Медичний порталЛікаріКиївХірургЯворський Іван Іванович

Яворський Іван Іванович

Хірург

Міська клінічна лікарня № 1
Київська область, Київ
Міська клінічна лікарня № 1, Харківське шосе, 121
+38 (044) 564-66-13
+38 (044) 562-03-72
+38 (044) 564-45-92
+38 (044) 564-52-54
Сховати карту

Про лікаря

Відгуки про лікаря Яворський Іван Іванович

Олександр Кочнєв

19.09.2014 в 19:16

Нотатки приреченого\r

Київському хірургові Івану Яворському\r

Крізь каламуть він розгледів постаті двох чоловіків у білих халатах. Зрозумів: швидка дісталася шпиталю. Мабуть, тут приймають хворих. Не відразу збагнув, що легкий стогін належить йому самому, а нечітке зображення – його очам. Один з чоловіків щось тихо промовив. Новоприбулий на каталці осягнув скоріше інтонацію, ніж слова: «не буде»… Другий, очевидно, його колега – міцної статури і значно молодший – тихо сказав «побачим». \r

Далі – провали в пам’яті… Палата. Ліжко. Над ним схилився отой другий – «побачим». Цупкі, уважні очі вивчали прибульця. Він заговорив і не впізнав свого голосу: тільки не ампутуйте ноги. Каталка смикнулась і рушила з місця. Запаморочилось.\r

Лікар заходить до палати просто, діловою ходою, як, мабуть, сотні служителів її Величності Медицини. Ранковий обхід. Опитування хворих. Приязний голос, жарти, бадьорий тон – певно, так треба поводитись із тяжкохворими – думає новачок. \r

Гнилі ноги з мертвотним запахом, на них страшно дивитися. Він і не дивиться. Туди дивиться лікар. Всю увагу медика, все його єство поглинають ці ноги, спотворені тяжкою хворобою. Лікар досліджує, він розглядає кожен наріст. Так і просить написати – оголошує війну хворобі… Та ні! Він захоплений виразками прибульця, усіма цими пухлинами. Навіть, посміхається. Посміхається хворобі, як до давньої знайомої, як до подруги?! Як таке можливо? Чи це лише здається? Маячня… Марення… Він знову летить у порожнечу, чорну, страшну. Навалюється важка, задумлива, слизька хвиля якоїсь мерзоти. \r

Сон. Ясний сонячний ранок. Недалекий ліс похитується в прозорому серпанку. Він у саду біля своєї старої хатинки згрібає пожухле листя. Ноги ще здорові. З ними легко, пружно. Яке прекрасне відчуття легкості від здорових ніг. Гудок пароплава. Звідки тут пароплав? Ага! Це так скрегочуть рейки від важких трамваїв, що розвертаються під вікнами палати.\r

Троє людей підхоплюють його тіло, в ніс б’є різкий запах солоного розчину, ногам стає тепло і приємно. М’який голос Лікаря заворожує, заспокоює, і, як не дивно, створює затишок у соляній ванні. Та починається круговерть. Знову все пливе, голоси віддаляються. Спокій. Нерухомість. \r

Глупа ніч. Окремі пси перегукуються, як сторожа довкола химерного замку. Найгірше – це нічні видива, візії, картинки, намальовані хворобливою уявою. Вони висмоктують останні сили, лякають, вселяють відразу до життя. Скоріше б розвиднілось! \r

Бесіда з Лікарем переходить у монолог доктора. Тихий, проникливий, але на диво потужний, натхненний. Ці слова вливають у тіло, мозок, душу якусь прекрасну животворну енергію. Він п’є її з очей Лікаря жадібно і ненаситно. Хай надходить ніч – тепер він зустріне свої страхіття інакшою людиною. \r

У палату заглядають. Поговорюють, що з ним сталося якесь диво. В коридорі чути голос Лікаря. Наближається ранковий обхід.\r

Олександр Кочнєв\r

Додати відгук