Медичний порталУстановиЛьвівЛікарня5-а міська клінічна лікарня

5-а міська клінічна лікарня

Лікарня

вул. Генерала Чупринки, 45 , Львів, Львівська область
Пн-Пт: 9.00 - 17.00
+38 (0322) 38-32-44
+38 (0322) 37-06-96
Сховати карту

Про установу

Діагностика та лікування широкого спектру заболеваний.Стационар

Спеціалісти

Гастроентеролог, Гінеколог, Невролог, Травматолог, Хірург

Відгуки про 5-а міська клінічна лікарня

Наталя

05.04.2017 в 12:11

У смерті сина звинувачую «горе – лікаря» 5 міської клінічної лікарні \r

ГОРОН НАТАЛЮ ЮРІЇВНУ\r

\n

Я втратила сина через байдужість, халатність, непрофесійність „горе – лікаря” Горон Н.Ю. У квітні мине п’ять місяців , як відійшов у вічність мій син Лапан Ігор 1989 р.н – моя радість, моя надія, моя гордість. А я, як мама, мала ким гордитися: відмінник у школі, один з кращих студентів ЛУВС, надійний товариш, люблячий син та брат. Завжди веселий, здоровий, не хворів, відслужив армію, працював на роботі за спеціальністю, вів здоровий спосіб життя, займався спортом. Недуга впала, як сніг на голову. Раптово появилась загальна слабість, біль у горлі, крововиливи у ротовій порожнині, невисока температура, низький гемоглобін. Ми тут же звернулися до лікарів.\r

23 вересня 2016р. нас направили у Львівську 5 міську клінічну лікарню у гематологічне відділення до Горон Н.Ю з діагнозом: «апластична анемія». Вже в перший день, як ми поступили, вона заявила: „Ваш син сьогодні вночі помре”. В розпачі я зайшла до заввідділенням Гумена І. Л., бо Горон сказала, що при цій хворобі є ефективне лікарство, але вартість його понад 800 тис. гривень, і все це треба узгодити із завідуючим. Від нього я чула: „Ви знаєте, тепер лікарів не цінять, зарплати малі. У вашого сина важка хвороба, а лікування дороге, маєте гроші?, а ви маєте гроші?” Наші знайомі сказали, що можуть привезти таке ж лікарство за 450 тис. грн., а це у два рази дешевше! На наступний день я з братом зайшла в кабінет і повідомила Горон, що таке ж лікарство ми купляємо за 450 тис. грн. Наша новина була сприйнята вороже: „Як собі хочете. Але знайте, що ваш син може померти і після першого ж уколу, я за це не відповідаю.” Я з братом стояли і не розуміли: як це вчора це лікарство було панацеєю від хвороби, а сьогодні лікар за його ефективність не відповідає. Ми зрозуміли, що якщо не беремо лікарства у неї, то воно для лікування мого сина непотрібне. Тоді я знову пішла до завідуючого Гумена почути професійні поради щодо подальшого лікування мого сина. Байдужість і черствість мене вразили: він розводив руками, а його міміка і жести говорили самі за себе, що він нічого допомогти не може. Коли я із сльозами сказала: „Уявіть собі, що захворів ваш син, і як би ви його рятували?” Він зло відповів: „Ви неадекватна жінка”. \r

І почалися наші „ходіння по муках”... \r

Я розуміла, що в сина була важка недуга, але з неї виходять, тим більше – віра у виздоровлення, підтримка з боку батьків, лікаря робить чудеса. В нас вийшло все до навпаки: „лікар”, якщо можна так її назвати, просто знущалася над моїм сином, могла обізвати, зовсім не цікавилась його станом здоров’я, як лікар не допогала йому перемогти хворобу, їй було байдуже: чи буде він жити, чи помре. Мій син з такою недугою, як пізніше вияснилось, повинен був знаходитись в окремій палаті, а положили в загальну палату. На прохання батьків не говорити сину його діагноз, тут же сказала ще й зрозуміло пояснила, що на нього чекає. \r

Вже в перші дні лікування ми потрапили в реанімацію після прийняття кінської дози хімії. Організм не витримав такої нагрузки, хоча все за словами лікаря було по протоколу. Ледь отямившись, сина перевели знову в палату. До лікаря було неможливо підійти, щось запитати – перед носом зразу закривалися двері. Коли син вийшов по потребі і знепритомнів, я зразу побігла до «горе-лікаря» Горон Н.Ю. В цей час вона знаходилась у їдальні. Двері були зачинені, я постукала, ніхто не відчиняв, тоді почала кликати. «Горе-лікар» вийшла і грубо сказала: «Хто дозволив вам стукати! Я обідаю!» і закрила переді мною двері. Від її слів мені голова пішла обертом, я вже не знала, де я з сином знаходжуся: чи я в лікарні і сину мають допомогти, чи в палаті смертників, де нічого не роблять, а чекають на смерть пацієнта. Потім лікар в історії хвороби, витерши попередній запис, записала: «Порушив лікарняний режим»\r

Взявши себе в руки, незважаючи на байдужість, тупість, наглість, нелюдяність, непрофесійність лікаря я вірила і вселяла віру сину, що ми переможемо хворобу. Після трьох тижнів лікування сину стало трохи краще і лікар вирішила нас виписати додому. Але в день виписки у сина почала боліти спина і піднялась температура. При обході, на прохання сина послухати його легені, вона відмовилась і сказала, що вона краще знає, що робить. Відповідь була одна: «Ви їдете додому. В тебе стоматит, температура від стоматиту. Не видумуй». Та ж картина повторилася і на другий день. Мене викликав заввідділенням Гумен Ігор Львович і був дуже здивований, що ми не хочемо їхати додому. Мене ніхто не слухав, сину ставало гірше, але лікарів це не турбувало. Мені категорично було сказано: «Ви їдете додому», нас просто силоміць відправляли додому. На третій день «горе-лікар» змелосердилася і послухала легені сина. «Нічого я не чую, але якщо ти їдеш додому, то зроби рентген». Якби я знала, що ці три дні стануть роковими у житті мого сина! На рентген він уже не йшов, напівпритомного я везла його у калясці. Знімок показав «двохсторонню пневмонію». Ледь живого сина я привезла в палату. Через кілька хвилин заїхав медперсонал з каталкою і сказали, що забирають сина в реанімацію. Лікуючий лікар навіть не зайшла в палату і ні мені, ні хворому нічого не пояснила. Так ми з псевдодіагнозом «стоматит» - «мудрої», «високопрофесійної» «горе-лікарки» Горон Н.Ю. - потрапили ще раз у реанімацію. Після цього лікар спокійно пішла у відпустку на два тижні. Син пробув у реанімації місяць. За цей час вона лише декілька разів, як фурія, залітала, давала стандартні запитання: «Ти як? Продовжуємо лікування» і, не чекаючи відповіді, вилітала. \r

Як не боролися лікарі в реанімаційному відділенні за життя мого сина, дорогоцінний час було втрачено. Ці три дні, які син просив послухати легені і стали для нього роковими.\r

Я, як мама, звертаюся до всіх, хто знає Горон Н.Ю, обминайте її. Це не християнка, не мама, не жінка, не лікар. Горон - це нагла, байдужа, черства, бездушна трупозаготовщиця. Через її байдужість, некомпетентність, службову недбалість помер мій син. Я зрозуміла: для неї лікарня і хворі – це бізнес, це її благополуччя і достаток, дорогий одяг, золото, прикраси, дорогі машини, а життя людей – ніщо.\r

Був час, коли ми хотіли змінити лікуючого лікаря, але інші лікарі відмовлялися, мотивуючи тим, що всі вони колеги по роботі і не хочуть, щоб зчинився скандал, бо такі випадки, особливо з Горон, мали місце.\r

Поряд з тим, хочу подякувати чуйним, добрим справжнім лікарям за покликанням з реанімаційного відділення, а особливо Вовк Галині Юліанівні, Дмитришину Роману Михайловичу, медсестрам, обслуговуючому персоналу, які до останнього рятували мого сина, були нашою опорою, надією і вірою. \r

\n

Опечалена втратою сина мама.\r

\n

Додати відгук