Аторіс - инструкция, аналоги

Аторіс КРКА, д.д., Ново место, Словенія Словения

Аторіс КРКА, д.д., Ново место, Словенія Словения

Международное название:

Atorvastatin

Тип:

Медичний препарат

Производитель:

КРКА, д.д., Ново место, Словенія

Страна производства:

Словения

Форма выпуска:

Аторіс таблетки, п/плен. обол., по 10 мг №30 (10х3)
Аторіс таблетки, п/плен. обол., по 20 мг №30 (10х3)
Аторіс таблетки, п/плен. обол., по 20 мг №90 (10х9)
Аторіс таблетки, п/плен. обол., по 10 мг №90 (10х9)
Аторіс таблетки, п/плен. обол., по 40 мг №30 (10х3)
Аторіс таблетки, п/плен. обол., по 40 мг №90 (10х9)
Аторіс таблетки, п/плен. обол., по 30 мг №30 (10х3)

Категория отпуска:

по рецепту

Похожие ТМ:

- Аторвакор

- Туліп

- Торвакард

Дополнительноя информация

Оригинал/Дженерик:

Оригинал

Разрешен в России:

Да

Разрешен в ЕС:

Да

Разрешен в США:

Нет данных

Вождение авто:

Противопоказаний нет

Грудным детям:

Не рекомендовано

Кормящим:

Не рекомендовано

Беременным:

Не рекомендовано

Инструкция по применению

Склад

діюча речовина: 1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою містить 10 мг, 20 мг, 40 мг аторвастатину у вигляді аторвастатину кальцію;

допоміжні речовини:

10 мг, 20 мг: повідон, натрію лаурилсульфат, кальцію карбонат, целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, натрію кроскармелоза, магнію стеарат;

оболонка: тальк, спирт полівініловий, макрогол 3000, титану діоксид (Е 171);

40 мг: повідон, натрію лаурилсульфат, кальцію карбонат, целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, натрію кроскармелоза, кросповідон, магнію стеарат;

оболонка: гіпромелоза, макрогол 400, титану діоксид (Е 171).

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група

Гіполіпідемічні засоби. Інгібітори ГМГ КоА-редуктази. Аторвастатин. Код АТС С10А А05.

Показання

Гіперхолестеринемія.

Первинна гіперхолестеринемія та комбінована (змішана) гіперліпідемія. Для лікування пацієнтів із підвищеним рівнем загального холестерину, холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ХС ЛПНЩ), аполіпопротеїну Б, тригліцеридів, з метою збільшення рівня холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ХС ЛПВЩ) у хворих із первинною гіперхолестеринемією (гетерозиготна родинна та неспадкова гіперхолестеринемія), комбінованою (змішаною) гіперліпідемією (Фредриксонівський тип ІІа та ІІb), підвищеним рівнем тригліцеридів у сироватці крові (Фредриксонівський тип IV) та хворих із дисбеталіпопротеїнемією (Фредриксонівський тип ІІІ) у випадках, як доповнення до дієти, коли дієта не забезпечує належного ефекту.

Гомозиготна родинна гіперхолестеринемія. Для зниження рівня загального холестерину та ХС ЛПНЩ у хворих з гомозиготною родинною гіперхолестеринемією, коли дієта й інші немедикаментозні засоби не забезпечують належного ефекту.

Попередження (профілактика) серцево-судинних ускладнень.

Пацієнтам без клінічних проявів серцево-судинних захворювань, але які мають кілька факторів ризику серцево-судинних захворювань, таких як тютюнопаління, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, низький рівень ХС ЛПВЩ або наявність у сімейному анамнезі інформації про серцево-судинні захворювання в молодому віці, за наявності або відсутності дисліпідемії з метою:

зниження ризику фатальних проявів ішемічної хвороби серця і нефатального інфаркту міокарда;

зниження ризику виникнення інсульту;

зниження ризику виникнення стенокардії і необхідності виконання процедур реваскуляризації міокарда.

У пацієнтів з клінічними симптомами серцево-судинних захворювань аторвастатин показаний для:

зниження ризику розвитку нефатального інфаркту міокарда;

зниження ризику розвитку фатального та нефатального інсульту;

зниження ризику при проведенні процедур реваскуляризації;

зниження ризику госпіталізації з приводу застійної серцевої недостатності

зниження ризику виникнення стенокардії.

Діти (10-17 років)

Аторис для зниження рівня загального холестерину, холестерину ліпопротеїнів низької щільності та аполіпопротеїну Б у хлопчиків і дівчаток у постменархіальний період, віком від 10 до 17 років із гетерозиготною родинною гіперхолестеринемією навіть за умови дотримання адекватної дієти, якщо:

а) рівень ХС ЛПНЩ залишається ≥ 5,0 ммоль/л (190 мг/дл) або:

б) рівень ХС ЛПНЩ залишається ≥ 4,2 ммоль/л (160 мг/дл) та:

у сімейному анамнезі має місце виникнення серцево-судинних захворювань у молодому віці;

у хворих дітей має місце два чи більше інших факторів ризику виникнення серцево-судинних захворювань.

Протипоказання

Гіперчутливість до будь-якого інгредієнта препарату;

захворюваннях печінки в гострій фазі або при стійкому підвищенні (невідомого ґенезу) рівнів трансаміназ у сироватці крові в три чи більше разів;

під час вагітності, годування груддю та жінкам репродуктивного віку, які не застосовують належні методи контрацепції. Може бути призначений жінкам репродуктивного віку лише тоді, коли можливість завагітніти малоймовірна і пацієнтка поінформована про потенційні небажані наслідки для плода.

Спосіб застосування та дози

Перед початком терапії Аторисом слід контролювати рівень гіперхолестеринемії за допомогою відповідної дієти, призначити фізичні вправи та заходи, спрямовані на зменшення маси тіла у пацієнтів з ожирінням і провести лікування інших супутніх захворювань. Під час лікування Аторисом пацієнтам слід дотримуватися стандартної холестерин-знижуючої дієти. Препарат призначають у дозі 10-80 мг 1 раз на добу щоденно, в будь-який період дня, незалежно від прийому їжі. Стартова і підтримуюча дози повинні підбиратися індивідуально, відповідно до вихідного значення рівня ХС ЛПНЩ, мети лікування та від чутливості пацієнта до препарату. Через 2-4 тижні після початку лікування та/або після титрування дози Аторису необхідно перевірити рівень ліпопротеїнів і, залежно від результатів аналізу, відповідно відкоригувати дозування препарату.

Первинна гіперхолестеринемія та комбінована (змішана) гіперліпідемія. У більшості пацієнтів ефективною є доза 10 мг на добу. Терапевтичний ефект досягається протягом 2 тижнів, максимальний терапевтичний ефект – протягом 4 тижнів. Ефект підтримується протягом тривалого лікування.

Гомозиготна родинна гіперхолестеринемія. У більшості пацієнтів із гомозиготною родинною гіперхолестеринемією результат досягається внаслідок застосування 80 мг Аторису 1 раз на добу, що забезпечує зниження рівня ХС ЛПНЩ більше ніж на 15 % (18-45%).

Гетерозиготна родинна гіперхолестеринемія в педіатричній практиці (10-17-річні пацієнти). Рекомендовано призначати Аторис у початковій дозі 10 мг 1 раз на добу. Максимальна рекомендована доза становить 20 мг 1 раз на добу (дози, що перевищують 20 мг, що відповідає приблизно 0,5 мг/кг, вивчені недостатньо у пацієнтів цієї вікової групи). Дозу визначають індивідуально, залежно від мети лікування. Через кожні 4 тижні чи більше необхідно коригувати дозу препарату.

Застосування для лікування пацієнтів із печінковою недостатністю. Див. розділи «Протипоказання» та «Особливості застосування».

Застосування для лікування пацієнтів із нирковою недостатністю.

Захворювання нирок не впливають на концентрацію аторвастатину чи зниження рівня ХС ЛПНЩ у плазмі крові. Отже, немає потреби в корекції дози.

Застосування для лікування літніх пацієнтів.

Різниці в безпеці, ефективності чи досягненні мети в лікуванні гіперхолестеринемії у літніх пацієнтів та пацієнтів інших вікових груп немає.

Застосування у комбінації з іншими лікарськими засобами.

Якщо є необхідність одночасного застосування аторвастатину та циклоспорину, доза аторвастатину не повинна перевищувати 10 мг (див. розділ «Особливості застосування» – вплив на скелетні м’язи та розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій» – Інгібітори перенесення).

Побічні реакції

Аторвастатин зазвичай добре переноситься. Побічні ефекти у більшості випадків легкого ступеня тяжкості та тимчасові.

З боку психіки: депресія, порушення сну, включаючи безсоння і нічні кошмари.

З боку імунної системи: алергічні реакції, анафілаксія (в тому числі анафілактичний шок).

Метаболічні порушення: гіперглікемія, гіпоглікемія, збільшення маси тіла, анорексія, цукровий діабет.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: розлад статевої функції, імпотенція, гінекомастія.

З боку нервової системи: головний біль, парестезія, запаморочення, гіпестезія, дисгевзія, амнезія, периферична нейропатія.

З боку дихальної системи: інтерстиціальна хвороба легенів, біль у горлі та гортані, носова кровотеча.

Інфекції та інвазії: назофарингіт, інфекція сечовивідного тракту.

З боку системи крові та лімфатичної системи: тромбоцитопенія.

З боку органів зору: затьмарення зору, порушення зору.

З боку серцево-судинної системи: інсульт.

З боку органів слуху: дзвін у вухах, втрата слуху.

З боку травного тракту: запор, метеоризм, диспепсія, нудота, діарея, блювання, біль у верхній та нижній ділянках живота, відрижка, панкреатит.

З боку гепатобіліарної системи: гепатит, холестаз, печінкова недостатність.

З боку шкіри та підшкірних тканин: кропив'янка, шкірні висипання, свербіж, алопеція, ангіоневротичний набряк, бульозний дерматит, включаючи ексудативну еритему, синдром Стівенса - Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, розрив сухожилля.

З боку кістково-м’язової системи: міалгія, артралгія, біль у кінцівках, м’язові спазми, набряк суглобів, біль у спині, біль у шиї, слабкість м’язів, міопатія, міозит, рабдоміоліз, тендонопатія (інколи ускладнена розривом сухожилля).

Загальні порушення: нездужання, астенія, біль у грудях, периферичні набряки, стомлюваність, пропасниця.

Лабораторні показники: відхилення функціональних проб печінки, підвищення рівню креатинкінази в крові, наявність лейкоцитів у сечі.

Підвищення рівня трансаміназ у сироватці є дозозалежним.

Підвищення рівня креатинкінази більше ніж у 10 разів вище за показники норми спостерігалося в 0,4 % пацієнтів. 0,1 % цих пацієнтів мали біль у м’язах, чутливість чи слабкість м’язів.

Якщо спостерігаються тяжкі побічні ефекти, лікування препаратом слід припинити.

Діти (10-17 років)

У пацієнтів, які отримували аторвастатин, спостерігались побічні реакції, подібні до тих, що спостерігались у пацієнтів, які отримували плацебо. Найпоширенішими побічними ефектами, що спостерігались в обох групах, не беручи до уваги причинний зв'язок, були інфекції.

З боку нервової системи: головний біль.

З боку травного тракту: біль у животі.

Лабораторні показники: підвищений рівень аланінамінотрансферази, підвищений рівень креатинфосфокінази в крові.

Передозування

Специфічного лікування при передозуванні аторвастатину не існує. У випадках передозування препарату проводять симптоматичну і підтримуючу терапію у разі потреби. Слід проводити функціональні проби печінки та слідкувати за рівнем КК в сироватці крові. Оскільки Аторис екстенсивно зв’язується з білками плазми крові, гемодіаліз не може суттєво підвищити кліренс аторвастатину.

 Застосування у період вагітності або годування груддю.

Аторис протипоказаний у період вагітності. Жінки репродуктивного віку повинні користуватися ефективними методами контрацепції. Аторис призначають жінкам репродуктивного віку тільки у тому випадку, коли вірогідність завагітніти дуже низька і пацієнтка поінформована щодо потенційного ризику для плода.

Аторис протипоказаний у період годування груддю. Невідомо, чи даний препарат екскретується в грудне молоко. Оскільки існує потенційний ризик розвитку побічних ефектів у дітей, які знаходяться на грудному вигодовуванні, жінки, які приймають Аторис, повинні припинити годування груддю.

Діти

Контрольовані клінічні дослідження аторвастатину у пацієнтів з гетерозиготною родинною гіперхолестеринемією молодше 10 років не проводилися.

Особливості застосування

Вплив на печінку

Аторис слід обережно призначати пацієнтам, які зловживають алкоголем або мають захворювання печінки в анамнезі.

Під час лікування Аторисом може спостерігатись підвищення активності ферментів печінки. Таке підвищення буває у більшості випадків незначним і не має клінічного значення, проте рекомендується контролювати активність ферментів печінки перед початком лікування і регулярно протягом лікування. Якщо спостерігається перевищення нормальних рівнів АСТ і/

або АЛТ більше ніж у 3 рази, лікування аторвастатином слід припинити.

Аторвастатин не рекомендований жінкам репродуктивного віку, які не використовують надійний засіб контрацепції. Якщо під час лікування Аторисом пацієнтка вирішить завагітніти, вона повинна припинити прийом препарату не пізніше ніж за місяць до запланованої вагітності.

Вплив на ендокринну систему

Статини втручаються в синтез холестерину і теоретично можуть сповільнити виробництво наднирковими залозами і/або статевого стероїдного гормону. Слід дотримуватись обережності, якщо статини призначають одночасно з препаратами, які можуть зменшувати рівень або активність ендогенних стероїдних гормонів, таких як кетоконазол, спіронолактон і циметедин.

Геморагічний інсульт

У ході ретроспективного аналізу підтипів інсульту серед пацієнтів, які не страждали на ішемічну хворобу серця (ІХС) та пережили нещодавно інсульт або транзиторне порушення мозкового кровообігу (ТПМК), було більше випадків геморагічного інсульту у пацієнтів, які почали приймати аторвастатин в дозі 80 мг порівняно з тими, хто отримував плацебо. Підвищений ризик був особливо помітним у пацієнтів, які вже мали геморагічний інсульт або лакунарний інфаркт на початку участі у дослідженні. Для пацієнтів з геморагічним інсультом або лакунарним інфарктом в анамнезі співвідношення ризиків та користі від прийому аторвастатину в дозі 80 мг не визначене, тому, перш ніж почати лікування, слід уважно розглянути потенційний ризик геморагічного інсульту.

Вплив на скелетні м'язи

Повідомлялося про виникнення міалгії у пацієнтів, які приймали аторвастатин. Під міопатією слід розуміти біль у м’язах або слабкість м’язів у поєднанні зі зростанням рівня креатинфосфокінази (КФК) у 10 разів від ВРН. Імовірність виникнення цього стану слід розглядати у пацієнтів з дифузною міалгією, болючістю або слабкістю м’язів та/або суттєвим збільшенням рівня креатинфосфокінази.

У випадках нез’ясованого болю чи слабкості м’язів, особливо коли це супроводжується нездужанням та гарячкою, пацієнтам рекомендовано негайно звернутись до лікаря. Лікування аторвастатином необхідно припинити у випадках значного підвищення активності КФК або при діагностованій чи підозрюваній міопатії. Ризик виникнення міопатії під час лікування препаратами цієї групи зростає при одночасному прийомі циклоспорину, фібратів, еритроміцину, нікотинової кислоти або азольних протигрибкових препаратів. Деякі з цих препаратів є інгібіторами метаболізму Р450 ЗА4 та/або транспортування препарату. CYP 3A4 – це первинний гепатоізофермент, який сприяє біотрансформації аторвастатину. Лікарі повинні уважно зважити потенційну користь та ризик одночасного застосування аторвастатину та фібратів, еритроміцину, імуносупресивних препаратів, протигрибкових засобів та нікотинової кислоти у гіполіпідемічних дозах. Протягом перших місяців лікування та в період підвищення дози препаратів слід уважно слідкувати за станом пацієнтів. Таким чином, слід призначати меншу початкову та підтримуючу дози аторвастатину при його одночасному застосуванні з наведеними вище лікарськими засобами. У таких випадках рекомендовано періодично перевіряти рівень КФК, але це не виключає можливості виникнення тяжкої міопатії. Аторвастатин може спричиняти підвищення активності КФК.

Як і при застосуванні інших препаратів цього класу, під час застосування аторвастатину повідомлялося про поодинокі випадки розвитку рабдоміолізу та вторинної ниркової недостатності, спричиненої міоглобулінурією. Лікування аторвастатином необхідно тимчасово припинити в усіх пацієнтів з раптовим тяжким станом, що нагадує міопатію або за наявності факторів схильності до виникнення вторинної ниркової недостатності, спричиненої рабдоміолізом (таких як, тяжкі гострі інфекційні захворювання, гіпотонія, обширне оперативне втручання, травма, серйозні порушення обміну речовин, ендокринні порушення, дисбаланс електролітів, неконтрольовані судоми).

Перш ніж почати лікування

До початку лікування статинами у пацієнтів, схильних до розвитку рабдоміолізу сілд визначати рівень КК при:

порушенні функції нирок;

гіпотиреоз;

спадкові м’язові розлади в особистому або сімейному анамнезі;

перенесених у минулому випадках токсичного впливу статинів або фібратів на м’язи;

хвороба печінки в анамнезі та/або при вживанні значних кількостей алкоголю;

для пацієнтів літнього віку (> 70 років) необхідність проведення такого аналізу слід розглядати згідно з наявністю факторів, що збільшують ризик розвитку рабдоміолізу

ситуації, коли можливе збільшення концентрації в плазмі, такі як взаємодії (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій») та особливі популяції, включаючи генетичні субпопуляції (див. розділ «Фармакологічні властивості. Фармакокінетика.»).

У таких ситуаціях ризик, що може виникнути у зв’язку з лікуванням, слід оцінювати відносно можливої користі. Також рекомендоване клінічне спостереження.

Якщо рівні КК значно підвищені (> 5 разів ВМН) перед початком лікування, починати лікування не слід.

Визначення рівня креатинкінази

Рівень креатинкінази (КК) не слід вимірювати після інтенсивного фізичного навантаження або за наявності іншої вірогідної причини підвищення рівня КК, оскільки це ускладнює інтерпретацію результату. Якщо рівні КК значно підвищені перед початком лікування (> 5 разів ВМН), аналіз слід повторити через 5-7 днів для підтвердження результатів.

Під час лікування

Пацієнтів слід просити негайно повідомляти про біль у м’язах, судоми або слабкість, особливо якщо одночасно з’являється нездужання або підвищення температури тіла.

Якщо виникають такі симптоми під час лікування аторвастатином, слід визначити у пацієнта рівні КК. Якщо виявиться, що ці рівні значно підвищені (> 5 разів ВМН), лікування слід припинити.

Якщо симптоми м’язових розладів тяжкі і завдають щоденного дискомфорту, навіть якщо рівні КК підвищені до значень ≤ 5 разів ВМН, слід розглянути питання про припинення лікування.

Якщо симптоми зникають, а рівні КК повертаються до норми, можна розглядати питання про відновлення прийому аторвастатину або альтернативного статину у найнижчій дозі та під ретельним спостереженням.

Слід припинити прийом аторвастатину, якщо виникає клінічно значущий підйом рівнів КК (> 10 разів ВМН) або якщо діагностується чи підозрюється рабдоміоліз.

Одночасне застосування з іншими лікарськими препаратами

Ризик розвитку рабдоміолізу підвищується при одночасному застосуванні аторвастатину з деякими лікарськими препаратами, що можуть збільшити концентрацію аторвастатину в плазмі крові. Прикладами таких препаратів можуть виступати потужні інгібітори CYP3A4 чи транспортних білків: циклоспорин, телітроміцин, кларитроміцин, делавірдин, стирипентол, кетоконазол, вориконазол, ітраконазол, посаконазол та інгібітори протеаз ВІЛ, у тому числі ритонавір, лопінавір, атазанавір, індинавір, дарунавір тощо. При одночасному застосуванні з гемфіброзилом та іншими похідними фібрової кислоти, еритроміцином, ніацином та езетимібом також може зростати ризик виникнення міопатій. Якщо можливо, слід розглядати можливість застосування інших лікарських препаратів (що не взаємодіють з аторвастатином) замість вищезгаданих.

Якщо необхідно проводити одночасне лікування аторвастатином та згаданими препаратами, слід ретельно зважити користь та ризики від одночасного лікування. Якщо пацієнти приймають лікарські препарати, що підвищують концентрацію аторвастатину в плазмі крові, рекомендується знижувати дозу аторвастатину до мінімальної. Крім того, у випадку застосування потужних інгібіторів CYP3A4 слід розглянути можливість застосування меншої початкової дози аторвастатину. Також рекомендується проводити належний клінічний моніторинг стану цих пацієнтів.

Не рекомендується одночасно призначати аторвастатин та фузидову кислоту, тому варто розглянути можливість тимчасової відміни аторвастатину на період лікування фузидовою кислотою.

Застосування дітям.

Визначення безпечності препарату при застосуванні дітям не проводили.

Інтерстиціальна хвороба легенів

Під час лікування деякими статинами (особливо під час довгострокового лікування) були описані виняткові випадки розвитку інтерстиціальної хвороби легенів . До проявів цієї хвороби можна віднести задишку, непродуктивний кашель та загальне погіршення самопочуття (стомлюваність, зниження маси тіла та горячка). У разі виникнення підозри, що у пацієнта розвинулась інтерстиціальна хвороба легенів, слід припинити лікування статинами.

Особливі застереження щодо допоміжних речовин

Аторис містить лактозу. Пацієнти з рідкісними спадковими проблемами непереносимості галактози, дефіциту лактази Лаппа або порушенням всмоктування глюкози-галактози не повинні приймати цей препарат.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Немає повідомлень про вплив Аторису на здатність керувати автомобілем і використовувати технічні пристрої. Але під час застосування препарату деякі пацієнти можуть відчувати запаморочення, судоми м’язів. Тому під час лікування слід бути обережними при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Вплив на аторвастатин лікарських засобів, які приймають одночасно

Аторвастатин метаболізується за допомогою цитохрому P450 3A4 (CYP3A4). Аторвастатин та метаболіти аторвастатину є субстратами транспортера OATP1B1. Інгібітори OATP1B1 (наприклад циклоспорин) можуть підвищити біодоступність аторвастатину. Одночасне застосування 10 мг аторвастатину та циклоспорину (5,2 мг/кг на добу) призводить до підвищення експозиції до аторвастатину у 7,7 раза.

Одночасний прийом лікарських засобів, які є інгібіторами CYP3A4 або транспортними білками, може призвести до підвищення концентрації аторвастатину в плазмі крові та до збільшення ризику міопатії. Цей ризик також може зрости при одночасному прийомі аторвастатину з іншими лікарськими засобами, які можуть спричинити міопатію, такими як фібрати, нікотинова кислота або інгібітори цитохрому Р450 ЗА4 (наприклад еритроміцин, азольні протигрибкові препарати).

Інгібітори CYP3A4

Відомо, що потужні інгібітори CYP3A4 призводять до значного підвищення концентрації аторвастатину (див. таблицю 1 та детальну інформацію, наведену нижче). Слід за можливості уникати одночасного застосування з потужними інгібіторами CYP3A4 (наприклад з циклоспорином, телітроміцином, кларитроміцином, делавірдином, стирипентолом, кетоконазолом, вориконазолом, ітраконазолом, посаконазол та інгібіторами протеаз ВІЛ, у тому числі ритонавіром, лопінавіром, атазанавіром, індинавіром, дарунавіром тощо). Якщо неможливо уникнути одночасного застосування цих препаратів з аторвастатином, слід розглянути можливість використання меншої початкової та максимальної доз аторвастатину. Також рекомендується проводити належний клінічний моніторинг стану пацієнта (див. таблицю 1).

Помірні інгібітори CYP3A4 (наприклад еритроміцин, дилтіазем, верапаміл та флюконазол) можуть підвищувати концентрацію аторвастатину в плазмі крові (див. таблицю 1). Одночасне застосування еритроміцину та статинів супроводжується підвищенням ризику розвитку міопатії. Дослідження взаємодії лікарських препаратів для оцінки впливу аміодарону чи верапамілу на аторвастатин не проводились. Відомо, що аміодарон та верапамил пригнічують активність CYP3A4, а отже, одночасне призначення цих препаратів з аторвастатином може призвести до збільшення експозиції аторвастатину. Таким чином, при одночасному застосуванні аторвастатину та цих помірних інгібіторів CYP3A4 слід розглянути можливість призначення менших максимальних доз аторвастатину. Також рекомендовано проводити клінічний моніторинг стану пацієнта. Після початку лікування інгібітором або після корекції його дози рекомендовано порводити клінічний моніторинг стану пацієнта.

Стимулятори CYP3A4

Одночасний прийом аторвастатину зі стимуляторами цитохрому P450 3A (наприклад з ефавіренцом, рифампіном, звіробоєм) може призвести до нестійкого зниження концентрацій аторвастатину в плазмі крові. Завдяки механізму подвійної взаємодії рифампіну (стимулювання цитохрому P450 3A та інгібування печінкового переносника OATP1B1) одночасний прийом аторвастатину та рифампіну рекомендований, оскільки прийом аторвастатину через великий проміжок часу після рифампіну пов’язується зі значним зниженням концентрацій аторвастатину в плазмі крові. Однак вплив рифампіну на концентрації аторвастатину у клітинах печінки невідомий і за неможливості уникнути одночасного прийому слід уважно спостерігати за ефективністю лікування пацієнта.

Інгібітори перенесення

Інгібітори транспортних білків (наприклад циклоспорин) можуть збільшувати системний вплив аторвастатину (див. таблицю 1). Ефект інгібування печінкових переносників на концентрації аторвастатину у клітинах печінки невідомий. Якщо неможливо уникнути одночасного прийому, рекомендується знизити дозу та вести клінічне спостереження ефективності лікування (див. таблицю 1).

Гемфіброзил/похідні фіброєвої кислоти

Застосування лише фібратів іноді пов’язують з ускладненнями з боку м’язів, включаючи рабдоміоліз. Ризик виникнення цих явищ може збільшуватися при одночасному застосуванні похідних фіброєвої кислоти та аторвастатину. Якщо не можна уникнути одночасного прийому, слід застосовувати найнижчі дози аторвастатину, які дають можливість досягти терапевтичних цілей, а за пацієнтом необхідно уважно спостерігати.

Езетиміб

Застосування лише езетимібу пов’язують з ускладненнями з боку м’язів, включаючи рабдоміоліз. Тому ризик виникнення цих явищ може збільшуватися при одночасному застосуванні езетимібу та аторвастатину. Рекомендоване належне клінічне спостереження таких пацієнтів.

Колестипол

Концентрації в плазмі крові аторвастатину та його активних метаболітів були меншими (прибл. на 25 %), коли колестипол приймали одночасно з аторвастатином. Однак ліпідні ефекти були більшими, коли аторвастатин та колестипол приймали одночасно, ніж тоді, коли один з лікарських засобів приймали окремо.

Фузидова кислота

Дослідження взаємодії з аторвастатином та фузидовою кислотою не проводилися. Як і у випадках з іншими статинами, за досвідом післяреєстраційного одночасного застосування аторвастатину та фузидової кислоти повідомлялося про ускладнення з боку м’язів, включаючи рабдоміоліз. Механізм цієї взаємодії невідомий. За пацієнтами слід уважно спостерігати, і може виявитися доцільним тимчасове припинення прийому аторвастатину.

Еритроміцин/кларитроміцин

При одночасному застосуванні аторвастатину та еритроміцину (500 мг 4 рази на добу) або кларитроміцину (500 мг двічі на добу), які є інгібіторами цитохрому Р450 ЗА4, підвищується концентрація аторвастатину в плазмі крові.

Інгібітори протеази

Внаслідок одночасного застосування аторвастатину та інгібіторів протеази, загальновідомих інгібіторів цитохрому Р450 ЗА4, концентрація аторвастатину в плазмі крові підвищується.

Дилтіазему гідрохлорид

Одночасний прийом аторвастатину (40 мг) та дилтіазему (240 мг) супроводжується підвищенням концентрації аторвастатину в плазмі крові.

Циметидин

У результаті проведених досліджень ознак взаємодії аторвастатину та циметидину не виявлено.

Ітраконазол

Одночасне застосування аторвастатину (20 та 40 мг) та ітраконазолу (200 мг) супроводжувалось підвищенням показника AUC аторвастатину.

Грейпфрутовий сік

Містить один чи більше компонентів, що інгібують CYP 3A4 і можуть підвищувати концентрацію аторвастатину в плазмі крові, особливо при споживанні соку більше 1,2 л/добу.

Антациди

Одночасне призначення аторвастатину пероральне та пероральної суспензії антацидного препарату, що містить магній та алюмінію гідроксид, супроводжується зниженням концентрації аторвастатину в плазмі крові приблизно на 35 %. При цьому гіполіпідемічна дія аторвастатину не змінювалась.

Антипірин

Внаслідок того, що аторвастатин не впливає на фармакокінетику антипірину, можливість взаємодії з іншими лікарськими засобами, що засвоюються тими ж цитохромними ізоферментами, вважається малоймовірною.

Азитроміцин

Одночасне призначення аторвастатину (10 мг 1 раз на добу) та азитроміцину (500 мг 1 раз на добу) не супроводжувалося змінами концентрації аторвастатину в плазмі крові.

Амлодипін

У здорових осіб одночасне застосування 80 мг аторвастатину та 10 мг амлодипіну супроводжувалось підвищенням концентрації аторвастатину в плазмі крові приблизно на 18% і не мало клінічного значення.

Інші лікарські засоби

Клінічні дослідження показали, що одночасне застосовування аторвастатину і гіпотензивних препаратів та його застосування в ході естроген-замісної терапії не супроводжувалось клінічно значимими побічними ефектами. Досліджень взаємодії з іншими препаратами не проводилось.

Вплив аторвастатину на лікарські засоби, які приймають одночасно

Дигоксин

Коли одночасно приймають багаторазові дози дигоксину та 10 мг аторвастатину, трохи зростали значення плато концентрації дигоксину. Пацієнти, які приймають дигоксин, повинні знаходитися під відповідним спостереженням.

Пероральні контрацептиви

Одночасний прийом аторвастатину та пероральних контрацептивів призводив до збільшення концентрації в плазмі норетиндрону та етиніл естрадіолу.

Варфарин

Хоча лише у дуже рідкісних випадках повідомлялося про клінічно значущий антикоагулянтний ефект взаємодії, у пацієнтів, які приймають кумаринові антикоагулянти, показник протромбінового часу повинен контролюватися до початку прийому аторвастатину і досить часто протягом початкового етапу лікування для гарантії того, що не станеться значної зміни цього показника. Як тільки буде засвідчено стабільність показника протромбінового часу, контрольні аналізи можна проводити з частотою, яку зазвичай рекомендують пацієнтам, які приймають кумаринові антикоагулянти. Якщо змінюється доза аторвастатину або його прийом припиняють, слід повторити ту саму процедуру. Лікування аторвастатином не пов’язували із кровотечами або змінами показника протромбінового часу у пацієнтів, які не приймали кумаринові антикоагулянти.

Таблиця 1.

Вплив лікарських засобів, які приймають одночасно, на фармакокінетику аторвастатину

Лікарський засіб, який приймають одночасно,

та режим дозування

Аторвастатин

Доза (мг)

 Зміна AUC&

Клінічні рекомендації

Тіпранавір 500 мг 2 рази на день/

Ритонавір 200 мг 2 рази на день,

8 днів (від 14 до 21 дня)

40 мг у 1 день,

10 мг на 20 день

↑ 9,4 раза

У випадках, коли одночасний прийом з аторвастатином необхідний, не перевищувати дози 10 мг аторвастатину щоденно. Рекомендоване клінічне спостереження цих пацієнтів.

Циклоспорин 5,2 мг/кг на день, стабільна доза

10 мг 1 раз на день протягом 28 днів

↑ 8,7 раза

Лопінавір 400 мг 2 рази на день/

Ритонавір 100 мг 2 рази на день, 14 днів

20 мг 1 раз на день протягом 4 днів

↑ 5,9 раза

У випадках, коли одночасний прийом з аторвастатином необхідний, рекомендовані нижчі підтримуючі дози аторвастатину. При дозах аторвастатину, що перевищують 20 мг, рекомендоване клінічне спостереження цих пацієнтів

Кларитроміцин 500 мг 2 рази на день,

9 днів

80 мг 1 раз на день протягом 8 днів

↑ 4,4 раза

Саквінавір 400 мг 2 рази на день/

Ритонавір 300 мг 2 рази на день, від 5 до 7 днів на 8 день збільшити до 400 мг 2 рази на день, від 5 до 18 днів, приймати через 30 хв. після прийому аторвастатину

40 мг 1 раз на день протягом 4 днів

↑ 3,9 раза

У випадках, коли одночасний прийом з аторвастатином необхідний, рекомендовані нижчі підтримуючі дози аторвастатину. При дозах аторвастатину, що перевищують 40 мг, рекомендоване клінічне спостереження цих пацієнтів

Дарунавір 300 мг 2 рази на день/

Ритонавір 100 мг 2 рази на день, 9 днів

10 мг 1 раз на день протягом 4 днів

↑ 3,3 раза

Ітраконазол 200 мг 1 раз на день, 4 дня

40 мг, одноразова доза

↑ 3,3 раза

Фосампренавір 700 мг 2 рази на день/

Ритонавір 100 мг 2 рази на день, 14 днів

10 мг 1 раз на день протягом 4 днів

↑ 2,5 раза

Фосампренавір 1400 мг 2 рази на день, 14 днів

10 мг 1 раз на день протягом 4 днів

↑ 2,3 раза

 Нелфінавір 1250 мг 2 рази на день, 14 днів

10 мг 1 раз на день протягом 28 днів

↑ 1,7 раза^

Специфічних рекомендацій немає

Грейпфрутовий сік,

240 мл 1 раз на день*

40 мг, одноразова доза

↑ 37 %

Одночасне вживання великої кількості грейпфрутового соку та аторвастатину не рекомендується.

Дилтіазем 240 мг 1 раз на день, 28 днів

40 мг, одноразова доза

↑ 51 %

Після початку прийому або корекції дози дилтіазему рекомендоване відповідне клінічне спостереження таких пацієнтів.

Еритроміцин 500 мг

4 рази на день,

7 днів

10 мг, одноразова доза

↑ 33 %^

Рекомендована нижча максимальна доза та клінічне спостереження таких пацієнтів.

Амлодипін 10 мг, одноразова доза

80 мг, одноразова доза

↑ 18 %

Специфічних рекомендацій немає.

Циметидин 300 мг

4 рази на день,

2 тижні

10 мг 1 раз на день протягом

4 тижнів

 ↓

Аналоги препарата: Аторіс