Пробенецид

Екскреція Цефазоліну-МІП знижується при одночасному застосуванні з пробенецидом. Пробенецид уповільнює екскрецію, сприяє кумуляції, тривалому підвищенню концентріції препарату в крові.

Антикоагулянти

Одночасне застосування цефазоліну з антикоагулянтами може призвести до плазматичних порушень системи згортання крові. Тому при одночасній терапії з медикаментами, які впливають на згортання крові (гепарин, пероральні антикоагулянти), потрібно постійно контролювати показники згортання крові.

Аміноглікозиди/діуретики

Сполучення цефазоліну з аміноглікозідами не виключає підвищення нефротоксичної дії аміноглікозидив та діуретиків. Тому при одночасній терапії здійснюють контроль показників функції нирок.

Препарат не слід застосовувати одночасно з фуросемідом, етакриновою кислотою.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Цефазолін-МІП − антибіотик широкого спектра антимікробної (бактерицидної) дії. Як і пеніциліни, пригнічує синтез клітинної стінки бактерій. Активний щодо грампозитивних мікроорганізмів роду Staphylococcus sрр., (які продукують і не продукують пеніциліназу), більшості штамів Streptococcus spp., у тому числі пневмококів, Согіnebacterium diphtheria; грамнегативних мікроорганізмів, включаючи Еscherichia соli, Salmonella sрр., Shigella sрр., Наеmophilus influenzae, Enterobacter aerogenes, Neisseria gonorrhoeae. Неактивний щодо індолпозитивних штамів протею (Рroteus morgani, P.vulgaris, P.rettgeri), а також Рseudomonas aeruginosa. Препарат не діє на рикетсії, віруси, гриби, найпростіших.

Фармакокінетика. При внутрішньом'язовому введенні препарат швидко всмоктується; приблизно 90 % введеної дози зв'язується з білками плазми крові. Максимальна концентрація в крові при внутрішньом'язовому введенні спостерігається через 1 годину після ін'єкції. Бактерицидна концентрація в крові зберігається 8-12 годин. При внутрішньовенному введенні створюється вища концентрація в крові, але препарат виділяється швидше (період напіввиведення – приблизно 2 години). Цефазолін добре проникає у тканини і рідини організму. Практично не метаболізується; значна частина введеної дози виводиться у незміненому стані із сечею (приблизно 90 %), з жовчю виділяється незначна кількість препарату. Проникає через плацентарний бар'єр в амніотичну рідину і кров пуповини. У дуже низькій концентрації проникає у грудне молоко. Препарат добре проникає через запалену синовіальну оболонку в порожнини суглобів.

Основні фізико-хімічні властивості

порошок кристалічний білого або жовтуватого кольору.

Несумісність

Цефазолін несумісний з такими препаратами: 

амікацину сульфат, амобарбітал-натрій, блеоміцинсульфат, кальцію глюцептат, кальцію глюконат, циметидину гідрохлорид, колістин, еритроміцину глюцептат, канаміцину сульфат, окситетрацикліну гидрохлорид, пентобарбіталу натрію, поліміксин в-сульфат, тетрацикліну гідрохлорид. Не змішувати з іншими антибіотиками в одному шприці або в одній системі для інфузій.

Термін придатності

2,5 року.

Термін зберігання після розчинення лікарського препарату.

Хімічна та фізична стійкість готового до застосування препарату при 25 ºC протягом 24 годин та при tº 2-8 ºC протягом 48 годин доведена. З огляду на мікробіологічні властивості, готовий до застосування препарат необхідно використати негайно. У випадку, якщо одержання готового до застосування препарату проводиться не в асептичних умовах, що пройшли контроль і валідацію, то допускається зберігання препарату не довше 24 годин при tº 2-8° С.

Умови зберігання

Зберігати у сухому, захищеному від світла і недоступному для дітей місці при температурі не вище +25 °С.

Упаковка

У флаконах по 1 г та по 2 г, N1, N10.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

"Хефасаар", Хіміко-фармацевтична фабрика з обмеженою відповідальністю, Німеччина / Chephasaar Chem.- pharm. Fabrik GmbH, Germany.

Місцезнаходження

вул. Мюль 50, 66386 Санкт Інгберт, Німеччина / Mühlstr. 50, 66386 St.Ingbert, Germany.