Медичний порталПрепаратиББісептол-480

Бісептол-480 - инструкция, аналоги

Бісептол-480 Варшавський фармацевтичний завод Польфа АТ. Польша

Бісептол-480 Варшавський фармацевтичний завод Польфа АТ. Польша

Международное название:

Sulfamethoxazole and trimethoprim

Тип:

Медичний препарат

Производитель:

Варшавський фармацевтичний завод Польфа АТ.

Страна производства:

Польша

Форма выпуска:

Бісептол 480 концентрат д / приг. р-ра д / інф. (80 мг +16 мг) / мл по 5 мл в амп. № 10

Категория отпуска:

по рецепту

Дополнительноя информация

Оригинал/Дженерик:

Нет данных

Разрешен в России:

Да

Разрешен в ЕС:

Нет данных

Разрешен в США:

Нет данных

Вождение авто:

Противопоказаний нет

Грудным детям:

Противопоказаний нет

Кормящим:

Не рекомендовано

Беременным:

Не рекомендовано

Инструкция по применению

Склад

діючі речовини: сульфаметоксазол (sulfamethoxazolum), триметоприм (trimethoprimum);

1 мл концентрату містить сульфаметоксазолу 80 мг і триметоприму 16 мг;

допоміжні речовини: пропіленгліколь, етанол 96 %, спирт бензиловий, натрію метабісульфіт (E 223), натрію гідроксид, натрію гідроксиду 10 % розчин, вода для ін'єкцій;

5 мл концентрату (1 ампула) містять 400 мг сульфаметоксазолу і 80 мг триметоприму.

Лікарська форма

Концентрат для приготування розчину для інфузій.

Фармакотерапевтична група

Протимікробні засоби для системного застосування. Комбінації сульфаніламідів та триметоприму, включаючи його похідні. Код АТС J01E E01.

Показання

Показання для застосування ко-тримоксазолу у формі концентрату для приготування розчину для інфузій такі ж, як для пероральних форм.

Спосіб застосування та дози

Бісептол 480, концентрат для приготування розчину для інфузій, призначений тільки для внутрішньовенного введення, і перед застосуванням його слід розвести.

Препарат Бісептол 480 необхідно розводити безпосередньо перед застосуванням. При змішуванні препарату Бісептол 480 з розчинами для інфузій отриману суміш необхідно енергійно струшувати для повного змішування. У разі виявлення осаду або при появі кристалів у розведеному концентраті його слід знищити і приготувати нову інфузію.

Рекомендується така схема розведення препарату Бісептол 480:

1 ампула (5 мл) препарату Бісептол 480 у 125 мл розчину для інфузій;

2 ампули (10 мл) препарату Бісептол 480 у 250 мл розчину для інфузій;

3 ампули (15 мл) препарату Бісептол 480 у 500 мл розчину для інфузій.

Для розведення препарату Бісептол 480 застосовують такі розчини для інфузій:

Не слід застосовувати інші розчини для розведення препарату Бісептол 480, ніж вищезазначені.

Приготований розчин препарату не можна змішувати з іншими лікарськими засобами.

Інфузія препарату повинна тривати приблизно 60–90 хвилин і залежить від ступеня гідратації пацієнта.

Якщо пацієнту протипоказане введення великої кількості рідини, допускається застосування більшої концентрації ко-тримоксазолу − 5 мл в 75 мл 5 % глюкози. Готовий розчин препарату слід вводити не довше однієї години.

Невикористаний розчин слід вилити.

Гострі інфекції

Дорослі і діти віком від 12 років

Зазвичай застосовують по 2 ампули (10 мл) кожні 12 годин.

Діти віком до 12 років

З розрахунку 30 мг сульфаметоксазолу і 6 мг триметоприму на 1 кг маси тіла на добу в 2 прийоми:

діти віком від 3 до 5 місяців: 1,25 мл кожні 12 годин;

діти віком від 6 місяців до 5 років: 2,5 мл кожні 12 годин;

діти віком від 6 до 12 років: 5 мл кожні 12 годин.

У разі дуже тяжких інфекцій у всіх вікових групах дози можна підвищити на 50 %.

Лікування повинно тривати як мінімум п'ять днів або протягом двох днів після зникнення симптомів захворювання.

Пацієнти з нирковою недостатністю.

Дорослим та дітям віком від 12 років (дані щодо дітей віком до 12 років відсутні) дозування слід модифікувати залежно від кліренсу креатиніну.

Рекомендується визначення концентрації сульфаметоксазолу в сироватці кожні 2-3 дні в зразках, узятих через 12 годин після введення препарату Бісептол 480. Якщо загальна концентрація сульфаметоксазолу перевищує 150 мкг/мл, лікування слід припинити до зниження концентрації менше 120 мкг/мл.

Пневмонія, викликана Pneumocystis jiroveci (раніше P. carinii).

З розрахунку 100 мг сульфаметоксазолу і 20 мг триметоприму на 1 кг маси тіла на добу в 2 або більше прийоми. При першій можливості лікування потрібно перевести на пероральну лікарську форму. Курс лікування не повинен перевищувати 14 днів. Метою терапії є досягнення максимальної концентрації триметоприму в плазмі або в сироватці, що дорівнює або більша 5 мкг/мл.

Для профілактики дозування препарату звичайне (внутрішньовенно або внутрішньо, якщо можливо) протягом всього періоду ризику.

Токсоплазмоз

Для лікування або профілактики токсоплазмозу дозування не встановлено, і рішення повинно грунтуватися на клінічному досвіді лікаря.

З метою профілактики передбачається таке ж дозування, що при профілактиці PCP (пневмонія, спричинена Pneumocystis jiroveci).

Пацієнти літнього віку

Див. розділ "Особливості застосування".

Побічні реакції

Оцінка частоти небажаних ефектів залежно від категорії представлена нижче. Для більшості ефектів відповідні дані, що визначають діапазон, недоступні. Також вони можуть відрізнятися залежно від нозології, при якій призначається препарат.

Для визначення частоти побічних реакцій – від дуже часто до рідко – використані дані, що містяться в опублікованих масштабних клінічних дослідженнях. Побічні реакції були узяті, перш за все, з постмаркетингових даних, і тому вони більш стосуються заявлених кількостей, ніж «дійсної» частоти.

Побічні реакції згруповані за частотою виникнення:

дуже рідко − < 0,01%; рідко – від ≥ 0,01% до < 0,1%; не дуже часто – від ≥ 0,1% до < 1%; часто – від ≥ 1 % до < 10 %; дуже часто − ≥ 10 %.

Інфекції і паразитарні захворювання.

Часто: кандидоз.

Порушення з боку кровотворної системи.

Дуже рідко: лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, мегалобластна анемія, апластична анемія, гемолітична анемія, метгемоглобінемія, еозинофілія, пурпура, гемоліз у гіперчутливих пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.

Більшість гематологічних змін має легкий перебіг і припиняється після завершення лікування. Більшість змін протікають без клінічних проявів, проте в поодиноких випадках вони можуть мати тяжкий перебіг, особливо це стосується пацієнтів літнього віку, пацієнтів з порушенням функції печінки або нирок, а також з дефіцитом фолієвої кислоти. Відмічалися летальні випадки у групах ризику, тому потрібне ретельне спостереження за цією групою хворих.

Порушення з боку імунної системи.

Дуже рідко: сироваткова хвороба, анафілаксія, алергічний міокардит, вазомоторний набряк, медикаментозна гарячка, алергічний васкуліт, що нагадує хворобу Шенлейна-Геноха, вузликовий періартеріїт, системний червоний вовчак.

Порушення метаболізму і харчування.

Дуже часто: гіперкаліємія.

Дуже рідко: гіпоглікемія, гіпонатріємія, анорексія.

Рекомендується ретельний контроль за пацієнтами літнього віку, що лікуються ко-тримоксазолом, і хворими, що приймають великі дози препарату, оскільки є імовірність розвитку гіперкаліємії або гіпонатріємії.

Психічні порушення.

Дуже рідко: депресія, галюцинації.

Порушення з боку нервової системи.

Часто: головний біль.

Дуже рідко: асептичний менінгіт, судоми, неврит, атаксія, запаморочення, шум у вухах, увеїт.

Асептичний менінгіт швидко минав після відміни лікарського препарату, але виникав знову при відновленні прийому ко-тримоксазолу або триметоприму як монотерапії.

Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки або середостіння.

Дуже рідко: кашель, поверхневе дихання, інфільтрат у легенях. Ці зміни можуть бути ранніми симптомами підвищеної чутливості дихальної системи, в окремих випадках лікування препаратом може призвести до летального наслідку.

Порушення з боку травного тракту.

Часто: нудота, діарея.

Не дуже часто: блювання.

Дуже рідко: стоматит, псевдомембранозний ентероколіт.

Інші порушення.

Дуже рідко: глосит, панкреатит.

Порушення з боку печінки і жовчних шляхів.

Дуже рідко: збільшення рівня амінотрансфераз у сироватці, збільшення рівня білірубіну, холестатична жовтяниця, некроз печінки.

Холестатична жовтяниця і некроз печінки можуть призвести до летального наслідку.

Порушення з боку шкіри та підшкірної клітковини.

Часто: шкірне висипання. У разі появи перших симптомів шкірного висипання слід припинити застосування препарату.

Дуже рідко: фотосенсибілізація, ексфоліативний дерматит, стійке медикаментозне висипання, поліморфна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, епідермальний токсичний некроліз (синдром Лайєлла). Синдром Лайєлла спричинює високу смертність.

Порушення з боку опорно-рухового апарату.

Дуже рідко: артралгії, міалгії.

Порушення з боку нирок і сечовивідних шляхів.

Дуже рідко: порушення функції нирок, що іноді відмічається як ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит.

При лікуванні пневмоцистної пневмонії (PCP) спостерігалися такі побічні дії.

Дуже рідко: виражені реакції гіперчутливості, кропив'янка, висипання, рабдоміоліз, гарячка, нейтропенія, тромбоцитопенія, підвищений рівень печінкових ферментів, гіперкаліємія, гіпонатріємія. Великі дози препарату при лікуванні PCP спричиняли реакції гіперчутливості з тяжким перебігом, що потребувало відміни препарату. При появі симптомів пригнічення функції кісткового мозку пацієнт повинен отримати 5-10 мг фолату кальцію на добу.

Реакції гіперчутливості з тяжким перебігом при лікуванні PCP спорстерігалися у пацієнтів після повторного застосування ко-тримоксазолу, іноді після перерви в застосуванні, що тривала декілька днів.

Описані окремі випадки небезпечних для життя ускладнень, пов'язаних із застосуванням сульфаніламідів, зокрема синдрому Стівенса-Джонсона, синдрому Лайєлла, гострого некрозу печінки, агранулоцитозу, апластичної анемії, інших пошкоджень кісткового мозоку і сенсибілізації дихальних шляхів.

У разі появи перших симптомів шкірного висипання слід припинити застосування препарату.

Передозування

Максимальна доза препарату, що переноситься пацієнтом без ускладнень, невідома. Симптомами передозування є нудота, блювання, запаморочення, головний біль, сплутана свідомість. У разі значного передозування триметоприму спостерігалося пригнічення функції кісткового мозку.

У випадку встановленого, підозрюваного або випадкового передозування слід негайно відмінити препарат. Залежно від функції нирок рекомендується введення рідини.

Як триметоприм, так і сульфаметоксазол можна видалити з організму за допомогою гемодіалізу. Перитонеальний діаліз неефективний.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Триметоприм і сульфаметоксазол проникають через плаценту, а безпека їх застосування вагітним жінкам не визначена. Триметоприм є антагоністом тетрагідрофолієвої кислоти, а під час досліджень на тваринах обидві сполуки спричінювали порушення розвитку плода. Дослідження виявили можливість існування зв'язку між прийомом антагоністів фолієвої кислоти та пошкодженням плода людини. Тому застосування ко-тримоксазолу під час вагітності протипоказано, особливо в першому триместрі, а рішення лікаря про можливе введення лікарського препарату повинно супроводжуватися розумінням потенційної небезпеки в такому випадку. У разі застосування ко-тримоксазолу під час вагітності слід розглянути доцільність застосування фолієвої кислоти.

Сульфаметоксазол конкурує з білірубіном при зв’язуванні з альбумінами плазми. Якщо лікарський препарат вводили жінці перед пологами, значна його концентрація протягом декількох днів зберігається в крові новонародженого, у зв’язку з чим існує ризик посилення гіпербілірубінемії теоретично з пов'язаною з нею ядерною жовтяницею. Ризик виникнення ядерної жовтяниці у новонароджених пов'язаний з рівнем гіпербілірубінемії, особливо у недоношених і немовлят з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.

Триметоприм і сульфаметоксазол потрапляють у грудне молоко, тому не слід застосовувати котримоксазол жінкам, що годують груддю, тим більше жінкам, діти яких мають гіпербілірубінемію або у них існує ризик розвитку гіпербілірубінемії.

Діти

Застосовують дітям віком від 3 місяців.

Враховуючи вміст бензилового спирту в препараті Бісептол 480 (15 мг/мл), його не слід призначати недоношеним і новонародженим дітям. Бензиловий спирт може викликати інтоксикації і анафілактоїдні реакції у дітей віком до 3 років.

Особливості застосування

Бісептол 480 слід застосовувати у випадках, коли пацієнт не може приймати лікарські препарати внутрішньо, а лікування необхідно почати негайно або коли пацієнт одночасно отримує внутрішньовенні інфузії і введення лікарського препарату є доцільним і зручним. Хоча внутрішньовенне введення ко-тримоксазолу ефективне при лікуванні пацієнтів у тяжкому стані, ця лікарська форма не дає більшого терапевтичного ефекту порівняно з пероральними препаратами.

Бісептол 480 слід застосовувати тільки у випадках, коли, на думку лікаря, користь від лікування перевищує потенційний ризик. Слід врахувати можливість застосування одного ефективного антибактеріального препарату.

Чутливість бактерій in vitro відрізняється і змінюється з часом, а також залежно від географічної широти. Перед вибором антибіотика завжди слід враховувати місцеву ситуацію.

У пацієнтів із захворюваннями системи кровообігу і дихальної системи, особливо після введення високих доз препарату, може наступити значна гідратація.

Протягом всього періоду лікування необхідно слідкувати за належним діурезом. Випадки кристалурії in vivo є рідкісними, хоча кристали сульфаніламідів виявляли у холодній сечі пацієнтів, які приймали ці препарати. У виснажених пацієнтів ризик появи цього ускладнення є підвищеним.

Для пацієнтів з діагностованими порушеннями функції нирок рекомендується спеціальна тактика (див. розділ "Спосіб застосування та дози" ).

У разі тривалого застосування препарату рекомендується щомісячне лабораторне дослідження крові через можливі гематологічні зміни, пов'язані з дефіцитом фолієвої кислоти, яким можна запобігти введенням фолієвої кислоти 5-10 мг на добу, що не впливає на ефективність антибактеріального препарату.

Слід дотримуватися особливої обережності при лікуванні пацієнтів літнього віку, оскільки ця група більш схильна до побічних реакцій, які значно виражені при супутніх захворюваннях, наприклад при нирковій недостатності і (або) порушеннях функції печінки або (і) прийомі інших лікарських препаратів.

Особливої обережності при лікуванні потребують пацієнти з підозрою на дефіцит фолієвої кислоти. У таких випадках слід розглянути доцільність призначення фолієвої кислоти.

Також призначення фолієвої кислоти необхідне при тривалому застосуванні або застосований у великих дозах препарату Бісептол 480.

У пацієнтів з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (G-6-PD) може розвинутися гемоліз.

Препарат Бісептол 480 слід обережно застосовувати при лікуванні пацієнтів, схильних до тяжкої алергії або бронхіальної астми.

Не слід застосовувати препарат Бісептол 480 при лікуванні фарингіту, спричиненого бета-гемолітичним стрептококом групи A, через незначну чутливість порівняно з пеніцилінами.

Відмічено, що триметоприм послаблює метаболізм фенілаланіну, але це не має значення для пацієнтів, хворих на фенілкетонурію, які дотримуються належної дієти.

Слід уникати застосування препарату Бісептол 480 пацієнтам з діагностованою порфірією або пацієнтам, у яких існує ризик виникнення гострої порфірії. Як триметоприм, так і сульфаніламіди (хоча це не є характерним для сульфаметоксазолу) пов'язують зі станами загострення порфірії.

Рекомендується ретельно моніторувати концентрацію калію у сироватці, оскільки існує ризик розвитку гіперкаліємії.

Враховуючи вміст бензилового спирту в препараті (15 мг в 1 мл розчину), його не слід застосовувати при лікуванні недоношених і немовлят. Бензиловий спирт може викликати інтоксикацію та анафілактоїдні реакції у дітей віком до 3 років.

Препарат рідко спричінює тяжкі алергічні реакції і бронхоспазм, з огляду на вміст натрію піросульфіту в його складі.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Впливу ко-тримоксазолу на здатність керувати транспортними засобами і обслуговувати рухомі механізми не встановлено, але слід враховувати ймовірність побічних реакцій з боку нервової системи.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Застосування ко-тримоксазолу одночасно з деякими діуретиками, особливо тіазидами, у пацієнтів літнього віку підвищує ризик розвитку тромбоцитопенії з пурпурою або без.

У пацієнтів, що лікувалися ко-тримоксазолом і профілактично приймали піриметамін (протималярійний засіб) у дозі 25 мг на тиждень, відмічалися випадки мегалобластної анемії. Не рекомендується комбінування препаратів такого типу.

У деяких випадках одночасне застосування ко-тримоксазолу та зидовудину може підвищувати ризик гематологічних порушень, обумовлених ко-тримоксазолом. У разі необхідності застосування ко-тримоксазолу та зидовудину слід ретельно досліджувати кров.

Введення триметоприму/сульфаметоксазолу 160 мг/800 мг спричінює підвищення на 40 % шкідливого впливу ламівудину, з огляду на склад триметоприму. Ламівудин не впливає на фармакокінетику триметоприму або сульфаметоксазолу.

Ко-тримоксазол може потенціювати антикоагулянти (варфарин). Встановлено, що сульфаметоксазол може витісняти похідні кумарину зі з'єднань з білками in vitro, тому у випадку лікування вищезазначеними препаратами слід дотримуватися обережності та спостерігати за пацієнтом, а у разі необхідності – змінити дозування антикоагулянтів.

Сульфаметоксазол і триметоприм подовжують період напіввиведення фенітоїну і потенціюють його дію. При одночасному застосуванні цих лікарських препаратів рекомендується визначення концентрації фенітоїну у сироватці.

Ко-тримоксазол може потенціювати дію застосованих одночасно гіпоглікемічних препаратів, похідних сульфонілсечовини.

Відмічено, що при одночасному застосуванні ко-тримоксазолу і рифампіцину протягом тижня відбувається скорочення періоду напіввиведення триметоприму. Однак це не має істотного клінічного значення.

У пацієнтів, що лікувалися ко-тримоксазолом і циклоспорином (наприклад, після трансплантації нирок), спостерігалося транзиторне погіршення функції нирок.

При одночасному застосуванні триметоприму з лікарськими препаратами, що вивільняють катіон у фізіологічному pH і частково виводяться нирками (наприклад, прокаїнамідом, амантадином), може виникати пригнічення цього процесу, що спричінює підвищення концентрації у сироватці крові як триметоприму, так і вищезазначених препаратів.

У пацієнтів літнього віку при одночасному застосуванні триметоприму і дигоксину може спостерігатися підвищення концентрації дигоксину в сироватці крові.

Слід дотримуватися обережності пацієнтам, які застосовують інші лікарські препарати, що можуть викликати гіперкаліємію, включаючи калійзберігаючі діуретики.

Ко-тримоксазол може підвищувати концентрацію вільної фракції метотрексату в плазмі. При ефективному лікуванні ко-тримоксазолом і необхідності одночасного застосування метотрексату доцільним є прийом фолієвої кислоти.

Препарат містить етанол, тому одночасне застосування з метронідазолом може викликати дисульфірамову реакцію − синдром непереносимості алкоголю.

Вплив на результати лабораторних досліджень

Ко-тримоксазол може впливати на результати досліджень що визначення ступеня конкурентного зв’язування метотрексату з білками плазми у випадках, коли як білок у дослідженнях застосовують бактеріальну дигідрофолат редуктазу з Lactobacillus casei. У випадках застосування радіоімунологічного методу при визначенні ступеня конкурентного св’язування метотрексату препарат на результати не впливає.

Триметоприм може також змінювати (приблизно на 10 %) результати визначення креатиніну з використанням пікринату Яффе.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Активність in vitro: сульфаметоксазол інгібує синтез фолієвої кислоти шляхом конкурентного антагонізму з параамінобензойною кислотою. Це є бактеріостатичною дією. Триметоприм є інгібітором бактеріальної дигідрофолат редуктази і залежно від умов виявляє бактерицидну або бактеріостатичну дію. Таким чином, триметоприм і сульфаметоксазол блокують дві послідовні стадії біосинтезу пуринів, а потім нуклеїнових кислот, необхідних для багатьох бактерій, що призводить до значного взаємного потенціювання активності in vitro обох компонентів.

Спорідненість триметоприму DHFR (дигідрофолатредуктази) ссавців приблизно в 50 000 разів менша порівняно зі спорідненістю триметоприму до бактеріального ферменту.

Багато патогенних бактерій чутливі in vitro до значно менших концентрацій триметоприму і сульфаметоксазолу порівняно з концентраціями препаратів у крові, тканинах, рідинах і сечі після застосування рекомендованих доз.

Дія in vitro не обов'язково свідчить про клінічну ефективність препарату, тому слід враховувати, що задовільні тести на чутливість можна отримати тільки після застосування субстрату без речовин, що інгібують, особливо тимідину і тиміну.

Нижче представлена чутливість ко-тримоксазолу in vitro:

Фармакокінетика. Максимальна концентрація сульфаметоксазолу і триметоприму після внутрішньовенного введення, визначена через годину, є вищою і досягається швидше, ніж після застосування внутрішньо. Значної різниці концентрацій ко-тримоксазолу в плазмі, періоду напіввиведення та елімінації після перорального і внутрішньовенного введення не встановлено.

Триметоприм є слабким лугом (pKa = 7,3) з ліпофільними властивостями. Концентрація триметоприму в тканинах вища за концентрацію в плазмі, особливо висока вона в легенях і нирках. Більша концентрація триметоприму порівнянно з плазмою спостерігається в жовчі, рідині і тканинах передміхурової залози, мокроті, вагінальних виділеннях. Концентрації триметоприму в грудному молоці, цереброспінальній рідині, секреті середнього вуха, синовіальній рідині, внутрішньоклітинній рідині (інтерстиціальній) відповідають концентраціям, необхідним для антибактеріальної дії. Триметоприм проникає в навколоплідні води і тканини плода, досягаючи там концентрації, близької до концентрації, що спостерігається у сироватці матері.

Приблизно 50 % триметоприму зв'язується з білками плазми. Період напіввиведення у осіб з нормальною функцією нирок становить від 8,6 до 17 годин. Не відмічено значущих відмінностей у осіб літнього віку порівняно з молодими пацієнтами.

Триметоприм виводиться в основному нирками, а приблизно 50 % в незміненому вигляді протягом 24 годин з сечею. У сечі ідентифіковано декілька метаболітів триметоприму.

Сульфаметоксазол є слабкою кислотою з pKa = 6,0. Концентрація активної форми сульфаметоксазолу в навколоплідній рідині, жовчі, цереброспінальній рідині, секреті середнього вуха, мокроті, синовіальній рідині, внутрішньоклітинній рідині становить від

20 % до 50 % сульфаметоксазолу, що знаходиться в плазмі.

Приблизно 66 % сульфаметоксазолу зв'язується з білками плазми. Період напіввиведення у осіб з нормальною функцією нирок становить від 9 до 11 годин. У осіб з порушенням функції нирок зміна періоду напіввиведення активної форми сульфаметоксазолу не встановлена, але спостерігається подовження періоду напіввиведення головного ацетильованого метаболіту у випадку, якщо кліренс креатиніну становить менше 25 мл/хвилину.

Сульфаметоксазол виводиться, перш за все, нирками, від 15 % до 30 % введеної дози виявляється в сечі в активній формі. У пацієнтів літнього віку спостерігається зниження ниркового кліренсу сульфаметоксазолу.

Основні фізико-хімічні властивості

безбарвна або ледь жовта рідина.

Несумісність

Готовий розчин для інфузій препарату Бісептол 480 не слід змішувати з іншими лікарськими засобами. Для приготування розчину препарату необхідно застосовувати тільки ті розчинники, що зазначені в розділі "Спосіб застосування та дози".

Термін придатності

5 років.

Препарат не можна використовувати пізніше зазначеної на упаковці дати.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 25 °C у недоступному для дітей місці. Захищати від світла. Не заморожувати.

Упаковка

По 5 мл концентрату в ампулі з безбарвного скла (над місцем розлому ампули є біла або червона крапка та обідок жовтого кольору); по 5 ампул у контурній чарунковій упаковці; по 2 контурні чарункові упаковки в картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Варшавський фармацевтичний завод Польфа АТ.

Місцезнаходження

Вул. Каролькова, 22/24, 01-207 Варшава, Польща.

Аналоги препарата: Бісептол-480

Совпадает код АТС и состав:

- Бактрим

- Бі-септ-Фармак

- Бісептол